- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
2.3.5. Азійський регіон
На території Азії розташовано 36 держав. Населення – 3769 млн. Субрегіони Азії:
Південно-Західна;
Південна;
Південно-Східна;
Східна;
Центральна.
Із-за великої території і протяжності континент надзвичайно контрастний щодо густоти заселення (на півночі, в горах, пустелях майже незаселений і перенаселений на сході і півдні), історії, економічного розвитку.
Континент почав заселятись мільйон років тому назад. Жителі Азії належить до різних гілок монголоїдної раси. На її території проживає безліч народів: китайці, індійці, пуштуни, бенгальці, чжуан, мяо, тибетці, монголи, лао, кхмери, малайці, айни, паджабці, белуджі, сіамці, турки, сингали, таміли і ін. Це породжує надзвичайну етнічну і мовну строкатість континенту.
На території Азії вперше зародилось землеробство і скотарство. Тут же виникли перші світові цивілізації Стародавнього Сходу – в долинах річок Тигр і Євфрат (Межиріччя), Інд і Ганг (Стародавня Індія), Хуанхе і Янцзи (Стародавній Китай). Цивілізації внесли значний вклад в розвиток виробництва, культури, освіти. Азійські країни у ХVІІ – ХІХ століттях попали під колоніальний гніт європейських країн, яких приваблювали природні багатства цього регіону та фактично безкоштовні людські ресурси. Визволення країн відбулось в ХХ ст.:
Азія у даний час є найбільш заселеною частиною світу. Тут проживає 60% населення світу. З 10-ти найбільших за числом жителів країн 6 азійських (Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Японія). В регіоні показник народжуваності на 1000 жителів становить 24. Тут переважають великі сім’ї, проживає значна кількість дітей шкільного віку. У більшості слабкорозвинених країн, із-за незначних міграційних процесів, зберігаються давні народні традиції.
Релігійна приналежність населення регіону має такий вигляд:
Релігії |
К-ть віруючих |
Країни, де вони домінують |
Індуїзм |
900 млн. |
Індія, Непал, Шрі-Ланка, Бангладеш |
Іслам |
650 млн. |
Афганістан, Пакистан, Бангладеш, Індонезія, Малайзія, Індія |
Буддизм, ламаїзм |
350 млн. |
Китай, Монголія, Японія, М’янма, Таїланд, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Малайзія, Шрі-Ланка |
Конфуціанство і даосизм |
250 млн. |
Китай |
Синтоїзм |
85 млн. |
Японія |
Джайнізм і сикхізм |
40 млн. |
Індія, Східний Пенджаб |
Зороастризм |
0,4 млн. |
Західна Індія |
Крім того в усіх країнах існують і прихильники християнства.
В країнах Азії офіційними вважаються свої національні мови, назви яких збігаються з назвами народів (малайська, хінді, пушту, бенгальська тощо). В Індії, Пакистані, Філіппінах, Сінгапур існує білінгвізм і статус державної також має англійська мова.
Переважно азійські країни за формою правління є республіканськими, а за формою устрою унітарними. До монархій і федерацій належать:
Монархії |
Федерації |
Малайзія |
Малайзія |
Таїланд |
Індія |
Японія |
М’янма (Бірма) |
Непал |
Пакистан |
Азія вважається одним з найбільш динамічних в економічному відношенні регіонів світу. Тут знаходяться країни, які пережили інтенсивні темпи зростання:
Період |
Країни |
50-ті рр. ХХ ст. |
Японія |
60-70-ті рр. |
Південна Корея |
70-80-ті рр. |
Тайвань, Гонконг, Сінгапур |
80-90-ті рр. |
Китай |
90-ті рр. |
Таїланд, Малайзія, Індонезія, Туреччина, Філіппіни |
Саме тому багато експертів-економістів вважає, що ХХІ ст.. буде епохою Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Підставою для цього є висока працездатність жителів Азії і переважаючі колективістські цінності.
У даний час за рівнем економічного розвитку азійські країни є доволі строкатими:
Економічний розвиток |
Кількість країн |
Основні характеристики |
Високорозвинена країна |
1 (Японія) |
Високотехнологічне виробництво. Економічно активне населення – с/г 7%, а в сфері послуг 60% |
Розвинені країни з високим рівнем доходу |
2 (Сінгапур, Бруней) |
|
Середньорозвинені країни |
7 (Південна Корея, Тайвань, Туреччина, Гонконг, Таїланд, Малайзія, Китай) |
Швидкі зміни в структурі економіки, високі темпи зростання ВВП і експорту продукції. |
Слаборозвинені з середнім рівнем доходу |
4 |
Розвивається видобувна промисловість, значна частка населення зайнята сільським господарством. |
Слаборозвинені з низьким рівнем доходу |
13 |
Переважно аграрні країни, зайнятість населення в с/г становить 50-68%. У промисловості значна частка ремісників і кустарів, які задовольняють попит населення на дешеві споживчі товари |
Слаборозвинені, найбідніші країни |
9 |
Майже все населення зайняте сільським господарством, промисловість відсутня. ВНП на душу населення 200-500 дол. |
В азійському регіоні переважають сільські поселення, рівень урбанізації низький (43%). Але тут знаходяться такі найбільші мегаполіси світу, як Токіо (26,4 млн. мешканців) Бомбей (16,1 млн.). Із зайнятих працюючих світового виробництва на Азію припадає 62,5% (1,9 млрд.). Середнє значення ВНП на душу населення в регіоні становить 805 дол. Всього в загальноосвітніх школах та вищих закладах освіти регіону навчається 680 млн. осіб. Витрати на освіту і її розвиток залежить від рівня економічного розвитку країни. Так в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону третина випускників шкіл продовжують навчатись у вищих закладах освіти.