Фізкультура

Велика увага в школах країн Заходу приділяється фізичному вихованню. Спортивних нормативів не існує. Діти займаються на уроці тим, що їм подобається. Багато ігор, ритміки, заняття в басейнах і на стадіонах. В фізкультурні заняття входять і заняття з особистої гігієни. Дітям проводять бесіди „Як доглядати за тілом і зубами”, „Правильне харчування”, „Сон”, „Догляд за одежею”, „Що їсти” тощо. Значна увага приділяється збалансованому харчуванню (9 млн. американських дітей має зайву вагу. У 2004 році там прийнято закон „Про культуру харчування в дитячому віці”, згідно якого спеціалісти з харчування навчають дітей розбиратись в продуктах харчування). Влітку і взимку для молодших школярів функціонують табори фізичного здоров’я і загартування.

Інформатика.

Оволодіння комп’ютером і мобільним зв’язком, як правило, розпочинається в передошкіллі і продовжується в початковій школі. Комп’ютер трактується як важливий засіб оволодіння знаннями, джерелом інформації, різних навчальних програм для засвоєння певних навчальних предметів (математики, мови, природознавства, суспільствознавства тощо). Дітей вчать бути користувачем комп’ютера (здобувати з Інтернету інформацію, швидко набирати необхідні тексти на клавіатурі, використовувати різні операційні системи). Особлива увага уділяється тому, щоб комп’ютер не нашкодив здоров’ю дитини.

Світові тенденції організації початкової школи:

- у всіх країнах навчання у початковій школі є обов’язковим навчанням, а в країнах, що розвиваються, після успішного закінчення початкової школи навіть видаються посвідчення встановленого зразка;

- відбувається зближення початкової школи з дошкільними закладами (підготовчі групи в початковій школі з 5-ти років класи є в Англії, материнські класи в Франції, дитячі садки в США, Ізраїлі тощо);

- шкільні приміщення початкових шкіл є осібними, до них приєднуються лише підготовчі „класи малюків”;

- можливе поєднання початкової школи з 1-м ступенем середньої освіти, так звана „основна школа” (обов’язкова протягом 9-10 років навчання);

- спрямованість початкового освіти на те, щоб навчальні програми не були переобтяжені навчальним матеріалом;

- в системі початкового навчання пропонується корекційно – розвиваюче та компенсуюче навчання (для дітей, що мають фізичні і соціальні причини утруднення навчання, для особливо здібних, для дітей з особливими потребами, національних і етнічних меншин тощо);

- існує і система початкових шкіл для дітей з функціональними обмеженнями (школи оснащені всім необхідним для навчання таких дітей);

- можливий диференційований підхід до навчання дітей за їх інтелектуальними здібностями та навчальними уміннями („А” – здібні, підготовлені, „В”– з посередніми здібностями, „С” – з низьким рівнем здібностей, недостатніми навичками читання, письма, лічби). Диференціація здійснюється у великих школах;

- для початкових шкіл розвинутих зарубіжних країн характерно: учитель, який отримав підготовку для раннього шкільного навчання дітей 7-12 років спеціалізується на навчанні дітей певного віку, (навчає як правило, один рік, а потім передає його іншому учителеві, якщо залишає на другий рік, то фактично для себе);

- навчальні програми (всі теми і всі знання і вміння, які має виробити в учнів учитель) детально не регламентовані;

- учителям і учням пропонується багато альтернативних підручників;

- у багатьох школах діють програми піклування і виховання дітей протягом продовженого дня. У США, Канаді існує закон за яким дитина до 12 років постійно має перебувати під наглядом дорослих;

- об’єднання дрібних початкових шкіл в сільській місцевості в крупні одиниці (консолідовані в США, Канаді), куди підвозять дітей на спеціальних шкільних автобусах з малих сіл. В інших країнах (Китай, Росія, України) – малокомплектні школи;

- відкриття шкіл, які задовольняють етнічні і релігійні потреби.