1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників

ЮНЕСКО, Всесвітня рада товариств порівняльної педагогіки і інші міжнародні організації своїми рішеннями пропагують обов’язкове викладання порівняльної педагогіки в університетах.

Як навчальна дисципліна вона присутня в підготовці майбутніх фахівців, що передбачають обізнаність з особливостями освіти та співпрацю чи контакти з іноземцями, аналіз розвитку економіки чи культури інших країн. Зокрема:

– педагогів;

– лінгвістів;

– дипломатів;

– журналістів;

– юристів

У більшості високорозвинених країн в університетах активно працюють кафедри порівняльної педагогіки, члени яких займаються не лише підготовкою студентів, а й компаративістськими дослідженнями.

Викладання здійснюється такими способами:

Розділ 2. Фактори, які визначають стан і напрями розвитку освіти країни

2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.

Дослідження компаративістів переконують, що особливості національної, регіональної та глобальної систем освіти залежить від ряду факторів, які в порівняльній педагогіці виступають стабільними порівняльними показниками:

Кожна національна система освіти пройшла певний історико-культурний, освітній шлях:

1) поява писемності і рахунку

Відносно появи писемності країна може бути віднесена до однієї з груп:

Країни другої, а особливо третьої груп відчувають певну невідповідність між графічними знаками і особливостями мови (кількістю приголосних звуків):

Мови
Гавайська	Маорійська	Вірменська	Російська	Лакська	Саамська
7	10	30	37	41	53

Відмінність звукового ряду від запозиченого письма змусила використовувати в національних писемних системах дво- і три літерні сполучення для позначення однієї фонеми (французька, англійська, німецька, польська, чеська і ін.): th, ch, tsch, rz тощо.

Цифрові системи:

Період появи	Де появилась	Назва (чим користовувались)
До появи писемності	На різних територіях Інки (Перу), давня Азія	Пальцями, зарубками, паличками, кіпу (вузликами)
З появою писемості	Стародавня Греція, Сирия, Грузія, Київська Русь і ін.	Буквенна (27 знаків-букв: по 9 одиниці, круглі десятки і сотні)
5 ст. до н.е.	Стародавній Рим (етруски)	Римська (сім знаків: І, V, X, L, C, D, M)
9 ст.	Індія	Арабська (десяткова 0-9)

Способи написання текстів:

Спосіб написання	Країни, регіони
Бустрофедон (перший рядок – зліва направо, другий рядок зправа наліво із зворотнім відображенням літер)	Стародавня Греція, о. Паски
Зправа наліво	Арабські країни, Ізраїль
Зправа наліво, зверху до низу	Китай, Японія
Зліва направо, зверху до низу	Корея
Зліва направо	Європейські країни, країни американського континенту, Австралія

2) поява загальноосвітніх шкіл (елементарної грамоти).

Поява писемності зумовила появу шкіл. В 3 тис. до н.е. виникають школи в Стародавньому Сході, в таких країнах, як: Єгипет, Межиріччя, Індія, Китай. Це переважно були школи, які навчали грамоті синів знаті, жреців, писарів, службовців (письмо, читання, обрахунки, астрономічні знання). Навчання було тривалим і важким тому, що:

- складна процедура письма (ієрогліфічна, силабічна), спосіб написання і обрахунків;

- матеріали і засоби для письма утруднювали написання текстів (глина, віск, стиль);

- передавав знання тільки учитель, який користувався особливою повагою, бо знав знаки (письмо) „дароване богами”.

Поява шкіл сприяла розширенню кола грамотних людей. Особливу роль в розвитку світської масової освіти для вільних громадян відіграли школи Давньої Греції та Риму і залежних від нього провінцій. Європа (старий світ), після вкорінення християнства, стала колискою розповсюдження сучасної шкільної освіти майже в усьому світі:

Період появи шкіл	Країни
З 7-6 ст до н.е.	Давня Греція
З 4 ст до н.е	Стародавній Рим (також Галія)
З 6-7 ст.	Монастирські, соборні, приходські школи Франції, Англії
З 6 ст.	При буддійських храмах і монастирях школи Японії
З 10 ст.	При церквах, монастирях, княжих дворах Київської Русі (Україна)
З 12 ст.	При монастирях в Польщі
З поч. 17 ст.	На території сучасних США колоністи створюють приходські школи
З поч. 19 ст.	В Австралії в період колонізації конфесійні школи.

3) поява вищих шкіл (та професійної підготовки)

Традиції вищої освіти започатковані арабськими країнами з 9 ст. і європейськими країнами з 11 століття у зв’язку з розвитком міст і торгівлі між країнами. Вищими закладами стали університети:

Дата	Назва університету
1088 рік	Болонський (Італія)
1200 рік.	Паризький (Франція)
1206 рік	Оксфордський (Англія)
1231 рік	Кембріджський (Англія)
1348 рік	Карлів (Прага) Чехія
1364 рік	Ягеллонський (Краківський) (Польща)
1386 рік	Гейдельбергський (Німеччина)
1632 рік	Києво-Могилянська академія (Україна)
1636 рік	Гарвардський (США)
1877 рік	Токійський (Японія)

Кількість університетів і інших типів вищої освіти постійно зростає.

4) державний характер освіти

Розвиток ремесел і торгівлі в Західній Європі та італійське Відродження (13-14 ст.) привели до появи світської освіти:

Дата	Тип школи	Країна
З 12-13 ст.	Міські (латинські)	Франція, Англія, Німеччина, Італія
З 13-14 ст.	Цехові	Європейські країни
З 14 ст.	Гільдійські	Англія і європейські країни
З 16 ст.	Латинські	Німеччина і європейські країни
З 16 ст	Магістерські	Європейські країни
З 16 ст	Бюргерські (для дітей буржуазії)	Німеччина, Австрія, Швейцарія і ін. європейські країни
З 16 ст	Гімназії	Німеччина
З 16 ст	Елементарні для дівчат	Європейські країни

У 17 ст. виникають перші державні школи. Які з часом розповсюджуються по всій Європі і світу.

Країни
Росія	Прусія	Франція	США	Англія	Японія
Поч. 18 ст.	60-80-ті рр. 18ст.	Кінець 18 ст.	Кінець 18 ст.	Поч. 19 ст.	60-70-ті рр. 19ст.

В 19-поч. 20 ст. остаточно формуються державні національні системи освіти і апарат державного управління ними:

Різновиди систем управління	Країни
Міністерство народної освіти	Росія, Франція, Прусія, Японія
Міністерство освіти, культури, віросповідання	Бельгія, Норвегія, Швеція, Данія
Муніципальна влада	США, Англія

5) законодавче закріплення і реалізація обов‘язкової початкової освіти

До 18-19 ст. в розвинутих країнах сформувалась ідея обов’язковості елементарної освіти для всіх представників населення. Причини, що спонукали до такої ідеї:

- Мануфактурне виробництво вимагало елементарного навчання робітників (прийняття едиктів у Франції з 1566 до 1698 рр., німецьких землях уставів від 1557 до 1717 рр.)

- Промислова революція 17-19 ст.

- Розгортання промислової і сільськогосподарської конкуренції між країнами.

- Демократизація суспільств. Розширення виборчих прав вимагало грамотності виборців.

- Формування громадської думки відносно обов’язкової елементарної освіти. 18 століття в Європі було назване століттям Просвітництва. В цей час Дідро писав: „Зробити народ освіченим, значить цивілізувати його, погасити знання в народі – значить вернути його в первісний стан варварства”. Бабеф: „Освіта є загальною потребою. Суспільство повинно всіляко сприяти прогресу суспільного розуму і зробити освіту доступною для всіх громадян”.

- Проповідниками ідей освіченості і культури були видатні мислителі, церковні діячі. В 16ст. ідеолог протестантизму Мартін Лютер пропонував властям, щоб в містах, містечках і селах були влаштовані школи для навчання грамоти всього населення, щоб кожен самостійно міг читати Біблію (в лютеранській Швеції це було реалізовано за законом 1686 р.)

- Одержавлення системи освіти.

У розвинутих країнах приймаються закони про обов’язкове початкове навчання:

Країни
Прусія	Англія	Японія	Франція	США	СРСР
1754 р.	1870 р.	1872 р.	1882 р.	З 1852 р.	1930 р.

Обов’язкове навчання – така організація системи народної освіти, при якій в законодавчому порядку передбачається отримання всіма дітьми певного віку загальної освіти в установленому обсязі.

Фактично до середини 20-го ст. розвинуті країни стали країнами суцільної грамотності (показник якої увійшов до соціальних стандартів суспільства).

6) законодавче закріплення і реалізація обов‘язкової загальної середньої освіти

Після другої світової війни, внаслідок технічної революції виникає потреба в підвищенні рівня освіченості. Так званий „освітній вибух” (піднесення вікового і якісного рівня освіти) розпочався в ІІ–ій половині 20 століття запровадженням обов‘язкової безкоштовної середньої освіти (неповної і повної):

Країни
Великобританія	Японія	Франція	СРСР	США	ПНР
1944 р.	1947 р.	1951 р.	1958 р.	З 1956 р.	1961 р.

7) професійна підготовка учителів

Ідея створення окремих закладів для підготовки вчителів виникла в 17 столітті:

Дата	Назва навчального закладу і призначення	Місто, країна
1685 рік	Учительська семінарія для підготовки вчителів сільських шкіл	М. Реймс (Франція)
Поч. 18 ст	„Нормальні школи” – підготовка учителів початкової школи	Франція
1700 рік	Семінарія для підготовки учителів	М. Гота (Німеччина)
1732 рік	Пруська учительська семінарія	М. Штеттін (Німеччина)
В кінці 18 ст.	Підготовка учителів в школах за системою взаємного навчання	Англія
40-ві рр. 19 ст	Педагогічні коледжі	Англія
1872 рік	Вчительська школа („сіхангакко”)	М. Токіо (Японія)
І пол 20 ст.	Педагогічні коледжі	США

Таким чином, на формування освітньої системи кожної країни, впливали такі історико-культурні, освітні фактори: