- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
Однією з найбільш популярних в сучасній педагогічній теорії і практиці є раціоналістична модель побудови навчального процесу, яку іще інакше іменують менеджиріальною або технократичною. В основі цих теорій лежать:
1. ідеї біхевіористичної концепції;
2. програмованого навчання.
Представниками цих теорій є: Скіннер, Краудер. Паск, Брунер, Браун, Блум, Ган’є та ін. Головна відмінність між раціоналістичними і прогресивістськими течіями:
- прогресивісти в центрі навчального процесу ставлять його суб’єктивні умови (інтереси, переживання суб'єкта який навчається)
- раціоналісти (біхеовіристи) надають перевагу зовнішнім умовам (засобам).
Значний внесок в розвиток цих ідей вніс американський психолог експериментатор Джером Брунер. Він заперечував ідею Дьюї про навчання, що базується лише на емпіричному досвіді дітей. Навчання, на думку Брунера в першу чергу полягає в кодуванні. За допомогою дорослих наставників дитина має отримати більш складніший тип організації навчального матеріалу, ніж вона бачить і чує у повсякденному житті. „Знання - це модель, яку ми конструюємо для того, щоб надати суть і структуру закономірностям досвіду”.
На думку Брунера кодування знань дасть змогу:
З цього останнього положенню витікає пропозиція Брунера будувати навчальний процес за принципом спіралі. Познайомивши молодших школярів з основними ідеями і поняттями науки, школа знову і знову повертається до них на більш високому і складному рівні.
Разом з тим роблячи ставку на спрощені процесів запам’ятовування в процесі навчання, Брунер не був прихильником, як традиціоналісти, механічного запам'ятовування. Подібно до Дьюї він твердив: „Навчання - це акт відкриття”.
На основі досліджень Скінера, Краудера, Блума (лінійне, розгалужене і адаптивне програмування) і ін. в теорії і практиці сформувалась наступна схема раціоналістичної будови навчання:
- Перша фаза - планування навчання на основі точного визначення бажаного еталону (у вигляді дій учня, які можна спостерігати). Зразком такого планування є побудова таксономій Блума. при якій кожна мета членується до тих пір, доки кожна не буде відповідати однозначній дії (знання певних фактів, понять, кроків).
- Друга фаза - діагностична. Оцінювання відправної точки навчання. Це може бути попереднє тренування (замір рівня зунів).
- Третя фаза - рецептурна. Підбір впливів (методів, форм навчання), які вимагає дана мета і процес навчання.
- Четверта фаза - реалізація наміченого плану, роз'яснення того, що передбачають цілі.
- П’ята фаза - оцінка результатів і співставлення їх з початковими намірами.
Загалом раціоналістична теорія має такі позитивні характеристики:
Прибічники цієї раціоналістичної теорії вважають, що реалізація її на практиці дасть можливість врахувати можливості індивідуального темпу навчання.
До недоліків цієї теорії вчені відносять те, що вона зосереджена лише на когнітивній сфері школярів і фактично не враховує афективних (емоційних) проявів.
Домінуючі педагогічні теорії в шкільній практиці прагнуть до таких результатів:
Усі основні напрями педагогічних теорій в практиці шкіл мають тенденцію до асиміляції і взаємодоповнення.
