- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
2.3.3. Латиноамериканський регіон
В Латинській Америці розташовано 30 держав. Населення – 534 млн. Субрегіони Латинської Америки:
Середня Америка, куди належать країни Центральної Америки та Вест-Індії (Кариби);
Андські країни;
Країни басейну Ла-Плати.
Країни Латинської Америки об’єднує:
спільність історичної долі;
схожість сучасного соціально-економічного розвитку.
У доєвропейський період (до ХVІ століття) тут існували давні цивілізації індіанців: майя, ацтеків, інків (сучасні території Мексики, Перу, Гватемали, Еквадору, Болівії, Чилі, Колумбії, Аргентини). Індіанці уміли вирощувати такі аграрні культури, яких європейці не знали: кукурудзу, картоплю, помідори, тютюн. Вони будували великі міста (Чичен-Іда, Копан і ін.) і храми. Уже на початку нашої ери племена майя користувались ідеографічним та силабічним письмом. Внаслідок іспанських і португальських завоювань відбулось пограбування і знищення індіанських держав та створення колоній.
Для Південної Америки були характерними асиміляційні процеси. Внаслідок шлюбів представників європеоїдної раси з індіанцями (які були урівнені в правах з білими) та неграми з’явилось багато метисів та мулатів, поєднання індіанців і негрів – самбо. Від колоніального гніту Іспанії і Португалії країни звільнились в ХІХ столітті. Із-за розповсюдження іспанської і португальської мов у цій частині Америки її називають Латинською. Офіційними мовами в країнах Латинської Америки є:
Офіційна мова |
Кількість країн |
Іспанська |
18 (Мексика, Перу, Уругвай, Аргентина, Венесуела, Куба, Чилі, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Еквадор, Болівія, Колумбія, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Сальвадор) |
Португальська |
1 (Бразилія) |
Французька |
1 (Гаїті) |
Голландська |
1 (Суринам) |
Англійська |
9 |
На території сучасної Латинської Америки в основному (понад 50%) переважають нащадки змішаних шлюбів, 15% жителів становлять індіанці, стільки ж європеоїдне населення (іспанського і португальського походження – креоли), 10% негрів.
Хоча демографічний вибух в країнах Латинської Америки відбувався в 50-60-х роках ХХ ст., але і даний час показник народжуваності на 1000 жителів становить 24.
Населення країн Латинської Америки на 70-96 % сповідує римсько-католицьку віру, незначна частка – протестанти.
Переважно в усіх країнах формально республіканське правління, хоча значна частина з них носить переважно авторитарний і навіть тоталітарний характер (Венесуела, Куба, Гаїті і т.п.). Федеральний устрій мають Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика.
За економічним розвитком країни Латинської Америки поділяються:
Економічний розвиток |
Кількість країн |
Слаборозвинені з середнім рівнем доходу |
24 |
Слаборозвинені з низьким рівнем доходу |
6 |
Середнє значення ВНП на душу населення в латиноамериканському регіоні становить 3280 дол.
За типом суспільства країни регіону переважно доіндустріальні та індустріальні суспільства. Частина країн Латинської Америки швидко нарощує темпи розвитку. Це:
Мексика;
Бразилія;
Аргентина;
Уругвай;
Чилі.
Загалом найбільше в латиноамериканських країнах розвинута гірничо-видобувна і обробна промисловість. Рівень урбанізації переважно становить 70-75%. У регіоні розташовані одні з найбільших мегаполісів світу – Сан Пауло (Бразилія) та Мехіко (Мексика) по 18 млн. жителів. Зайнятість економічно активного населення становить: в аграрному секторі – 12%-68%, у сфері послуг – 23% - 56%. Із зайнятих працюючих світового виробництва на Латинську Америку припадає 7,3% (0,23 млрд.). Всього в загальноосвітніх школах та вищих закладах освіти регіону навчається 122 млн. осіб. На сферу освіти бідніші країни виділяють незначні кошти.
