1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.

Зв’язок порівняльної педагогіки з іншими педагогічними науками і галузями педагогіки

№ з/п	Назва педагогічної науки чи галузі педагогіки	Поняття, терміни, положення, які використовує порівняльна педагогі	Інформація, яку надає цим наукам порівняльна педагогіка
1.	Дидактика	Наприклад: Зміст, форми, методи, якість навчання	Наприклад: Шляхи модернізації змісту, форм, методів навчання
2.	Теорія виховання
3.	Школознавство
4.	Історія педагогіки
5.	Педагогіка вищої школи
6.	Соціальна педагогіка
7.	Спеціальна педагогіка

Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками

№ п/п	Назва науки з якою пов’язана порівняльна педагогіка	Галузі і зміст інформації, які використовує порівняльна педагогіка
1.	Міжнародне освітнє право	Наприклад: Двосторонні та багатосторонні договори, конвенції, протоколи міжнародних форумів щодо статусу освітніх установ, правового стану педагогів та учнів, щодо взаємного визнання дипломів тощо
2.	Географія (фізична, економічна, соціальна тощо)
3.	Історія
4.	Соціологія
5.	Філософія (логіка)
6.	Політологія
7.	Економіка
8.	Культурологія
9.	Релігієзнавство
10.	Демографія
11.	Інформатика
12.	Статистика

1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.

Тільки комплексне дослідження педагогічних явищ у взаємозв’язках і взаємодіях може створити загальну достовірну картину як національної так і глобальної системи освіти.

Методи дослідження, якими користується порівняльна педагогіка різноманітні і доповнюють один одного.

Емпіричні:

1) Описово-споглядальний. Метод безпосереднього спостереження і опису педагогічних фактів. Основні вимоги до методу: точності і об’єктивності опису. Це досягається з допомогою:

– віднаходження типових (а не одиничних) фактів;

– лінгвістична обізнаність спостерігача;

– професійна підготовленість спостерігача.

2) Анкетування, опитування.

Буває двох видів: індивідуальне (опитування респондентів, які знають зарубіжні системи освіти, експертів) та масове („поштове опитування”, яке часто використовують міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО). Вимоги до масового опитування:

– тематичність опитування;

– орієнтація на регіональні і національні особливості;

– широкий загал респондентів (педагогічні працівники, школярів, студентів, батьків, тих, хто займається питаннями освіти);

– використання стандартизованих запитань.

3) Вивчення освітньої документації.

Перелік документації, яка може надати інформацію для порівняльної педагогіки6

– матеріали і документи міжнародних організацій;

– міжнародні двосторонні та багатосторонні договори (наприклад Сорбонська (1998) і Болонська (1999) декларації);

– законодавчі акти окремих країн, урядові постанови (їх зміст не завжди відповідає дійсності);

– шкільна документація (навчальні плани і програми, підручники, розклади занять, результати навчальної роботи учнів і студентів тощо).

4) Статистичний. Це числові дані про різні педагогічні явища і поняття. Статистика поділяється на: національну (інформацію збирають міністерства освіти або урядові підрозділи) і міжнародну (міжнародні організації – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світовий банк, Організація Економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та ін.). Національна статистика найбільші традиції має в США, Франції, Японії. Міжнародна в ЮНЕСКО, що виражено в наступному:

– 1950 рік утворено відділ статистики ЮНЕСКО;

– 1963 рік – початок видання „Статистичного щорічника”.

– 1969 рік – об’єднання з МБО;

– 1999 рік – створено інститут статистики ЮНЕСКО.

Ступінь об’єктивності статистичного методу значний. Але із-за того, що в світі не існує однозначного трактування одних тих же педагогічних понять (наприклад: неграмотність, вища освіта, державна і приватна освіта тощо) в цифрах вимірюються різні явища.

5) Історичний метод. Вивченню будь-яких педагогічних явищ передує, як правило, вивчення історичних коренів цих явищ. Історичний метод допомагає глибоко зрозуміти сучасне через минуле. Деякі компаративісти вважають, що порівняльна педагогіка – це продовження історії педагогіки в сучасності.

Теоретичні:

1) Аналітичні методи. Найчастіше в компаратиівстиці застосовуються такі методи, як: аналіз, синтез, узагальнення і ін. Аналітичні методи на основі конкретних фактів дають можливість виявляти причини, походження, функції освітніх національних і глобальних освітніх систем.

2) Матричний метод. Розміщення матеріалу, який аналізується в таблицях (на зразок тих, які пропонував Жульєн).

3) Метод порівняння. Це найвагоміший метод порівняльної педагогіки. Він передбачає співставлення кількісних і якісних даних, педагогічних явищ, фактів. Вимоги до успішного здійснення порівняльно-педагогічного дослідження:

– виявлення спільних, типових і відмінних рис національних і регіональних педагогічних систем;

– визначення необхідних показників порівняння (так званих точок порівняння). Підібрати їх для цілого ряду країн, які порівнюються буває складно, оскільки національні системи мають значну кількість відмінностей.

У порівняльній педагогіці використовуються декілька способів опису зібраного з допомогою різних методів матеріалу. Це такі, як:

- географічно-країнознавчий. Опис систем освіти кожної з країн здійснюється почергово (особливо широко він використовується в зарубіжній педагогіці).

- порівняльно-описовий. Країни описуються попарно і порівнюються при цьому. Як правило порівняння здійснюються з вітчизняною системою.

- порівняльно-проблемний. Опис і порівняння здійснюється на основі обраною теми чи проблеми, яка стосується груп країн.