
- •1.1. Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1.2. Розвиток порівняльної педагогіки в Україні.
- •1.3. Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •1.4. Місце порівняльної педагогіки в системі педагогічних наук. Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками.
- •Взаємозв’язок порівняльної педагогіки з іншими науками
- •1.5. Методи дослідження порівняльної педагогіки. Основні підходи до опису матеріалу порівняльної педагогіки.
- •1.6. Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •2.1. Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •2.2. Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
- •2.4. Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •1.3. Підходи до поділу країн на регіони.
- •2.3. Характеристика регіонів за певними історико-культурними, релігійними, соціально-економічними, політичними особливостями
- •2.3.1. Європейський регіон
- •2.3.2. Північноамериканський регіон
- •2.3.3. Латиноамериканський регіон
- •2.3.4 Арабський регіон
- •2.3.5. Азійський регіон
- •2.3.6. Австралійський регіон
- •2.3.7. Регіон тропічної Африки
- •3.3. Порівняльні показники розвитку освіти в регіонах.
- •4.1. Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •4.2. Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •4.3. Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •4.4. Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.
- •4.5. Структурні компоненти освітніх систем
- •5.1. Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •5.2. Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •5.3. Раціоналістичні теорії навчання.
- •5.4. Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •6.1. Організація навчання в початковій школі
- •Рідна мова
- •Математика
- •Суспільствознавство
- •Природознавство
- •Праця і предмети естетичного циклу
- •Фізкультура
- •Інформатика.
- •Світові тенденції організації початкової школи:
- •6.2. Особливості організації навчання в середній школі.
- •6.3. Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •6.4. Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •6.5. Соціалізуючі можливості школи
- •Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі
- •7.1. Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •7.2. Особливості державної політики щодо вищої освіти
- •7.3. Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •7.4. Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •7.5. Можливості навчання за кордоном.
- •8.1. Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •8.2. Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •8.3. Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •8.4. Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •9.1. Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •9.2. Юнеско. Організаційні основи і напрями освітньої діяльності
- •9.3. Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
2.3. Взаємозв‘язок релігії та освіти.
Релігія, яка охоплює майже всі сфери людського життя, виконує і просвітницьку функцію. Вона полягає в наступному:
Всі світові і національні релігії мають безпосередній вплив на становлення і розвиток освітніх систем тих країн, в яких вони домінують. Особливо це стосується світових релігій:
Буддизм.
Загальні відомості
Місце появи |
Назва священних книг |
Течії |
Країни, де домінує |
Кількість прибічників |
Північно-східна Індія |
„Трипітака” („Три кошики мудрості”), „Джатака” |
Ламаїзм, дзен-буддизм |
Китай, Бірмі, Шрі Ланка, Японія, Тібет, Монголія, Бурятія |
300 млн. |
Вплив на розвиток освіти
Особливості буддійської педагогіки (остаточно сформувалась в 6 ст. н.е.):
- „Вчення Будди можна зрозуміти спостерігаючи за власним розумом і заглянувши в своє серце”. Здійснюється це з допомогою дхьяни (споглядання);
- „Учитель не вчить, а вказує на шлях, яким повинен йти учень до відкриття”. „Учитель має опуститись до незнання учня і піднятись разом з ним до знання”. „Учитель розвиває в учня гідність”, „Учитель – благий друг”;
- Духовний наставник монастирського освітнього центру був учня зразком моральної досконалості, особою до якої той відчував почуття патріархальної любові і пошани;
- Основні методи, які застосовуються в навчанні – коментування і слухання священних текстів, метод питань і відповідей (шлях до інтуїтивного розуміння істини), парадокси, загадки, мовчазне споглядання;
- У вихованні суровий аскетизм – харчування двічі на день, мінімум предметів побуту, щоденні молитви і жертвопринесення.
Представники буддійської релігії переконані, що освіта в буддійських школах особиста справа кожного і особливо сім‘ї.
Християнство.
Загальні відомості
19 – поч. 20 ст. в більшості країн Європи і Америки були прийняті закони про відокремлення школи від церкви, секуляризація школи.
Особливості співвідношення християнської віри та освіти в сучасному світі:
- У більшості країн світу дозволено (конституціями – Італія, Іспанія, Німеччина, Польща, Канада, Бразилія, Колумбія і ін., нормативними актами) створювати конфесійні освітні заклади, які мають статус приватних (католицькі, протестантські, православні, єзуїтські, бенедиктинські тощо) і підконтрольні тій чи іншій церкві. Ці заклади різного рівня: дошкільні, загальноосвітні, вищі.
- Існує декілька варіантів відносин між властями і діючими конфесійними школами. 1) Невтручання в справи конфесійних шкіл. 2) Укладання контрактів (Франція, Іспанія). 3) Мають права публічних (державних) шкіл (Австрія).
- Особливий вплив на освіту має католицизм. Апостольська столиця (Ватикан) укладає договори (конкордати) з державами, якими обумовлює ставлення держави до католицьких шкіл (Німеччина, Італія, Словаччина, Австрія, Польща, Чехія, Іспанія, Португалія і ін.) та релігійної освіти і виховання. Часто католицькі школи отримують статус публічних, що надає їм не лише привілеї (плата учителям, забезпечення підручниками), а зобов’язання навчати дітей різних віросповідань.
- Здійснення релігійного навчання в державних школах. У більшості країн (крім Франції, Японії, Швейцарії, США і ін.) викладаються навчальні предмети релігійного змісту: релігія, християнська етика, релігійне навчання, релігійні рухи тощо. „Релігія викладається в загальноосвітніх школах як повноправний предмет” (Конституція ФРН, ст. 7, п. 3) Навіть у зовсім світських державах учнів обов’язково знайомлять з релігіями на суспільствознавчих навчальних предметах. До 12-14 років питання вивчення релігії в школі (або вибір факультативних навчальних курсів) вирішують батьки, а далі учень сам рішає чи вивчати йому цей предмет. Зміст навчальних предметів погоджується з представниками церков.
- Підготовка викладачів релігії здійснюється в державних навчальних закладах. Викладають предмет фахівці історії, суспільствознавчих наук, громадянської освіти, можуть і духовні особи. Іноді необхідна рекомендація церкви для викладання (ставляться вимоги до відповідності церковним принципам).
- У більшості країн оцінка за релігієзнавство або не виставляється, або не заноситься до атестату. Але існують і варіанти, коли цей предмет не виділяють з поміж інших.
- Релігійне виховання пов’язане з врахуванням релігійних почуттів і переконань учнів і їх батьків. Особливу роль відіграє ставлення до релігійної символіки в освітніх закладах. Часто використання в школах розп’ять, хрестів заборонено (законами Франції, Швейцарії, ФРН і ін.), у деяких країнах навіть в одежі учнів забороняється релігійна атрибутика і символіка (Франція, Швейцарія). Особливе ставлення до молитов. Переважно вони повинні мати добровільний характер. У Великобританії релігійне виховання відбувається у вигляді щоденного обов8язкового акту богослужінь для всіх учнів (за згодою батьків). Прагнення протиставити традиційне християнське віровчення харизматичним церквам, які намагаються впливати на школярів (особливо з слабкою психікою).
Іслам.
Загальні відомості
Особливості співвідношення мусульманської віри та освіти:
- Починаючи з 7 ст. масове розповсюдження освіти у мусульманському світі.
- В епоху середньовіччя вища освіта арабів була еталоном для Європи. У вищих ісламських школах навчались християни та іудеї, які ставали потім вченими, політичними і релігійними діячами. Через арабів в Європу проник арістотелізм.
- Авторами підручників для медресе були мислителі: Біруні (математика, астрономія, географія), ібн Рушд (медицина), Авіценна (математика, медицина).
- Європейські університети створювались за зразком арабських навчальних закладів.
- З часом освіта арабів перетворилась в догматичну і закостенілу. Власне і в наш час навчання в мектебах невеликих поселень і сіл майже нічим не відрізняється від середньовічного (лише можливістю дівчаток здобувати початкову освіту). Вивчення ісламу і релігійних звичаїв відбувається в усіх ланках загальноосвітньої школи мусульманських країн.
- Обмеженою залишається середня і вища жіноча освіта, особливо в радикальних ісламських країнах. Коли при владі в Афганістані був Талібан, освіта для жінок взагалі була заборонена. Вища освіта бурхливо розвивається в багатих арабських країнах, які мають нафтодолари.
Загалом необхідно зазначити, що між релігією і освітою залишається тісний взаємозв’язок:
- У буддійських і мусульманських країнах цей взаємозв’язок заохочується як в навчанні, так і у вихованні, що дозволяє розширювати коло віруючих і зміцнювати релігійну общину;
- У більшості християнських країн викладання релігії та релігійне виховання посідає значне місце. Це пов’язане з тим, що зміст морально-релігійного виховання в сучасному світі орієнтований не лише на служіння Богові, але і суспільству. Церква бере активну участь в організації позаурочної роботи та соціального виховання школярів.
- Важлива роль у релігійному вихованні відводиться родині. 25 лютого 1981 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію згідно якої релігійне виховання дітей повинні здійснювати батьки відповідно до власних релігійних переконань.