Приклади організації і змісту навчання в зарубіжній школі

Так зокрема відбувається процес навчання в підготовчому класі американської початкової школи:

„У підготовчому класі школи „Грінбрук” („Зелений струмок”), що у місті Саут-Брансуїк, штат Нью-Йорк, настав час для числових ігор (математики). Майже без нагадувань учителя 23 п’яти - і шестирічних дітей дістають з поличок геометричні загадки, гральні карти та інше приладдя для лічби. За круглим столом групка дітлахів утворює фігури з різнокольорових дерев'яних деталей. Маленька дівчинка складає шестикутник із трикутників, а інші, зібравшись навколо, вираховують, скільки їй для цього знадобиться трикутників.

Півгодини проминуло непомітно і ось малеча, поклавши на місце приладдя для лічби, вже готова до читання (уроку читання). Вони сідають кружка на підлогу, вчителька Джанет Джілл серед них. У неї в руках велика книжка пригод дивакуватої місіс Уїші-Уоші (щось на зразок нашого Мийдодіра), яка має ферму і дуже любить купати своїх тварин. Діти охоче декламують смішні рядки разом із Джанет. (На стінах коридору висить багато малюнків, якими діти проілюстрували книжку на свій смак. Наприклад, замість корів та свиней дехто зобразив єдинорогів та динозаврів). Прочитавши новий уривок, Джілл пропонує дітям одразу інсценувати почуте, і від бажаючих немає відбою. Вибираються четверо, і вони з ентузіазмом грають свої ролі. Так проходять уроки читання, письма чи арифметики”.

Старша середня школа США (з листів учениць 11 класу)

1) „У школі все гаразд, щодня маю шість уроків (завжди ті самі): американська література, фізика, іспанська мова, історія Штатів, креслення і математика. У наступному півріччі хочу замість креслення взяти психологію - це піврічні курси і можна вибирати. Школа починається о 7.00 і закінчується о 13.36. Можна вибирати чи матимеш заняття з першого уроку до шостого, чи з другого до сьомого, чи (це для якихось маньяків) з першого до сьомого (який закінчується о 14.35). У класі треба бути і сидіти перед другим дзвінком на своєму місці, яке переважно визначає учитель. Перед першим уроком дзвінок - о 6.55, бо коли дзвонить о 7.00, потрібно бути вже на місці. Між уроками є п'ятихвилинні перерви, щоб дійти до наступного кабінету. Після трьох перших уроків - десятихвилинна перерва, щоб щось з’їсти. Після цієї перерви є ще два уроки, а потім – 35 хвилинна перерва на ланч. Уроки тривають 55 хвилин. У кожному класі є комп'ютер, де записують усі оцінки, присутність. Щоденників немає, щопонеділка учителі отримують комп’ютерний видрук усіх учнів у класі і відмічають присутність, а потім вносять до комп’ютера.

Курси вибираються наприкінці року (на рік наступний) і наприкінці першого семестру. Курси бувають річні або семестрові те, що хочеш вибрати або змінити, обговорюєш із своїм опікуном. Перші три тижні як першого, так і другого семестру призначені на зміни у плані занять. Я змінювала свій план чотири рази, поки нарешті мені вдалося отримати тих учителів, яких хотіла. Взагалі не можна змінювати учителів без поважних причин, але моя опікунка (каунслер) дуже симпатична і робить все, що може. З уваги на те, що кожен сам собі складає план (тобто вибирає курси і рівні) на кожен урок потрапляєш з різними людьми. У моїй школі понад 1800 учнів і 250 учителів і персоналу”

2) “Мене забирає автобус з дому в 6.55, а в 7.30 розпочинаються уроків. На день я маю 9 уроків (5-тий урок призначений для їдальні, а 8-ий вільний можна робити все, що хочеш, наприклад домашні завдання). Тут у школі все пишеться на паперах, зошитів ніхто не носить. Домашні завдання переважно друкують на комп’ютерах. У кожному класі є комп’ютери, за якими можна працювати. Тут за тебе не дбають так як на Україні: ставлять оцінку і ні за що. Тут так: знаєш – добре, не знаєш – погано: залишишся ще раз в тому самому класі. За партою кожен сидить сам. Списати щось важко. Перевірка переважно відбувається за допомогою тестів. В мене тут немає свого класу як в Україні. Тут кожен урок інакші діти. У класного керівника немає. Є в офісі людина, яка відповідає за тебе. Є 2 їдальні і медпункт. У медпункті є ліжка і якщо болить голова, можна цілий день там проспати. Кожен учень має свій шкафчик з кодом, де він залишає свої речі, бо з сумками по школі ходити не можна, тільки з папками. Після кожного уроку доводиться міняти книжки і папери в папці. Перерви малі: по 5 хвилин, але запізнюватись ні в якому разі не можна. Якщо ти йдеш по коридору під час уроку, то тебе зупиняє черговий учитель і перевірить пес – листочок, де записане ім’я і підпис учителя, який тебе відпустив. Навіть в туалет не можна вийти без такого папірця. Чужим в школу зайти неможливо, хіба що піти в офіс. Вони можуть викликати по телефону, бо в кожному класі є телефон. Ні в якому разі ніхто не загляне в клас і не покличе учня. Якщо учня немає в класі, то відразу телефонують з офісу додому і запитують чому дитина не в школі. Найкраща оцінка тут – 100 балів, якщо ти маєш менше за 65 – значить завдання тобі не зараховується. Ні в якому разі не можна в школі битись, бо відразу викличуть поліцію і батьків і будуть великі проблеми. А загалом американці веселі люди, постійно посміхаються, а якщо тебе випадково штовхнуть, то будуть вибачатись дуже довго”.

З листів про школу Нової Зеландії.

“Коли ми приїхали мене прийняли в початкову школу (у них ходять в початкову школу до 13 років). Коли ж виповнюється 13 років, вони здають тест і переходять в коледж. Я провчилась в початковій школі 3 місяці до кінця навчального року (до 15 грудня). Провчившись 3 місяці, я зрозуміла, що в початковій школі мені нічого робити: завдань додому не задавали, нічого нового не вивчали, на уроках виконували дуже легкі приклади на додавання однозначних і двозначних чисел і на таблицю множення. Значну частину часу вони проводили на подвір’ї, граючи в м’яч і скачучи через скакалки.

На канікулах Тато пішов в дівчачий коледж (після початкової школи дівчатка і хлопчики навчаються окремо) і попросив, щоб мене протестували. Він пояснив директору, що ми приїхали з іншої країни і у нас інша система освіти і хоча мені ще немає 13-ти років я знаю більше, ніж в початковій школі і мені хочеться вивчати щось нове. Вони погодились мене протестувати і сказали, що візьмуть мене в 3-ій клас, якщо я здам тест. Тест був легкий. Я його здала так швидко, що вони вирішили протестувати мене в 4-ий клас. Цей тест я теж здала і вони прийняли мене в 4-ий клас. І я вже пішла в свій клас 31 січня. В цьому класі всім дівчаткам 16, а мені 12 років”.

Розділ 7. Вища освіта в зарубіжних країнах