Склеп Деметри

Склеп Деметри знаходиться в центральній частині міста Керчі, на вулиці братів Перепелиць, біля автовокзалу.

С клеп – унікальний пам’ятник античної похоронної архітектури й живопису. Відкритий склеп був випадково в 1895 р. на території приватної садиби Зайцевих. Уперше детально був досліджений археологом К. Думбергом.

С клеп перебуває під землею, виритий у природному ґрунті. До похоронної камери веде вузький дромос, довжиною близько 4 м. Невелика похоронна камера має прямокутну основу й напівциліндричний звід. Стіни й звід покриті фресковим живописом на сюжети міфів про богиню родючості й землеробства Деметру. Сама богиня зображена в центрі зводу - її обличчя виступає на тлі темного волосся і синього хітона, шия прикрашена золотим намистом. Сцена викрадення дочки Деметри – Кори зображена напроти входу. Праворуч і ліворуч від входу зображені фігури Гермеса, який біжить, і німфи Каліпсо. Загальний стиль малюнка відзначений наївною умовністю. Однак зображення Деметри – виконаної почуттям втрати матері, що страждає, але, що не примирився зі своєю втратою - ставлять розпис склепу в ряд кращих зразків давньогрецькому живопису.

Культ богині Деметри був одним із найшанованих у Боспорськім царстві. У склепі були поховані жриці цієї богині.

На початку XX ст. склеп був придбаний Археологічною комісією й став вважатися філією Керченського музею старожитностей. З 1908 р. склеп став доступний для відвідувачів. За свідченням М. І. Ростовцева, що описав склеп у цей період, «вологість у склепі залишалася постійної, а фарби зберігали свою свіжість». Але вже в 1914 р. була відзначена поява підвищеної вологості в склепі, шелушіння барвистого шару.

Учасники Всесоюзної конференції археологів в 1926 р. відзначали у своїх виступах загрозливий стан розписів склепу. Після його ретельного обстеження комісією в 1927 р., було ухвалене рішення обмежити доступ відвідувачів у склеп. Наступна комісія, проведена в 1938 р., відзначила збільшення осипів барвистого шару в порівнянні з 1927 роком.

У роки Великої Вітчизняної війни стан склепу значно погіршився. Місцеві жителі використовували його як бомбосховище. Тут була встановлена піч, у стелі дромоса – пробитий отвір для труби. Збережена частина живопису виявилася покрита шаром кіптяви.

Протягом багатьох наступних років проводилася реставрація склепу, вживали спроби осушити склеп. У цей час був розроблений ряд проектів з порятунку склепу (1950, 1951, 1958, 1966, 1969, 1973 р.), однак жоден з них практично не був здійснений.

У 1970-х рр. поруч зі склепом почалося будівництво житлового мікрорайону, що різко погіршив стан склепу. У склеп стали надходити ґрунтові води. У 90-х рр. їхній рівень у похоронній камері коливався від 50 до 90 см.

У середині 90-х рр. у Керчі був створений благодійний фонд «Деметра». Завдяки зусиллям цього фонду, навесні 2001 р. проведений дренаж і ряд інших робіт, спрямованих на осушення склепу й порятунок збережених фрагментів живопису. Роботи ці тривають і в цей час.