Тема 13.Судовий розгляд.

Лекція 4 години.

Поняття та значення судового розгляду. Роль судді (головуючого при колегіальному розгляді) в керуванні судовим розглядом справи. Частини судового засідання. Підготовча частина судового засідання. Наслідки неявки в суд осіб, які викликаються у судове засідання. Відводи суддів і інших учасників процесу (підстави, порядок їх вирішення). Розгляд справи по суті. Судові дебати. Винесення та оголошення судового рішення. Фіксація цивільного процесу. Тимчасове призупинення судового розгляду справи. Закінчення справи без винесення судового рішення.

Практичне заняття (6 години).

1. Розгляд теоретичних питань.

Заняття 1.

1. Задачі, сутність і значення стадії судового розгляду.

2. Роль судді в судовому розгляді справи.

3. Частини судового розгляду.

4. Підготовча частина судового засідання.

5. Наслідки неявки в суд осіб, викликаних у судове засідання.

6. Відводи суддів і інших учасників процесу.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1. Мирова угода, її значення.

2. Порядок фіксування цивільного процесу.

2. Завдання для самостійної роботи.

3. Перевірка знань студентів у формі тестування.

Методичні вказівки до вивчення питань теми:

Розгляд та вирішення цивільної справи є основною, центральною стадією цивільного процесу. На цій стадії розвитку цивільно-процесуальної діяльності суд виконує завдання цивільного судочинства, що були поставлені перед ним і полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді и вирішенні цивільних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст..1 ЦПК).

Стадія судового розгляду як і інші стадії цивільного процесу, має специфічну мету. Ця мета полягає у повному всебічному, об’єктивному з’ясуванні фактичних обставин справи в судовому засіданні, у з’ясуванні дійсних взаємовідносин сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, їх прав та обв’язків, а також у постановленні законних та обґрунтованих рішень на підставі дотримання процесуального законодавства.

За загальним правилом розгляд справ у судах першої інстанції провадиться одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду (ст.18 ЦПК). Але цивільне процесуальне законодавство передбачає у деяких випадках розгляд справ колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Так, відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК деякі категорії справ окремого провадження, такі як: про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, розглядаються судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Судове засідання включає в себе чотири основні частини : 1) підготовча ; 2) дослідження обставин справи ; 3) судові дебати ; 4) постанову і оголошення рішення. Кожна частина має своє завдання. Усі частини судового засідання знаходяться в тісному зв'язку один з одним, складаючи в сукупності єдиний процес судового розгляду.

Суду не завжди вдається розглянути ы вирышити справу в одному судовому засіданні. Однак у практиці розгляду і вирішення цивільних справ виникає чимало випадків, коли при розгляді справи по суті виявляються такі обставини, які відповідно до вимог закону не дають можливості суду ухвалити по справі оішення, а тягнуть за собою різні ускладнення процесу.У подібних випадках розгляд справи відкладається або провадження у справі зупиняється, або справа закривається, або заява залишається без розгляду.

Підстави відкладення розгляду справи визначені цивільним процесуальним законом (статті 169, 170 ЦПК), і перелік їх є вичерпним. Аналіз процесуальних норм, які передбачають підстави відкладення розгляду справи, дозволяє зробити висновок про те, що ці підстави можуть мати обов’язків чи факультативний характер.

Суд відкладає розгляд справи у межах строків розгляду справи, зазначених у ст.. 157 ЦПК (ст.. 169 ЦПК).

Зупинення провадження у справі – це перерва в судовому розгляді на невизначений строк у випадках, прямо вказаних у законі.

Процесуальне законодавство передбачає два види зупинення провадження у справі: обов’язкове – за наявності однієї з підстав, передбачених законом, і факультативне – на розсуд суду, але також за наявності підстав, вказаних в законі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Закриття провадження у справі – це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, наслідком якої є за загальним правилом неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Ця форма закінчення цивільних справ застосовується у випадках, коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним.

Залишення заяви без розгляду – це форма закінчення цивільних справ без винесення судового рішення, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Підстави залишення заяви без розгляду зазначені у ст.. 207 ЦПК. Перелік їх є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 129 Конституції України, пп. 10,11 ст. 6 та ст.. 197 ЦПК, реалізація принципу гласності судочинства забезпечується за допомогою повного фіксування судового процесу технічними засобами. Порядок фіксування судового засідання технічними засобами встановлюється процесуальним законодавством (ст.. 197 ЦПК України, Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженою наказм Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 р. № 84 «Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами»).

Фіксування судового процесу у процесуально-правовому аспекті означає відбиття, закріплення юридично значущих дій суду, інших учасників судового процесу у відповідних процесуально-документальних формах для забезпечення їх вірогідності з точки зору об’єктивності засобів фіксації судового процесу та визначення процесуальних наслідків цих дій при розгляді справи по суті та на наступних стадіях цивільного процесу.