2. Завдання для самостійної роботи.

3. Перевірка знань студентів у формі тестування.

Методичні вказівки до вивчення питань теми:

Цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачу право на захист від пред’явленого позову. Це право випливає з принципів процесуальної рівноправності сторін, диспозитивності, змагальності.

Захист відповідача проти пред’явленого до нього позову може здійснюватися різними засобами, передбаченими законом. До них належать: заперечення проти позову і зустрічний позов.

Заперечення проти позову – це пояснення відповідача, які стосуються правомірності виникнення і розвитку процесу по справі або матеріально-правової вимоги позивача по суті. У зв’язку з цим заперечення відповідача проти позову можуть бути матеріально-правовими або процесуально-правовими.

Матеріально-правове заперечення полягає в тому, що відповідач, не заперечуючи проти законності порушення провадження у справі, оспорює матеріально-правову вимогу позивача.

Суть процесуально-правового забезпечення полягає в тому, що відповідач, не торкаючись матеріально-правової вимоги позивача, висловлює сумнів щодо правомірності виникнення процесу по справі, тобто звертає увагу до суду на відсутність у позивача права на звернення до суду та на неправомірність відкриття провадження у справі. Використовуючи процесуально-правове заперечення проти позову, відповідач намагається довести, що, процес по справі виник незаконно і підлягає закриттю. Процесуальні заперечення відповідача ґрунтуються на недотриманні процесуальних норм, які передбачають неможливість відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.. 123 ЦПК позивач має право до початку розгляду справи по суті пред’явити зустрічний позов.

Зустрічний позов – це звернення до суду відповідача із самостійною вимогою до позивача про захист прав, свобод чи інтересів у процесі, який порушений позивачем.

При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить собі за мету, по-перше, захистити своє порушене чи оспорене право. У цьому розумінні зустрічний позов є самостійним позовом і повинен відповідати всім вимогам, які ставляться до будь-якого позову. По-друге, відповідач захищається проти вимог позивача. Як правило, зустрічний позов використовується відповідачем для того, щоб нейтралізувати первісний позов повністю або в частині.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, може вимагати від суду певних гарантій того, що у випадку постановлення рішення по справі на його користь рішення можна буде виконати в примусовому порядку, якщо відповідач буде ухилятися від добровільного виконання. Під забезпеченням позову треба розуміти вжиття суддею чи судом певних заходів, передбачених законом, які гарантують реальне виконання майбутнього рішення. Тому суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову (ч.1 ст. 151 ЦПК).

У ч.1 ст.152 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову:

1) накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) заборона вчиняти певні дії;

3) встановлення обв’язку вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майнл відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язення;

5) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису;

6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується божником у судовому порядку;

7) передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.