2. Завдання для самостійної роботи.

3. Перевірка знань студентів у формі тестування.

Методичні вказівки до вивчення питань теми

В законі передбачається, що письмовими доказами є будь-якого роду документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ст.. 64 ЦПК).

У науці є найбільш поширеним погляд, згідно з яким письмові докази визначаються як предмети, на яких за допомогою знаків закріплені думки, що містять свідчення про факти, необхідні для вирішення справи. Таке визначення відбиває головні ознаки письмового доказу.

У судовій практиці використовуються різні вили письмових доказів, яким притаманні певні особливості, що необхідно враховувати при їх дослідженні. Вони класифікуються за такими ознаками: за суб’єктом (джерелом) формування; за характером змісту; за формою закріплення; за засобом формування.

За суб’єктом письмові докази поділяються на офіційні та неофіційні.

За змістом письмові докази поділяються на розпорядчі й інформативні.

За формою письмові докази поділяються на прості й нотаріально засвідчені, або документи простої письмової форми і кваліфікованої письмової форми.

За засобом і характером формування письмові докази можуть бути кваліфіковані також на оригінали і копії.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ст.. 65 ЦПК).

Речові докази можуть підтверджувати обставини невиконання договірних зобов’язань (виготовлення або продаж речі неналежної якості), порушення права власності (знаходження речі в особи без правових підстав), заподіяння шкоди (ушкодження майна) тощо.

Зберігання речових доказів здійснюється різними засобами. Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності – сфотографовані. Суд вживає заходів для зберігання речових доказів у незмінному стані (ст.. 139 ЦПК).

Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки ьа обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст.. 66 ЦПК).

Згідно із ст.. 143 ЦПК для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів (ч. 2 ст. 53 ЦПК).

У цивільному процесі застосовуються різні експертизи: судово-медична, судово-психіатрична, почеркознавча, товарознавча, біологічна та ін.. Предметом експертизи не можуть бути питання права.

У судовій практиці виникає необхідність проведення додаткової або повторної експертизи.

Згідно зі ст.. 148 ЦПК у цивільному судочинстві може бути призначена комісійна експертиза, яка проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. У законодавстві передбачається можливість призначення комплексної експертизи за участю не менш як двох експертів різних галузей знань або різних напрямків однієї галузі знань.

Підставою для проведення експертизи е ухвала суду. В ухвалі про призначення експертизи вказуються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім’я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ст.. 147 ЦПК).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів (си. 133 ЦПК).

Забезпечення доказів – це заходи, спрямовані на збереження відомостей про обставини справи, коли є підстави припускати, що використання цих відомостей у подальшому може стати утрудненим або неможливим (від’їзд свідка у тривале закордонне відрядження, втрата якості речі тощо).

Згідно із ч.2 ст. 133 ЦПК способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Задача 1.

У позові Вільданова до універмагу про обмін черевиків, суд витребував складений до порушення справи у суді висновок експертизи бюро товарних експертиз. Даний висновок був визнаний судом обґрунтованим і позивачу відмовлено в клопотанні про призначення експертизи.

Чи правильна ухвала суду?

З чиєї ініціативи може бути призначена експертиза?