§ 2. Органи дізнання, їх завдання, система та повноваження

Дізнання є найбільш простим різновидом (формою) розслідування злочинів.

Під дізнанням розуміється сукупність оперативно-розшукових та процесуальних (слідчих) дій, які здійснюють спеціально уповноважені на те адміністративні органи і посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів. Органи дізнання, порушивши кримінальну справу, як при наявності ознак злочину, що не є тяжким, так і по тяжкому злочину, проводять оперативно-розшукові і слідчі дії.

Так, при наявності ознак злочину, що не є тяжким або особливо тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, що його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючись строків не більш як десять днів, починаючи з моменту встановлення особи, що вчинила злочин, виносить постанову про передачу справи слідчому, яку представляє прокурору для затвердження. Якщо особа, що вчинила злочин, не встановлена, то дізнання по справі зупиняється. Дізнання може бути зупинено лише після провадження всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, що вчинила злочин. Після зупинення перебігу строку дізнання, орган дізнання продовжує приймати заходи до встановленню цієї особи.

У випадку порушення органом дізнання справи про тяжкий або особливо тяжкий злочин справа має бути передана слідчому після виконання невідкладних слідчих дій, в строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи. Якщо по справі про тяжкий або особливо тяжкий злочин, переданій слідчому, не встановлена особа, що його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії по цій справі і повідомляє слідчого про їх результати.

Слід відзначити, що оперативно-розшукова робота органів дізнання регулюється не нормами кримінально-процесуального права, а Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Дані, отримані в результаті оперативно-розшукових заходів, самі по собі не мають значення доказів і не можуть фігурувати у справі, якщо вони не перевірені і не закріплені процесуальними (слідчими) діями за правилами кримінально-процесуального законодавства.

Повноваження органів дізнання визначені у Кримінально-процесуальному кодексі. На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили. У кожному випадку виявлення ознак злочину орган дізнання зобов’язаний в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. При виявленні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, орган дізнання має право затримати її на строк, що не перевищує 72 години.

У процесі розслідування кримінальної справи орган дізнання проводить: огляд, обшук, виїмку, освідування, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих і свідків в суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства.

Із сказаного слід зробити висновок, що органи дізнання в своїй діяльності по підготовці матеріалів зобов’язані дотримуватися кримінально-процесуальних норм. Отже, не випадково кримінально-процесуальний закон пред’являє в рівній мірі до суду, прокуратури, слідчого і до особи, що проводить дізнання, вимоги про всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. Цим забезпечується не тільки доброякісність матеріалів дізнання, але і законність їх діяльності з обов’язковим дотриманням конституційних прав громадян.

Кримінально-процесуальне законодавство встановлює вичерпний перелік органів дізнання. Відповідно до ст.101 КПК України органами дізнання є:

1. міліція;

2. податкова міліція;

3. органи безпеки;

4. начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання, а також командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ;

5. командири кораблів;

6. митні органи;

7. начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів;

8. органи державного пожежного нагляду;

9. органи прикордонної служби;

10. капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні;

11. командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту.

Ніякі інші органи держави і посадові особи не правомочні порушувати кримінальні справи і проводити дізнання.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання передбачає:

• прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідомлень про злочини і пригоди, вжиття щодо них необхідних заходів і прийняття рішень відповідно до вимог ст.97 КПК України – про порушення кримінальної справи, відмову в порушенні кримінальної справи, передання матеріалів за належністю;

• провадження дізнання у кримінальних справах відповідно до вимог, передбачених Главою 10 Кримінально-процесуального кодексу України;

• досудову підготовку матеріалів у протокольній формі відповідно до вимог Глави 35 КПК України;

• проведення слідчих дій при виконанні доручень чи окремих доручень слідчого або іншого органу дізнання у порядку ст.ст.114, 118 КПК України;

• участь у проведенні окремих слідчих дій, проваджуваних слідчими тощо.

З перелічених видів процесуальної діяльності органу дізнання власне дізнанням вважається лише самостійна процесуальна діяльність органу дізнання в межах порушеної кримінальної справи, яка провадиться за правилами, встановленими чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Закон відрізняє органи дізнання від особи, яка проводить дізнання. Органами дізнання є або установа в цілому (з числа установ, що вказані в переліку), або керівник цієї установи. Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, уповноважені на це органом дізнання. Наприклад, у Збройних Силах України орган дізнання – командир частини, який має право самостійно проводити дізнання, але, як правило, призначає для цього військового дізнавача з числа офіцерів частини або може доручити проведення дізнання будь-якому офіцеру частини. Особа, яка проводить дізнання, не є процесуально самостійною, всі рішення у справі виносяться від імені начальника органу дізнання.

Більшість із вказаних органів дізнання проводить його тільки по окремим категоріям справ або на певній території, або в якихось спеціальних умовах:

Командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ проводять дізнання тільки по справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також по справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах.

Начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання – у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини.

Командири кораблів проводять дізнання у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за межами України;

Органи безпеки проводять дізнання у справах про особливо небезпечні державні та інші злочини, віднесені законом до їх компетенції.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоляторів уповноважені проводити дізнання у справах про всі злочини, вчинені в розташуванні установ виконання покарань засудженими та іншими особами, а також про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинених співробітниками установ виконання покарань (особами начальницького складу, робітниками і службовцями) як в межах, так і поза розташуванням установи.

Митні органи уповноважені проводити дізнання по справах про контрабанду.

Органи державного пожежного нагляду виступають в якості органів дізнання по справах про пожежі і порушення протипожежних правил.

Органи прикордонної служби – підрозділи прикордонних військ, на які покладена охорона сухопутного і морського державного кордону, здійснюють дізнання по справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону.

Капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні є органами дізнання по справах про всі злочини, вчинені на кораблі під час находження судна поза межами держави.

Податкова міліція проводить дізнання у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки.

Командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту проводять дізнання у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

Перераховані органи наділені правом проводити дізнання по визначеним категоріям справ або у визначених умовах, однак, дізнання для них не є основним видом діяльності. З необхідністю розслідування злочинів ці органи стикаються лише в окремих випадках і, у такому разі, вони виступають органами дізнання, а їх діяльність регулюється нормами кримінально-процесуального закону. Крім норм Кримінально-процесуального кодексу відповідні органи при провадженні дізнання керуються також відомчими інструкціями, які визначають порядок проведення дізнання у певному відомстві. Так, Інструкція “Про провадження дізнання у Збройних Силах України”, затверджена наказом Міністра оборони № 465 від 27.07.2006 визначає порядок провадження дізнання у Збройних Силах України, а Положення “Про органи дізнання в системі МНС України”, затверджене наказом МНС України № 187 від 27.04.2004 – відповідно у системі органів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо.

Найбільший об’єм роботи по розслідуванню злочинів серед інших органів дізнання виконує міліція. Їй надано право проводити дізнання по справах про любі злочини, якщо розслідування їх не віднесено до компетенції іншого органу дізнання. Це обумовлено наявністю у міліції широких повноважень для виконання покладених на неї завдань по охороні громадського порядку, власності, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ і організацій від злочинних посягань, попередженню, припиненню і розкриттю злочинів.

Керівниками органів дізнання міліції є начальник міліції, він же Міністр внутрішніх справ, начальники УМВС областей, начальники міських управлінь внутрішніх справ, начальники районних відділів внутрішніх справ.

Міліція районної і міської ланки найбільш наближена до населення. Тому співробітники міліції цих установ, як правило, першими виявляють злочини і приймають заходи щодо їх розкриття. При цьому виникає необхідність в проведені слідчих дій для виявлення і затримання осіб, що скоїли злочин. Цим і пояснюється те, що міліція наділена правом порушувати кримінальні справи і проводити слідчі дії по більшості скоєних злочинів.

В міліції до проведення дізнання допускаються всі особи оперативно-начальницького складу, включаючи дільничних інспекторів міліції, які мають спеціальну освіту або досвід розслідування злочинів. У великих міськрайорганах внутрішніх справ створені відділи дізнання, введені штатні посади дізнавачів і старших дізнавачів.

В органах Служби безпеки провадження дізнання може бути покладено на будь-яку достатньо підготовлену особу із числа оперативно-начальницького складу.

В установах виконання покарань дізнання за наказом начальника установи проводиться однією із осіб начальницького складу, як правило із складу оперативних служб УВП.

Капітани морських суден можуть доручати проведення дізнання одному із своїх помічників або іншій особі з числа начальницького складу екіпажа судна.

Особа, що проводить дізнання, наділена правом самостійно приймати рішення про проведення необхідних слідчих дій і виконувати їх. Але якщо дізнання проводиться не керівником органу, а іншою особою за його дорученням, то рішення по важливим процесуальним питанням розслідування, в першу чергу по напрямках розслідування справи (щодо її порушення, зупинення, відновлення і закриття), про застосування заходів процесуального примусу (затримання, приводу, обшуку, накладення арешту на майно тощо) та іншим питанням, мають бути затверджені начальником органу. Таке затвердження не потрібно лише в таких випадках, коли в законі у зв’язку з прийняттям конкретного процесуального рішення йдеться не про орган дізнання, а про особу, що проводить дізнання.

Отже, поряд з органами дізнання в законі говориться також про особу, яка проводить дізнання. Це посадова особа, яка безпосередньо проводить розслідування в формі дізнання. Таким правом наділені керівники відповідних органів. Разом з тим вони можуть доручати проведення дізнання своїм підлеглим, які займають певне посадове положення. Коло таких осіб, що допускаються до проведення дізнання, в загальних рисах визначається відомчими підзаконними актами.

Міліція, як орган дізнання, здійснює роботу також по протокольній формі досудової підготовки матеріалів. Переважна кількість злочинів, по яким здійснюється така підготовка матеріалів, скоюється в умовах очевидності. Перевірка по ним не викликає труднощів, якщо вона розпочата і організована в суворій відповідності з законом. В судовому розгляді по більшості таких справ залишаються без змін обсяг і характер обвинувачення, а також юридична оцінка злочину. У зв’язку з чим, вироки, як правило, вступають в законну силу по збігу апеляційного строку і лише на невелику частину із них приноситься апеляційна скарга або протест.

Проведення дізнання з кримінальних справ і збір матеріалів по протокольній формі досудової підготовки матеріалів в системі МВС України покладені на органи дізнання, в тому числі на штатні підрозділи дізнання міськрайлінорганів внутрішніх справ.