§ 2. Гарантії незалежності суддів

Основу діяльності судді складає здійснення правосуддя. При цьому судді надається цілий ряд гарантій забезпечення незалежних умов для здійснення правосуддя і охорони прав і свобод фізичних і юридичних осіб.

Незалежність і недоторканність суддів не є їхнім особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер і спрямована передусім на безперешкодне виконання суддею своїх професійних обов’язків у здійсненні правосуддя.

Незалежність суддів забезпечується:

• особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

• недоторканністю та імунітетом судді;

• незмінюваністю судді;

• порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

• забороною втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

• окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

• належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

• функціонуванням органів суддівського самоврядування;

• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

• правом судді на відставку.

Суддя є носієм судової влади, і ця обставина справляє істотний вплив на соціально-політичну сторінку його життя. Він повинен розуміти, що представник судової влади мусить бути обмеженим у своїй політичній діяльності, не виражати публічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним від волі виборців, волі органів місцевого самоврядування тощо.

Тому, відповідно до вимог ст.127 Конституції України професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Незалежність і недоторканність суддів, як основа справжнього правосуддя, гарантується Конституцією і законами України. Основна складова цих гарантій –конституційне закріплення принципу заборони впливу на суддів будь-яким способом і будь-якою посадовою особою держави. Втілення в життя цього принципу повинно забезпечити незалежність суддів від проявів втручання в їх діяльність всупереч принципів правосуддя.

Так, вирізняється організаційна (інституціональна) та функціональна незалежність суддів. Перша полягає в тому, що судді не повинні підкорятися ні законодавчій, ні виконавчій владі і мають бути неупередженими, а визнаний Україною принцип верховенства права забороняє приймати законодавчі акти, що анулюють з ефектом зворотної сили рішення суду; друга – у підкоренні суддів при здійсненні правосуддя тільки Конституції і законам України.

Суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Судді – недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Крім цього суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративне правопорушення. Якщо суддя був затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, то він повинен бути негайно звільнений після з’ясування особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним обласним, апеляційним судом Автономної Республіки Крим, Київським та Севастопольським міськими судами. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України. При цьому справа не може розглядатись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.

Прояв неповаги до суду з боку осіб, які беруть участь у справі або присутні у судовому засіданні, а так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду чи судді у зв’язку з їх службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Істотною конституційною гарантією незалежності суддів є безстроковість обрання їх на посаду. Так, законом передбачено, що судді здійснюють свої повноваження безстроково, крім суддів Конституційного суду України та суддів, що призначені на цю посаду вперше. Однак, це положення не позбавляє суддю права на припинення своїх повноважень по здійсненню правосуддя.

Звільнити суддю із займаної ним посади може тільки той орган який його призначив або обрав. Підстави для припинення суддівських повноважень, які полягають в позбавленні його права виконувати професійні повноваження виникають в наступних випадках, передбачених ст.126 Конституції України:

1. закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2. досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

3. неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4. порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги;

6. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7. припинення його громадянства;

8. визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9. подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.