- •До читача
- •Розділ і. Загальні положення про судову, правоохоронну і правозахисну діяльність
- •Глава 1. Визначення загальних понять щодо судової, правоохоронної та правозахисної діяльності
- •§ 1. Предмет і система дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”, її співвідношення з іншими юридичними дисциплінами
- •§ 2. Сутність правоохоронної та правозахисної діяльності держави
- •§ 3. Основні напрямки правоохоронної діяльності та органи, що їх здійснюють
- •§ 4. Загальна характеристика правоохоронних органів
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 2. Законодавство про діяльність судових, правоохоронних і правозахисних органів
- •§ 1. Загальна характеристика правового регулювання діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів
- •§ 2. Класифікація нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судових, правоохоронних і правозахисних органів
- •Питання для самоконтролю:
- •Розділ іі. Судова система україни
- •Глава 1. Судова влада, судочинство та правосуддя
- •§ 1. Природа і поняття судової влади
- •§ 2. Основні ознаки (відмінні риси) судової влади
- •§ 3. Поняття та ознаки правосуддя
- •§ 4. Принципи (засади) провадження судочинства
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 2. Правовий статус суддів
- •§ 1. Поняття правового статусу суддів та його загальна характеристика
- •§ 2. Гарантії незалежності суддів
- •§ 3. Вимоги до кандидатів на посаду судді та порядок зайняття посади судді
- •§ 4. Вища кваліфікаційна комісія та Національна школа суддів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 6. Участь народних засідателів та присяжних у здійсненні правосуддя
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 3. Суди загальної юрисдикції
- •§ 1. Поняття та характеристика судової системи загальних судів
- •§ 2. Ланки судової системи та судові інстанції
- •§ 3. Місцеві суди
- •§ 4. Апеляційні суди
- •§ 5. Вищі спеціалізовані суди
- •§ 6. Верховний Суд
- •Глава 4. Конституційний Суд
- •§ 1. Статус, повноваження, мета та основні принципи діяльності Конституційного Суду
- •§ 2. Склад та порядок утворення Конституційного Суду
- •§ 3. Правовий статус суддів Конституційного Суду
- •§ 4. Форми звернення до Конституційного Суду
- •§ 5. Провадження зі справ у Конституційному Суді
- •Питання для самоконтролю:
- •Розділ ііі. Правоохоронні органи україни
- •Глава 1. Прокуратура
- •§ 1. Поняття прокурорського нагляду та його завдання
- •§ 2. Принципи організації та діяльності прокуратури
- •§ 3. Функції прокуратури
- •§ 4. Акти прокурорського реагування
- •§ 5. Система та структура органів прокуратури
- •§ 6. Кадри органів прокуратури
- •§ 7. Дисциплінарна практика в органах прокуратури
- •Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення, всім працівникам даної прокуратури і додається до особової справи.
- •Нормативно передбачені наступні види дисциплінарних стягнень:
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 2. Служба безпеки
- •§ 1. Основні завдання та принципи діяльності Служби безпеки
- •§ 2. Система і організація діяльності Служби безпеки
- •§ 3. Напрямки діяльності Служби безпеки
- •§ 4. Повноваження Служби безпеки
- •§ 5. Кадри Служби безпеки, їх правовий та соціальний захист
- •§ 6. Контроль та нагляд за діяльністю Служби безпеки
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 3. Розвідувальні органи
- •§ 1. Поняття, принципи діяльності та основні завдання розвідувальної діяльності
- •§ 2. Повноваження та організація діяльності розвідувальних органів
- •§ 3. Служба зовнішньої розвідки
- •§ 4. Правовий статус співробітників розвідувальних органів
- •§ 5. Контроль і нагляд за діяльністю розвідувальних органів
- •Контрольні питання:
- •Глава 4. Державна податкова служба
- •§ 1. Призначення, завдання та система органів державної податкової служби
- •§ 2. Функції державної податкової служби
- •§ 3. Основні напрямки діяльності державної податкової служби
- •§ 4. Права, обов’язки і відповідальність органів державної податкової служби
- •§ 5. Посадові особи органів державної податкової служби, їх правовий і соціальний захист
- •§ 6. Завдання, структура та повноваження податкової міліції
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 5. Органи внутрішніх справ
- •§ 1. Завдання, функції та система органів внутрішніх справ
- •§ 2. Структура та повноваження Міністерства внутрішніх справ
- •§ 3. Поняття, завдання і принципи діяльності міліції
- •§ 4. Основні функції та структура міліції
- •§ 5. Правовий статус особового складу міліції
- •§ 6. Контроль та нагляд за діяльністю міліції
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 6. Органи досудового розслідування
- •§ 1. Поняття, завдання та види досудового розслідування
- •§ 2. Органи дізнання, їх завдання, система та повноваження
- •§ 3. Завдання, компетенція і структура органів досудового слідства
- •Контрольні питання:
- •Глава 7. Державна прикордонна служба
- •§ 1. Завдання, функції та основні принципи діяльності Державної прикордонної служби
- •§ 2. Структура, чисельність та організація діяльності Державної прикордонної служби
- •§ 3. Повноваження Державної прикордонної служби
- •§ 4. Контроль і нагляд за діяльністю Державної прикордонної служби
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 8. Митні органи
- •§ 1. Організація діяльності, завдання та структура митних органів
- •Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи – Державна митна служба України (Держмитслужба).
- •Регіональна митниця.
- •Митниця.
- •Митний пост.
- •Спеціалізовані митні установи та організації.
- •Митні лабораторії.
- •Митна варта.
- •§ 2. Основні напрямки діяльності та повноваження митних органів
- •§ 3. Правовий статус працівників митних органів
- •Питання для самоконтролю:
- •Розділ IV. Правозахисні органи україни
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради з прав людини
- •§ 1. Завдання та мета діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
- •§ 2. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
- •§ 3. Організація діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 2. Органи та установи юстиції
- •§ 1. Міністерство юстиції: його структура, завдання та функції
- •§ 2. Порядок діяльності та повноваження Міністерства юстиції
- •§ 3. Система та повноваження територіальних органів юстиції
- •§ 4. Порядок організації та діяльності державної виконавчої служби
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 3. Нотаріат
- •§ 1. Поняття та основні функції нотаріату
- •§ 2. Правовий статус нотаріуса
- •§ 3. Організація та форми діяльності нотаріату
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 4. Адвокатура
- •§ 1. Поняття та організаційні форми діяльності адвокатури
- •§ 2. Принципи і гарантії адвокатської діяльності
- •§ 3. Правовий статус адвоката
- •§ 4. Кваліфікаційні комісії адвокатури
- •Питання для самоконтролю:
- •Список рекомендованої літератури нормативно-правові акти
- •Спеціальна література:
Питання для самоконтролю:
Назвіть принципи організації та принципи діяльності прокуратури.
Розкрийте структуру органів прокуратури.
Визначте порядок призначення і звільнення з посади прокурорів.
Охарактеризуйте основні напрямки діяльності прокуратури.
Розкрийте сутність прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання, та досудового слідства.
У чому полягає участь прокурора при розгляді справ у суді?
Назвіть акти прокурорського реагування з приводу встановлених порушень закону і надайте їх коротку характеристику.
Визначте місце прокуратури в правовій державі.
Nullum crimen sine poena, nulla poena sine lege, nullum crimen sine poena legali
Немає злочину без покарання, немає покарання без закону,
немає злочину без законного покарання
Глава 2. Служба безпеки
§ 1. Основні завдання та принципи діяльності Служби безпеки
Відповідно до ст.1 Закону “Про службу безпеки України”, який був прийнятий 25 березня 1992 року, Служба безпеки України – це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Вона підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Цей орган забезпечує захист життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх посягань. До життєво важливих інтересів відносяться всі потреби, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливість прогресивного розвитку кожної конкретної особистості, суспільства і держави в цілому.
Об’єктами захисту органами безпеки є права, свободи та законні інтереси громадян; матеріальні й духовні цінності суспільства; конституційний лад держави, її суверенітет і територіальна цілісність.
До суб’єктів, які підлягають захисту органами безпеки відносяться держава, об’єднання громадян, суспільні та інші організації, а також громадяни. Характер внутрішньої і зовнішньої безпеки визначається реальною і потенційною загрозою об’єктам безпеки, яка виходить від внутрішніх і зовнішніх джерел.
Держава покликана забезпечувати безпеку суб’єктів захисту на території України, а за її межами вона гарантує опіку і захист їх прав та свобод. Забезпечення безпеки здійснюється через органи законодавчої, виконавчої і судової влади.
Для того щоб на достатньому рівні була забезпечена безпека в Україні розробляється система правових норм і приписів, які регулюють відносини в сфері безпеки, визначаються основні напрямки діяльності органів державної виконавчої влади, формується механізм системи контролю і нагляду за їх діяльністю.
Так, відповідно до Розпорядження Президента України № 396/2006-рп від 12 грудня 2006 року “Про заходи щодо реформування Служби безпеки України” з метою посилення ролі Служби безпеки України в системі правоохоронних органів, підвищення професійного рівня її співробітників, визначення цілей, пріоритетних напрямів та основних завдань реформування цієї Служби в інтересах захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного і оборонного потенціалу країни від зовнішніх та внутрішніх загроз, зміцнення демократичних засад суспільного життя і законності в державі було утворено Комісію з розроблення проектів Концепції реформування Служби безпеки України та Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України.
Наразі основними завданнями, що покладені державою на органи СБУ по забезпеченню безпеки в Україні є:
захист державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності;
захист економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України;
захист законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;
забезпечення охорони державної таємниці;
попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки, та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Для досягнення мети забезпечення безпеки необхідно здійснювати проведення єдиної державної політики в області забезпечення безпечного існування держави і суспільства, реалізовувати систему заходів економічного, політичного, організаційного та іншого характеру, які співвідносилися б з можливими загрозами життєво важливим інтересам держави, суспільства і особистості. Вся ця діяльність органів і посадових осіб СБУ здійснюється на основі певних принципів, які закріплені у ст.3 Закону “Про Службу безпеки України”. Розглянемо кожен з них детально:
Законність – один з основних принципів, на якому базується діяльність всіх судових і правоохоронних органів. Органи безпеки України також не є виключенням. Правову основу діяльності цих органів складає Конституція України, Закони України “Про Службу безпеки України”, “Про контррозвідувальну діяльність”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України”, а також інші, які регулюють відносини в сфері безпеки та міжнародні договори і угоди з питань забезпечення безпеки.
Повага до прав і гідності особистості відображена в ст.5 Закону “Про службу безпеки України”. Цей принцип характеризується тим, що діяльність по охороні і захисту безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Тобто, при виконанні своїх обов’язків посадові особи і працівники органів СБУ повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя громадян. Лише у виключних випадках, при необхідності припинення або розкриття державних злочинів, органами СБУ можуть бути тимчасово обмежені в межах, передбачених законодавством, окремі права і свободи громадян. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Позапартійність, як принцип діяльності Служби безпеки, визначається виключенням впливу на органи і посадових осіб СБУ любих партійних організацій, рухів і об’єднань громадян, які переслідують політичну мету. Також не дозволяється використовувати органи безпеки в партійних, групових чи особистих інтересах. Отже, діяльність партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичні цілі, в Службі безпеки України забороняється. На період служби чи роботи за трудовим договором членство співробітників Служби безпеки України у таких об’єднаннях зупиняється. Виключення складають лише співробітники органів СБУ, які уклали трудовий договір зі службою, і, як виняток, можуть бути членами профспілкових організацій.
Відповідальність перед народом України може наступити за скоєння неправомірних дій по обмеженню прав і свобод особистості зі сторони співробітників органів СБУ. Ця відповідальність передбачена чинним законодавством і полягає у тому, що орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні своїх службових обов’язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, а також до відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди та притягнення винних до відповідальності. Служба безпеки на вимогу громадян України у місячний строк зобов’язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.
Поєднання гласності і конспірації в організації і діяльності органів безпеки відображено в ст.7 Закону “Про Службу безпеки України”. З однієї сторони, діяльність СБУ включає елемент гласності, який проявляється в наданні через засоби масової інформації та в інших формах відомостей про діяльність органів СБУ в межах, які визначаються законодавством України. Ця інформація може містити відомості про загальний бюджет СБУ, компетенцію цих органів та основні напрямки їх діяльності, а також про випадки скоєння протиправних дій працівниками Служби безпеки. З іншого боку, забороняється розголошувати відомості, що становлять державну, службову, військову чи комерційну таємницю, а також інформацію конфіденційного характеру, якщо її розголошення може спричинити шкоду національній безпеці України, честі і гідності особи або порушити її законні права і свободи. Виключення складають випадки, коли розголошення цієї інформації передбачено законодавством і здійснюється в інтересах правосуддя і досягнення істини по судовій справі.
Поєднання єдиноначальності і колегіальності проявляється в тому, що з однієї сторони, керівництво всією діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну відповідальність за виконанням завдань і функцій, які покладені державою на цей орган. З іншого боку, в СБУ створений і діє колегіальний дорадчий орган – колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на органи безпеки завдань і функцій, приймає рішення з основних напрямків і проблем оперативно-службової діяльності, а також роботи з кадрами.
До інших положень, які конкретно не сформульовані в Законі “Про Службу безпеки України”, але логічно випливають з аналізу законодавчої бази, що врегульовує діяльність Служби, та суттєвим чином впливають на формування статусу органів безпеки можна віднести:
Принцип несумісництва, який полягає у тому, що працівники Служби безпеки України не можуть займатися будь-якою підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю крім викладацької, наукової та творчої.
Принцип незалежності, зміст якого полягає у тому, що при здійсненні своїх оперативно-службових функцій органи Служби безпеки України незалежні від органів державної влади, місцевого самоврядування, партій, рухів, окремих посадових осіб чи громадян.