§ 2. Принципи організації та діяльності прокуратури

Принципи організації та діяльності прокуратури України сформульовані в Конституції України та Законі “Про прокуратуру”. Вони представляють собою керуючі правові положення, основні засади, що виражають демократичну сутність прокурорського нагляду, визначають особливості організації і діяльності органів прокуратури, а також характер повноважень прокурорів і правових засобів їх реалізації.

Відповідно до положень Конституції та Закону “Про прокуратуру”, органи прокуратури нашої держави діють на наступних принципах:

Принцип законності – це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує органи прокуратури неухильно й точно виконувати всі норми Конституції та законів України. Відповідно до ст.8 Основного Закону в нашій державі визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є пріоритетним у правовій державі, якою є Україна.

Принцип єдності та централізації полягає у тому, що всі органи прокуратури складають собою єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Діяльність всіх органів прокуратури – Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних, військових та інших – направляється з єдиного центру, і всі вони підпорядковуються Генеральному прокурору України. Відповідальні працівники прокуратури також призначаються Генеральним прокурором України. Крім того, єдність системи органів прокуратури обумовлена спільними завданнями, функціями, принципами діяльності, а також повноваженнями по виявленню правопорушень і засобами реагування на них. Усе це робить прокурорську систему цільною та монолітною, що, в свою чергу, забезпечує виконання прокуратурою завдань по впровадженню єдиного розуміння та застосування законодавства на території всієї держави.

Принцип незалежності реалізується через те, що органи прокуратури здійснюють свої повноваження виключно на підставі додержання Конституції України та чинних на території нашої держави законів, незалежно від впливу будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів.

Цей принцип нерозривно пов’язаний з принципом централізації системи органів прокуратури та свідчить про її незалежність від інших державних органів влади та управління, крім Верховної Ради України. Незалежне положення прокуратури в державному апараті дає можливість відповідному прокурору рішуче та принципово відстоювати свою позицію в боротьбі за єдину законність. Прокурор може й повинен протистояти проявам панібратства та бюрократизму окремих посадових осіб.

Жодним чином реалізація принципу незалежності не свідчить про повне відокремлення прокуратури від інших органів державної влади та управління. Прокуратура є органом держави, і її діяльність будується на взаємодії з іншими органами держави. Розробку й проведення в життя заходів по боротьбі з правопорушеннями прокуратура завжди здійснює на основі ділового контакту з іншими органами юстиції, з місцевими Радами та громадськістю.

Крім того, статтею 7 Закону України “Про прокуратуру” нормативно закріплені гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень:

• втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється;

• вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом;

• звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення тощо.

У зв’язку з цим заслуговує на увагу рішення Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 у справі про запити народних депутатів України до прокуратури. У цьому рішенні зазначено, що народний депутат України не має права звертатися до органів прокуратури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства у конкретних кримінальних справах.

Принцип захисту прав громадян на засадах їх рівності перед законом полягає у тому, що органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного або соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

Прокурор наглядає за тим, щоб не було допущено прямих або непрямих обмежень прав громадян або надання прямих чи непрямих переваг по вказаним ознакам і переслідує по закону винних у цьому.

Зміст принципу публічності (офіційності) полягає у тому, що органи прокуратури вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлюючи порушені права і притягаючи у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Для виконання цих обов’язків прокурори наділені відповідними повноваженнями і засобами їх реалізації. В залежності від ступеня небезпеки допущеного порушення закону прокурор повинен прийняти міри по притягненню винної особи до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, або до мір суспільного впливу.

Дія принципу гласності простежується у тому, що органи прокуратури діють гласно, інформуючи державні органи влади і громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Інформування органів державної влади і громадськості про стан законності та заходи по її укріпленню є обов’язком прокуратури. Прокурори повинні підтримувати постійний зв’язок із засобами масової інформації, висвітлювати в пресі, по радіо і телебаченню результати своєї діяльності щодо укріплення законності, інформувати населення про прийняті заходи в рамках виконання основних завдань, покладених на відомство. Крім того, не менш як один раз на рік Генеральний прокурор України зобов’язаний інформувати Верховну Раду про стан законності в державі.

Крім того, Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокурори на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік зобов’язані інформувати населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан законності, заходи щодо її зміцнення та результати діяльності на відповідній території.

Принципи позапартійності та несумісництва полягають у тому, що працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів, а також займатися будь-якою підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю крім викладацької, наукової та творчої.

Принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності в діяльності прокуратури полягає у тому, що поряд із суворо встановленим порядком субординації та підпорядкування прокурорів нижчестоящої ланки прокурорам вищої ланки, а також координацією діяльності всією прокурорською системою Генеральним прокурором України, в органах прокуратури створюються дорадчі органи – колегії, які розглядають найважливіші питання стосовно діяльності цих органів.

До інших положень, визначених Законом України “Про прокуратуру”, що суттєвим чином впливають на формування статусу прокуратури та визначають особливості діяльності її органів відносяться:

Обов’язковість виконання вимог прокурора. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Участь у засіданнях органів державної влади і управління. Генеральний прокурор України і його заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій міністерств та інших органів виконавчої влади, а також місцевих Рад, їх виконавчих комітетів, комісій та інших органів управління. Входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами або їх виконавчими органами прокурори не можуть.

Координація діяльності по боротьбі із злочинністю. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю, яка проводиться органами внутрішніх справ, органами служби безпеки, органами податкової міліції, органами митної служби, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України та іншими правоохоронними органами. З цією метою прокурори можуть скликати координаційні наради, організовувати робочі групи, витребувати статистичну та іншу необхідну інформацію.

Право невідкладного прийому. Генеральний прокурор України має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем’єр-міністром України. Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і головою Уряду Автономної Республіки Крим. Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.