VII. Вибагливі приростки /префікси/

Ой, венгерко, венгерко, венгерко!

Позич мені люстерко, люстерко!

А я вуса підкручу, підкручу,

Завтра рано доручу, доручу...

У цих рядках народньої пісні для ритмомелодичного ефекту використано можливості так званого рухливого наголосу.

І справді: український наголос часом може бути рухливий. Можна сказати ми несли і ми несли, або сполох і сполох. Але така наголосова свобода не завжди припустима. Є слова, що від зміни наголосу змінюють своє значення: вигода (прибуток) і вигода (комфорт), шкода (даремно) і шкода (втрата), похід (хода) і похід (військова операція).

Подекуди наголос розрізнює граматичні форми слова.

Недоконана форма дієслова	Доконана форма дієслова
виміряти	виміряти
випручати	випручати
вирубати	вирубати
висипати	висипати

Беручи до уваги ці факти, літературна мова старається унормувати наголосове господарство, встановити певні канони.

Ми вже знаємо про існування зачарованих складів, які у правильному мовленні ніколи не наголошувано. Існують і деякі інші закони наголошення, які характерні для української мови.

Утворюючи іменники від дієслів або інших іменників шляхом приєднання приростків /префіксів/ ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз- українці традиційно зберігали наголос на приростку

А Двоскладові слова

задум	поклик	приклад	провід	розгляд
заклик	потяг	принос	прогин	розмах
захід	пошук	пристрій	продух	розстріл

Б Три-і-чотири складові слова

заграва	подушка	перебіг	пригадка	промашка	розкладка
затичка	поділка	переспів	приповідка	прошарок	розвилка
заставка	покришка	перевірка	прищіпка		розвиток
зав'язка	поворіт	перекуска	примовка		розвідка
затишок	посмішка	переділ			розголос
затинка	посвідка	перетин
загадка	покритка	перегляд

Більшість питомих українських слів мають такий наголос Можна сказати, що це — "майже правило". "Майже правило", бо воно має багато винятків, коли наголос може падати і не на приросток розгром, зачин, набір, розкол, обман.

Проте згадане "майже правило" дуже помічне у вирішенні сумнівних випадків. Так, у різних словниках слово затримка подано то з наголосом на А затримка, то з наголосом на И затримка, а то й з обома наголосами затримка. Маючи перед собою наведене "майже правило", ми віддаємо перевагу формі затримка, знаючи, що наголос на приростку нашій мові більш властивий Те саме із словами розв'язка, перекрій, проміжок, поправка. Наведене "майже правило" помагає реконструювати у цих словах наголос на приростку, додавши ці слова до наведеної више таблиці Б

затримка

поправка

перекрій

проміжок

розв’язка

Спотворюючи українську мову, вороги нашого слова намагалися ліквідувати українське наголошення і запровадити чуже. Так, слово подушка у словниках обернулося на подушку, як і в російській мові, слово заграва на заграву. І таких "правок" сотні. Ця практика змушує нас пильніше придивлятися до "переголошених" окупантами слів, звертатися до лексикографічних праць минулого, а також вдаватися до реконструкції наголосу, застосованої вище до слова затримка та інших слів.