XVIII. Академіки проти шевченка

Укладаючи словничок відродженого наголосу (Розділ XVII), автор подеколи виходив з логічних міркувань, підтверджених практикою мовлення. Так у словах

літописний

машинописний

правописний

рукописний

часописний

ціла низка міркувань промовляла за дактилічний наголос. Міркування ці такі:

1. Прикметники, утворені від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом, не міняють наголошеного звуку, набуваючи дактилічного чи супердактилічного наголосу:

Іменник з жіночим наголосом	Прикметник з дактилічним наголосом	Прикметник із супердактилічним наголосом
Бориспіль	Бориспільський	(1)
Водохрещі	водохресний (Пан.)
дурисвіт	дурисвітський
колодязь	колодязний
кошторис	кошторисний
ненависть	ненависний
ненасит	ненаситний (Гр.)
чорнобиль	чорнобильний
чорнозем	чорноземний (Гр.)
чорноклен		чорнокленовий (Гр.)
Йдучи за цим зразком, можна продовжити попередній список:
літопис	літописний	(2)
машинопис	машинописний
правопис	правописний
рукопис	рукописний
часопис	часописний

2. У лексикографічних пам'ятках наголос (2) засвідчують:

а. словник Грінченка: рукописний

б. словник Желехівського: правописний

3. У живому мовленні дуже поширено наголошення (2).

Виходячи з цих трьох міркувань, я визнав за можливе дати два наголоси у словах (2) (див. Словничок, Розділ XVII):

літописний

правописний

рукописний

Після занесення цих слів з подвійним наголосом до Словничка я переглядав з іншої причини твори Шевченка. І от в укладеному Шевченком "Букварі южноруському" натрапляю цілком несподівано на слово рукописний з позначеним Шевченком наголосом. Для наочности відтворюю усю сторінку, де цей наголос зафіксовано:

Цікаво, що Шевченко відзначив наголос лише на слові рукописний (і то двічі). Очевидно, вимову цього слова Шевченкові треба було підкреслити. На інших словах цієї сторінки більше наголосів не позначено. Шевченко поставив наголос там, де на його думку, могла мати місце помилкова вимова.

Сучасні ж "академічні" видання встановили для слова рукописний наголос на звукові И, і перебувають, отже, у прямій суперечності з мовою Шевченка.

Цей випадок свідчить, з одного боку, про недорозробленість наших "канонізованих" наголосів, а, з другого, — що аналіза мовних явищ з поміччю моделювання та реконструкції веде до правильних висновків і може бути дуже помічним знаряддям у процесі відродження Шевченкового духу в українській мові.

Принагідно зазначу, що й інші наголоси у Словничку (Розділ XVII) підперто аналогічними міркуваннями. Наприклад, наголос слова кладовище. Словники УССР так визначають наголос цього слова:

кладовище

Проте в живому мовленні дуже поширено наголос на О: кладовище. Саме цей наголос фіксують у цьому слові і деякі словники (Пан.). Чи цей наголос нелітературний? Зберім "сім'ю" слів з кінцівкою -овище:

зимовище

пристановище

руйновище

середовище

сміховище

становище

стидовище

страмовище

страховище

сховище

торфовище

Чи є підстави виключати слово кладовище з цієї родини? На мою думку, це слово слід фіксувати з кількома наголосами: кладовище. У процесі ж дальшого спілкування мовці віддадуть перевагу саме тому наголосові, який найбільше відповідає українській мовній стихії.

Провівши подібні дослідження із словом пасовисько, висновуємо, що наголос на О

у цьому слові безпідставно "скасовано" мовознавцями УССР. Ось "Одіссея" цього слова:

У Желехівського:	пасовисько
У Грінченка:	пасовисько
У Голоскевича:	пасовисько
У словниках УССР після 1933 р.:	пасовисько
У Андрусишина:	1. пасовисько (земля); 2. пасовисько (сезон)

Знову таки, зберім сім'ю слів з кінцівкою -овисько:

збіговисько

посміховисько

поштурховисько

пристановисько

страховисько

Які підстави виключати з цієї сім'ї слово пасовисько? Я таких підстав не бачу. Як на мене, найправильніше розв'язано проблему наголошення слова пасовисько у словнику Андрусишина. Але коли вже наголос виконує морфологічну функцію, тобто розрізнює значення слова, то доцільно форми 1 і 2 у поясненні Андрусишина рекомендувати з різними наголосами:

1. пасовисько (земля)

2. пасовисько (сезон випасу)

Саме так фіксує ці слова Словничок відродженого наголосу (Розділ XVII).