Ґ. Пасивні дієприкметники теперішнього часу /форми (ґ)/

Ці дієприкметники властиві українській мові і заміняти їх нема потреби:

Форма (Ґ)	Розгорнута форма (Ґ)
виконуваний	той, що його виконують
поштурхуваний	той, кого поштурхують
продаваний	той, що його продають

Крім форм з наростком -ан, -уван, українській мові відомі форми (Ґ) — творені переважно від іншомовних дієслів — з наростком -абельн:

Розгорнута форма	Стисла форма	Варіянт стислої форми
той, що його конвертують	конвертовуваний	конвертабельний
той, що його адаптують	адаптовуваний	адаптабельний

XXXVII. Словник гортай, а свій розум май

Бажання опанувати секрети української мови змушують нас звертатися до словників — мовних порадників. Але словники не можуть заступити кожному з нас здорового глузду, або властивого майже всім мовцям так званого почуття мови.

Сьогодні в Україні можна почути або прочитати такі вирази: "відповідно до Акта про державну незалежність", "виходячи з Акта про державну незалежність". Форма Акта ріже вухо.

Чому?

Бо вона неправильна. Слово акт у даному разі вжито у значенні закон, указ. А ці слова — узагальнені поняття — мають у родовому відмінку закінчення -у: закону, указу, і отже, так само має відмінятися слово акт у значенні закон. Річ у тім, що словники не фіксують усіх можливостей вжитку слова. Слово, вживане на означення предмета, вимагає у родовому відмінку закінчення -а. У якійсь окремій сфері діяльности таке слово може набути значення узагальненого поняття, а з ним і закінчення -у в родовому відмінку.

Ось як це стається. Слово плуг у родовому відмінку має закінчення -а — плуга. І тільки таке закінчення фіксують і сучасні словники й давнішні. Але коли слово плуг вжито, як назва організації Плуг, то письменники 20-х років вступали до Плугу й виходили з Плугу, хоч словники закінчення -у не фіксували. Очевидно, в літераторів 20-х років ще не було знищено почуття мови до тієї міри, щоб сказати "вступаю до Плуга" або "виходжу з Плуга". Вони вживали форму Плугу, хоч її і не було у словниках.

Те саме і з "Актом про державну незалежність". Діяти треба "відповідно до Акту про державну незалежність". "До Акту", а не "до Акта". Дарма, що словник каже, що родовий відмінок слова акт — акта.

Ми знаємо, що слово смолоскип у родовому відмінку має закінчення -а. І це підтверджують словники. Але хто із словникарів міг передбачити, що колись словом смолоскип буде названо видавництво "Смолоскип"? У цій новій ролі смолоскип у родовому відмінку, річ ясна, матиме закінчення -у: "Зайдіть до Смолоскипу" або "Напишіть до Смолоскипу".

Те саме із словом трамвай. Коли слово трамвай вжито, як назва одного з видів міського транспорту, тоді в родовому відмінку воно матиме закінчення -ю: "На лініях трамваю". Але "Зайшов до трамвая".

Сліпа віра словникам — риса успадкована з тоталітарних часів — збиває декого ще й досі з пантелику. Словники ж просто не годні передбачити усіх можливих форм вживання слова. Додати треба, що словники вряди-годи брешуть, а надто видані в УССР за часів "дружби народів". Названі словники містять подекуди речі, що від них можна схопитися за голову.

Академічний "Російсько-український словник" (РУС) перекладає російське слово бегунья на українську мову як бігунка. Очевидно, академікам невідоме справжнє значення слова бігунка, що дуже прикро. Бо користувач словника, повіривши академікам, може вжити це слово, не знаючи, що бігунка по-українському — це розлад шлунку, пронос. Цей же РУС російське слово солнцепёк перекладає, крім осоння, ще й словом підсоння. Підсоння усі допогромні словники визначали як клімат, і це його справжнє значення. Щоправда, письменники соціялістичного реалізму перекрутили це слово, сплутавши підсоння з осонням. Чи ж мусить українське мовознавство черпати свою лексику від скороспечених під сонцем комунізму псевдоінтелектуалів?

Не вільний від ляпсусів і "Словник української мови" (СУМ). Ми вже писали, як СУМ пояснює слово лижви. Цей же словник зворот так і знай /у гаслі ТАК/ пояснює як май на увазі. До пояснення словник наводить приклад вживання звороту:

І вже, так і знай, щось натворить.

З цього прикладу ясно, що зворот так і знай значить можна не сумніватися, а не май на увазі.

Вираз хід конем СУМ пояснює так: рішучий засіб, який застосовують у крайньому випадку. Таке тлумачення — ляпсус. Насправді, хід конем це подолання перешкоди без конфронтації з перешкодою. Вираз узято з шахової гри, де фігура кінь має право скакати через кілька клітин і через голови інших фігур.

Вираз нашим салом та по нашій шкурі СУМ пояснює як вираз, що вживається, коли бажають підкреслити, що чиясь благодійність корислива. Таке пояснення, м'яко кажучи, помилкове. Насправді цей вираз значить, що нас ощасливлюють нашим же коштом.

Слово заки СУМ пояснює не до кінця. Заки не лише поки, а ще і перше ніж:

Заки я схаменулась — його вже й немає. (М. Вовчок)

Слово партолити СУМ тлумачить як "те саме, що й партачити". Це безпідставне твердження. Ось як вжито це слово у І. Нечуя-Левицького:

Жінка вже спартолила пісний борщ з самісінької ботвини й сирівцю.

Спартолити це не спартачити, а синонім до слова стелепати /недбало зготувати, недбало зварити/. Спартолити борщ це стелепати борщ.

Отже, іноді помиляються й мовознавці, а надто з команди академіка Бєлодєда.

Прикладами ляпсусів у словникових виданнях УССР можна заповнити ще не одну сторінку. Частину таких ляпсусів треба списати на недостатню кваліфікацію кадрів, добираних не відповідно до знань, а за відданністю партійним босам-русифікаторам. Більша частина ляпсусів — це пляномірне усування з ужитку самобутньої української лексики і заміна її лексикою калькованою. Під таку "кастрацію" підпали оригінальні моделі українського словотвору. Наведу приклад.

Наша мова знає такі два зразки словотвору:

І.	Іменник	Прикметник	Значення прикметника
	клин	клинуватий	у формі клина
	лапа	лапатий	у формі лапи
	порох	порохуватий	як порох, схожий на порох
	серце	серцюватий	у формі серця
	сітка	сіткуватий	у формі сітки
	стьожка	стьожкуватий	у формі стьожки /стрічки/
	хрест	хрестатий або хрещатий	у формі хреста
II.	Іменник	Прикметник	Значення прикметника
	куля	кулястий	як куля, у формі кулі
	цибуля	цибулястий	як цибуля, у формі цибулі

Наявність такого словотвору дозволяє творити цілу низку термінів за цим зразком:

порошок	порошкуватий	такий, як порошок
стрибок	стрибкуватий рух	що відбувається стрибками

Та учні академіка Бєлодєда не погодились із цими формами і заступили їх кальками з російської мови:

порошок	порошкоподібний, порошковидний
стрибок	стрибкоподібний, стрибковидний

Мало того, вони поширили таку "динозавризацію" і на питомі українські форми:

Українська форма	Накинута штучна форма
клинуватий	клиноподібний, клиновидний
кулястий	кулеподібний
лапатий	лапоподібний, лаповидний
порохуватий	пороховидний, пиловидний
серцюватий	серцеподібний
сіткуватий	сіткоподібний
стьожкуватий	стрічкоподібний
хрестатий /хрещатий/	хрестоподібний, хрестовидний
цибулястий	цибулиноподібний, цибулиновидний

У словниках УССР на перше місце у словниках поставлено штучні кальковані форми, а питомі українські або на друге місце, або їх не наведено зовсім. Таким відверто погромницьким шляхом ішла ліквідація самобутніх українських моделів словотвору.

Отже, до всього, зафіксованого у словниках УССР, треба ставитися критично, звіряючи наведену лексику з першоджерелами та із здоровим глуздом.