- •Святослав караванський секрети української мови
- •252115, Київ-115, вул. Святошинська, 2
- •Пам'яті мого батька - йосипа григоровича - присвячую хрест батькові
- •Слово до читачів
- •Частина і - де починається суржик? і. Про поміч парадами
- •II. Не всі звуки даються в руки
- •III. На соньці чи на сонці?
- •IV. Хто м'який, а хто і твердий
- •V. Число винятків більшає
- •VI. Зачаровані склади
- •VII. Вибагливі приростки /префікси/
- •VIII. Найвибагливіший з усіх
- •IX. Лінґвістична патологія
- •X. Відхилення чи норма?
- •XI. Множина має свої примхи
- •XII. Конфуз із "панею"
- •XIII. Ще одне "майже правило"
- •XIV. Ще про "помилковий" наголос
- •XV. Звільнені з роботи звуки
- •XVI. Екскурсія у 30-ті роки
- •XVII. Відроджений наголос. Словничок
- •XVIII. Академіки проти шевченка
- •Частина II - здається, що таке слова?
- •XIX. Без золота, без каменю...
- •XX. Як ми дійшли до цього?
- •XXI. Кожух не на нас шитий
- •Витоки хвороби
- •XXII. Невикористані можливості
- •Ххш. Псевдоваріянти
- •XXIV. Криниця не має дна
- •XXV. Хто кращий мовник?
- •XXVI. Занедбані родовища
- •XXVII. Словообрази
- •XXVIII. Мовознавча археологія
- •XXIX. Мовознавча реконструкція
- •XXX. Калічення
- •XXXI. Калічення /продовження/
- •XXXII. Дискримінаційне словникування
- •XXXIII. Смерть через подобу
- •XXXIV. Підводні рифи
- •1. "А моєї милої не пускає мати"
- •2. "Я бував по всіх усюдах, їздив верхи на верблюдах"
- •3. "Червоний захід сонця далі погасає"
- •4. Хіба хочеш? мусиш!
- •5. "Грай же, петре, на бандуру"
- •6. Хоч що буде - не оглядайся!
- •XXXV. Усім рифам риф
- •А. Активні дієприкметники теперішнього часу /Форма (а)/
- •XXXVI. Усім рифам риф (продовження) б. Зворотні активні дієприкметники теперішнього часу /форми (б)/
- •В. Активні дієприкметники минулого часу /форми (в)/
- •Г. Зворотні активні дієприкметники минулого часу /форми (г)/
- •Ґ. Пасивні дієприкметники теперішнього часу /форми (ґ)/
- •XXXVII. Словник гортай, а свій розум май
- •XXXVIII. Список потерпілих від погрому
- •XXXIX. Список мовних динозаврів
- •Хl. Свої - не гірші від заморян
- •Частина III - правописи хlі. Два правописи - одна мова
- •Риси української мови, перекреслені Правописом-33
- •Хиби Правопису-28
- •Плюси Правопису-33
- •Хlii. Ще один правопис - правопис-90
- •Хliii. Про галицький варіянт української мови
- •Словник української мови б. Грінченка
- •Мовна лябораторія Франка
- •Дальша доля галицького варіянту
- •Висновки
- •Довкілля
- •Хliv. Про гіперпуризм
- •Хlv. Чи можна позичити душу?
- •Хlvi. Відсутня або не до кінця витлумачена у словниках лексика
- •Хlvii. Трохи дискусії
- •Хlviii. Лікарю, зцілися сам!
- •Перше "поліпшення"
- •Друге "поліпшення"
- •Третє "поліпшення"
- •Четверте "поліпшення"
- •Приватний аспект
- •Суспільний аспект
- •Хlix. Проєкт мовної доктрини
- •L. Післяслово
Ххш. Псевдоваріянти
Тисячолітня практика мовного спілкування людства виробила чимало способів розрізнення словесних форм. Іноді досить одного звуку, щоб змінити значення слова:
кат |
кит |
кіт |
кут |
Ця властивість мови створює широкі можливості для словотвору.
Зупинімось на так званих "псевдоваріянтах" — словах близьких за звучанням, але різних за значенням. Практика українського мовлення знає такі пари відієслівних іменників-псевдоваріянтів:
Дієслово |
А. Іменник дії |
Б. Іменник наслідку дії |
зображати |
зображання |
зображення (образ) |
напоумляти |
напоумляння |
напоумлення (нотація) |
порівнювати |
порівняння |
порівнення (троп) |
призначати |
призначання |
призначення (мета) |
приміщати |
приміщання |
приміщення (кімната) |
сповіщати |
сповіщання |
сповіщення (вістка) |
споруджати |
споруджання |
спорудження (споруда) |
Слова у стовпчику А різняться від слів у стовпчику Б двома рисами: наголосом і другим від кінця голосним звуком (звук А/Я у стовпчику А, звук Е у стовпчику Б). Це, сказати б, зовнішня різниця. Позатим, ці слова різняться і своїм значенням: стовпчик А містить слова, що відтворюють лише дію, а стовпчик Б — слова, що відтворюють наслідок дії, хоч можуть відтворювати і дію. Наведений взірець творення іменників від дієслів дуже продуктивний і раціонально виправданий: важко добачити якусь штучність в утворених цим способом формах.
Нашій мові постійно треба творити іменники наслідку дії, бо людство прогресує, і всяка дія неодмінно творила, творить і буде творити певний наслідок. Отже, потреба в іменниках наслідку дії ніколи не вичерпається. Тож і існування в мові відповідних моделів творення таких іменників дуже потрібне.
Українська мова широко використовувала і використовує модель творення "псевдоваріянтів". У мові існують цілі "сім'ї" псевдоваріянтів.
Наведу одну таку "сім'ю".
Дієслово |
А. Іменник дії |
Б. Іменник наслідку дії |
будувати |
будування |
будовання (будова) (1) |
дарувати |
дарування |
дарований (дарунок) |
малювати |
малювання |
мальовання (малюнок) |
поховати |
поховання |
поховання (могила) |
риштувати |
риштування |
риштовання (підмостки коло будови) |
групувати |
угрупування |
угруповання (група) |
цяцькувати |
цяцькування |
цяцькований (прикраса) |
Там, де у словах стовпчика А звук У, у словах стовпчика Б звук О. Крім того, ці слова відрізняються і наголосом: стовпчик А має жіночий наголос, а стовпчик Б — дактилічний. За значенням слова у стовпчиках різняться так: слова стовпчика А відтворюють дію відповідних дієслів, а слова стовпчика Б — наслідок дії.
Такий модель словотвору дуже помічний для розрізнення у мовній практиці понять дії та наслідку дії. Українська мова застосовувала таке розрізнення дуже широко:
Іменник дії |
Іменник наслідку дії |
асиґнування |
асиґнований (кошти) (2) |
відшкодування |
відшкодований (певна сума) |
гаптування |
гаптовання (гаптована річ) |
зачудування |
зачудовання (стан) |
зруйнування |
зруйновання (руїна) |
обдарування |
обдаровання (хист) |
пошанування |
пошановання (повага) |
роздратування |
роздратовання (настрій) |
розмалювання |
розмальовання (розпис на стіні) |
розчарування |
розчаровання (настрій) |
спростування |
спростовання (текст) |
спрямування |
спрямовання (напрям) |
устаткування |
устатковання (обладнання) |
шпарування |
шпаровання (шар шпарувального розчину) |
Псевдоваріянти (1) і (2) з дактилічним наголосом на О правопис Кагановича-Постишева вилучив з ужитку і тим позбавив українську мову її продуктивного словотвору. А це значило припинення природного розвитку мови. Замість псевдоваріянтів, що передавали наслідок дії, в УССР культивовано російські форми:
асиґновка |
замість |
асиґновання |
ґрунтовка |
замість |
ґрунтовання |
татуїровка |
замість |
татуйовання |
упаковка |
замість |
паковання |
шифровка |
замість |
шифровання (зашифрований текст) |
штриховка |
замість |
штриховання (штрихи на папері) |
В інших випадках для передачі поняття наслідку дії в УССР запроваджено те саме слово, що й для поняття дії:
Іменник дії |
Іменник наслідку дії після 1933 р. |
Іменник наслідку дії до 1933 р. |
замалювання |
замалювання (шкіц) |
замальовання (Рек.) |
поступування |
поступування (спосіб дій) |
поступовання (Рек.) |
формування |
формування (загін) |
формованая (Рек.) |
формулювання |
формулювання (формула) |
формульованая (Рек.) |
умеблювання |
умеблювання (меблі) |
умебльовання (Рек.) |
Скасування словотвору "псевдоваріянтів" поставило нашу термінологію в залежність від "розвиненої та досконалої мови, поширеної від Калінінграду до Владивостоку". І там, де українці могли обходитися без запозичень і калькувань, їм доводилося позичати і калькувати. Таким чином штучно створювано термінологічний дефіцит української мови.