XXX. Калічення

Без мовознавчої археології та реконструкції практично нема як очистити нашу мову від накинутих їй перекручень. Той, хто думає, що перекручень не так уже й багато, помиляється. Вороги українського слова добряче "попрацювали", щоб скалічити нашу мову. Деякі калічення можна розпізнати, як кажуть науковці, "неозброєним оком". За приклад такого калічення може правити слово банкет, запроваджене в усіх словниках УССР поруч з нашим питомим словом бенкет. Навіщо рекомендувати подвійне написання для цього слова? Усі клясики вживали бенкет, визнавали лише бенкет і допогромні правописи. Єдина мета подвійного написання слова бенкет — перейти згодом на форму банкет, канонізовану у "мові Леніна".

Маніпуляції із словом бенкет дуже незграбні, і їх неважко викрити. Але є такі калічення, що їх годі розпізнати без певної аналізи. Коли слово бенкет калічники наводять у двох формах, то слово мариво усі підсовєтські словники наводять лише в одній формі марево. Користувач словників не має жодної вказівки на те, що до погрому це слово вживано у формі мариво. Така форма логічно випливає з українського словотвору

	Дієслово	Іменник
	варити	вариво
	жевріти	жевриво
	місити	місиво
	молоти	меливо
	прясти	прядиво
отже
	марити	мариво

Коли ж на лихо російська мова знає це слово у формі марево. Як же могли послідовники академіка Бєлодєда оминути такий шанс підстригти українську лексику під московську гребінку? І не оминули. Бо цього вимагали теорія злиття мов, а ще партійний обіжник, і потреба дістати похвальбу від "вищестоящих інстанцій".

Подібну операцію пророблено з лексикою, утвореною додатком слова авіо:

За правописом 1928 р.	За післяпогромним правописом
авіолінія	авіалінія
авіоносець	авіаносець
авіопошта	авіапошта

В українських складних словах функцію сполучного звука найчастіше виконує звук О:

гідропрес	(гідрАвлічний прес)
громозвід
душогуб
пневмопошта	(пневмАтична пошта)
правдолюб

Іноді сполучними звуками виступають звуки Е та И, коли вони входять до складу першого слова:

вертихвіст

горезвісний

загнибіда

ломикамінь

мореплавець

Звук А майже ніколи не буває сполучним звуком. Саме через ці міркування правопис 1928 р. рекомендує писати:

авіовокзал

авіопошта

авіорейс

авіотехніка

Таке написання не сподобалось калічникам української мови, бо в російській мові у цих словах усталено написання авиа-:

авиалиния

авиапочта

Таке написання і в російській мові суперечить правописній логіці.

Але калічниками мови рухала не логіка, а бажання знеособити українську мову. Тому й ухвалено: скопіювати російське написання всупереч логіці, традиції, здоровому глуздові.

У таку саму халепу втрапило і слово готовість. Це слово утворено за чинним у мові словотвором:

Прикметник	Іменник
готов-ий	готов + ість = готовість
добр-ий	добр + ість = добрість
нервов-ий	нервов + ість = нервовість
молод-ий	молод + ість = молодість
свіж-ий	свіж + ість = свіжість
слаб-ий	слаб + ість = слабість
слонов-ий	слонов + ість = слоновість

Іменники, утворені наростком -іст- з прикметників, не набувають жодних додаткових літер: до основи прикметника додається лише наросток -іст- та закінчення ь.

Слово готовість сном і духом не знало, що, бувши утворене за нормами словотвору, воно вчинило державний злочин: посміло відрізнятися від російського двійника готовність, у якому до російського наростку -ост- додано ще наросток -н-. Навіщо? Можливо, що повторення у російському слові гОтОвОсть звуку О тричі і справді вимагало додатку звуку Н. Алеж у нашому слові готовість немає трьох звуків О! У нашому слові третій голосний звук І, і слово легко вимовити без жодних додатків. Але які логічні міркування могли переконати поліцаїв від мовознавства? Приказано, і не вертухайсь! За цією "логікою" готовість обернуто на готовність.

Не минуло уваги калічників і слово костел. Українці споконвіку вимовляли це слово відповідно до наявних мовних норм:

	козел
	котел
	орел
	осел
отже й
	костел

Щоправда, під впливом польської мови, це слово могло інколи вимовлятися костьол або косцьол, що цілком зрозуміло на теренах, де жила польська меншина. Вимова костьол підкреслювала польське походження даної споруди і приналежність її до польської громади. Саме такий вжиток слова костьол подибуємо в літературі. Але українська вимова цього слова лише костел, про що свідчать похідні форми: костельний і костельник. Жодна пам'ятка не зафіксувала форм костьолний чи костьолник. Запровадження написання костьол в УССР мало на меті одну мету: наближення до російщини.

Не зміг "втриматися в сідлі" і український прикметник кухенний. Калічники-уніфікатори переробили його на кухонний. Словник Грінченка фіксує лише одну форму: кухенний. Логічність цієї форми неважко бачити з такої схеми:

	Іменник	Прикметник
	злидні	злиденний
	пісня	пісенний
	плісня (Гр.)	плісенний
	сотня	сотенний
	стайня	стаєнний
отже й
	кухня	кухенний

Тільки ж форма кухенний не влаштовувала визнавців теорії злиття мов, тому її як "націоналістичну" обернуто на кухонний.