Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

275

локальною та етнічною спільнотами, а, по-друге, про виразну перевагу ототожнення з цілою країною та її територією, що є важливим чинником формування в Україні політичної нації.

«Львів — Донецьк: зміни в соціальних та етнонаціональних ідентич- ностях» Соціологічні дослідження, які проводилися за участю автора цього підручника від 1994 р. і стосувалися аналізу соціальних ідентичностей мешканців Львова і Донецька як своєрідних центрів Західної та Східної України, свідчать: 1994 р. було зафіксовано значні відмінності в ідентифі- каціях і лояльностях львів’ян та донеччан. У переважної більшості львів- ських респондентів об’єктивна етнічна ідентифікація за паспортом практич- но збігалася із суб’єктивною етнічною ідентифікацією за бажанням належа- ти до української етнічної групи. У Донецьку ж етнічні (за паспортом) українці й росіяни лише наполовину ідентифікували себе з своїми етнічними групами; 45 % опитаних вважали себе “радянськими людьми”; серед них рівною мірою були представлені й етнічні українці, й етнічні росіяни. У 1999—2004 рр. становище відчутно змінилося, особливо якщо порівняти позиції трьох поколінь — старшого, середнього й молоді. У Львові ідентифі- каційна модель залишилася практично незмінною порівняно з нестійкою, мінливою і строкатою моделлю донеччан. Львів’яни на загал творять ста- тичніше соціальне середовище, тоді як донеччани — динамічніше. Однак і у Львові, і в Донецьку в списку найважливіших ідентитетів уже немає такого поняття, як “радянська людина” (за винятком незначного відсотка серед старшого покоління в Донецьку), а також ідентифікації себе з етнічною групою росіян. Три покоління львів’ян досить тісно пов’язані за своїми ідентифікаціями. Натомість молоде покоління донеччан має тенденцію де- далі більшого відходження (віддалення) від ідентифікаційних моделей своїх середнього і старшого поколінь і зближення з ідентифікаційною моделлю львівської молоді, хоча для ідентичностей останніх властиві певні специфічні риси.

«Львів — Донецьк: молодь зближується» Наприклад, для абсолютної більшості молодих донеччан рідною мовою була російська і водночас 68 % опитаних вважали себе громадянами України. Коли ж для молоді Донецька виникла гіпотетична потреба визначитися, ким вони себе найчастіше вва- жають — “радянськими людьми” чи громадянами України, то 91 % опита- них висловилися на користь українського громадянства. Це свідчить про те, що навіть у найбільш русифікованих містах Східної України молодь дедалі більше ідентифікує себе з громадянами України, незважаючи на мову спілкування — головним для неї є те, що вони вважають Україну своєю рідною країною.

Отже, аналіз соціологічної інформації щодо етнонаціональних процесів та їх відображення у свідомості й поведінкових орієнтаціях населення країни дає змогу побачити існування певної соціокультурної суміші, яка включає в себе принаймні три культурно-історичні репрезентації:

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

• залишки радянської соціальної та політичної культури з її панівним ідентифікаційним типом “радянської людини”;

• історична українська етнокультурна традиція з її етнічним тракту- ванням нації;

• прояви нової соціокультурної та політичної ідентифікації, ядром якої є усвідомлення і прагнення належати до української політичної нації. При цьому питома вага носіїв перших двох компонентів посту- пово зменшується; особливо це помітно щодо представників молоді.

«Висновки» Усе це можна трактувати як свідчення підставового збли- ження регіонів і поступового витворення єдиного ідентифікаційного про- стору, особливо для молодого покоління країни, що, своєю чергою, створює сприятливі умови для вироблення національного консенсусу та становлення української громадянської нації. Згадавши слова одного зі засновників соціології Г. Спенсера, можна висловитися таким чином: нині відбувається еволюція чи перехід від стану невизначеної однорідності радянських часів до стану визначеної зв’язаної цілісної різнорідності часів формування української держави, громадянського суспільства та української політичної нації. Так, ми є ще досить різними, але всі ми є громадянами однієї країни, що зветься Україною.