Тема 10 етносоціологія і соціологія нації

• Етносоціологія та предмет її дослідження

• Методологічні підходи до вивчення етнічних спільнот

• Проблема нації в працях українських і зарубіжних соціологів та основні концептуальні схеми соціології нації

• Проблематика етносоціології та соціології нації

• Етнонаціональні процеси в сучасній Україні та їхня специфіка

Етносоціологія та предмет її дослідження

«Визначення етносоціології» Етносоціологія — це порівняно молода спеціально соціологічна наука, що виникла на межі етнографії і соціології. Сам термін “етносоціологія” складається з двох слів різного походження: етнос (від грец. ethnos — народ) і соціологія (від лат. societas — суспільство і грец. logos — вчення). Тому буквально цей вислів означає вчення про суспільство та місце в ньому народів. Етносоціологію визначають як науку, що досліджує походження, суть і функції різноманітних етнічних спільнот з метою виявлення основних тенденцій їх утворення, розвитку та взаємо- зв’язків з іншими етносами, а також механізмів входження їх у систему соціальних відносин.

«Специфіка етносоціології як науки» Специфіка етносоціології полягає у тому, що вона вивчає особливості та форми суспільного (соціального) жит- тя етносів, народів та інших етнічних утворень як сукупних історичних суб’єктів, тобто аналізує взаємозв’язок і взаємовплив соціального, з одного боку, й етнічного — з другого. Конкретніше (і в цьому ми погоджуємося з думкою харківського соціолога В. Арбеніної) предметом дослідження етносоціології, притаманним лише їй, є етносоціальні спільноти і групи, які розглядають як цілісні соціальні утворення, а також закономірності їх формування та функціонування. Це відповідає специфіці соціології як науки, що вивчає цілісність суспільства через функціонування його

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

різноманітних підструктур, суб’єктів суспільного життя. У цьому випадку наголошується, що основним предметом етносоціології є дослідження життєдіяльності етнонаціональних спільнот і груп, насамперед, як со- ціальних суб’єктів, процес досягнення ними соціальної зрілості.

«Предмет етносоціології» Відтак в центрі уваги етносоціології перебу- вають такі проблеми, як визначення природи і сутності різноманітних форм об’єднання людей на етнічній основі, процес набування номінальними групами властивостей колективного суб’єкта, рівні його соціальної зрілості. Серед інших проблем етносоціології можна назвати розвиток національної свідомості й самосвідомості, національної/етнічної ідентифікації, мобілізації та консолідації етнонаціональних груп, якісні і кількісні зміни, котрі від- буваються в їхньому складі та в основних сферах життєдіяльності. На дум- ку В. Арбеніної, це означає, що традиційна для вітчизняної соціології проблематика зберігається, але набирає іншого ракурсу. Нині наголос ставиться на дослідженнях соціальної структури, трудової зайнятості, культурної діяльності, сімейно-побутової сфери тощо з позицій збережен- ня, розвитку або деградації конкретних етнонаціональних груп. У колі основних проблем етносоціології перебувають також міжнаціональні відно- сини та чинники їхнього розвитку, виникнення міжнаціональної напруже- ності та її переростання у міжетнічні конфлікти, а відтак і такий порівняно новий напрямок в етносоціології, як організація управлінського впливу на виникнення конфліктних ситуацій та шляхи їх розв’язання. У підсумку це сприяє виробленню основних положень конструктивної етнонаціональної політики держави.

«Радянська етносоціологія: кризові явища» У самостійну галузь соціо- логічного знання в колишньому СРСР етносоціологія виокремилась у сере- дині 60 — на початку 70-х років XX ст. Це був час, коли закінчилася тимчасова “відлига” в суспільному житті країни в цілому та в суспільство- знавстві зокрема і посилився тиск офіційної ідеології. Наслідками цього в етносоціології стали домінування соціального над етнічним і національним, свідоме виштовхування останніх на узбіччя наукового пошуку, штучне звуження простору наукових досліджень проблемами культурно-побутової та сімейної сфери. Фактично знімалися з порядку денного питання про но- сіїв етнічної специфіки та їхні сутнісні ознаки, етнічні спільноти як джерела саморозвитку і соціальних змін, принципи їх самоорганізації та самовдоско- налення тощо. Практичними завданнями радянської етносоціології були пошук найпомітніших виявів національних особливостей і розробка реко- мендацій щодо їх подолання, оскільки остаточною метою “розвинутого соціа- лізму” було формування нової безнаціональної спільноти людей — радян- ського народу з його єдиною радянською культурою, позбавленою національ- них ознак. Так, наприклад, у монографії “Соціально-культурне обличчя радянських націй”, створеній на основі матеріалів етносоціологічних дослі-