Тема 8. Соціологія сім’ї

211

«Заходи по зміцненню сім’ї» Науковці пропонують низку рекомендацій, впровадження яких видається можливим і в кризових умовах. До них належать:

2. Поновити сімейне законодавство України шляхом створення нового Кодексу про шлюб та сім’ю з урахуванням кризової соціальної ситуації в державі: конкретизувати питання про власність подружжя, порядок укла- дення шлюбних контрактів, нормативні аспекти припинення шлюбу, правові обов’язки батьків щодо виховання та забезпечення дітей.

3. Виробити державні та ринкові механізми кредитування і підтримки молодих та малозабезпечених родин, “інкубаторів” малого сімейного бізнесу (як-от: сімейних підприємств, навчальних закладів, центрів організації дозвілля тощо).

4. Запровадити державну експертно-ліцензійну службу для вирішення питань організації дитячих будинків сімейного типу, питань усиновлення тощо.

5. Втілити у соціальну практику державний та стимулювати приватні ме- ханізми страхування молодої родини, дітей, пенсіонерів — членів сімей.

6. Заохочувати утворення системи державних та регіональних фондів аліментарної підтримки, розвитку освіти та педагогічних інновацій, підтрим- ки студентської науки, товарних фондів пільгового забезпечення молодих сімей, молодіжних бірж праці тощо.

7. Створити в системі державних служб сім’ї відділення з медико-пси- хологічної, медико-терапевтичної та профілактичної допомоги родинам, які цього потребують.

«Висновки» Таким чином, сім’я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині зазнає величезних змін. Ці зміни мають глобальний універ- сальний характер і пов’язані з руйнацією традиційних цінностей та форм родинного життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім’ї як такої: нові часи відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно по- мітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагрома- дити соціологічну інформацію для вироблення виваженої державної сімейної політики, дієвої у масштабах всієї країни. Для української соціології це — одне з нових і важливих завдань.

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

CОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

«Показники економічної активності молоді» Назвемо основні показни- ки, які характеризують економічну активність молоді протягом останніх років. Згідно з результатами дослідження “Молодь України: червень 2007 р.”, 53 % молодих людей мають роботу, не мають її ЗО %, ніколи не працювали 17 %. У 28 років основна частина молоді є працевлаштованою. Працевлашто- ваної молоді виявилося більше серед чоловіків (61 %), ніж серед жінок (46 %). Серед молодих жінок тих, що не працювали, виявилося 64 %. Виявилося також, що збільшення долі працевлаштованої молоді є прямо пропорційним зростанню рівня одержаної нею освіти: серед молодих людей з початковою освітою таких усього 10 %, а з повного вищою освітою — 78 %. Водночас вища освіта не е гарантією працевлаштування: 21 % молоді з пов- ного вищою освітою ніде не працюють. 64 % молоді працює не за одержаним фахом; це стосується навіть випускників ВНЗ, серед яких 57 % після здо- буття вищої освіти працюють в інших сферах народного господарства. Най- поширенішими причинами праці не за фахом опитані назвали відсутність вакансій, незадовільну оплату та умови праці.

«Нові тенденції щодо характеру й умов зайнятості молоді» Серед нових тенденцій щодо характеру й умов зайнятості молоді дослідники називають такі:

• випереджаючими темпами зростає використання праці молодих людей у сфері оптової та роздрібної торгівлі, промисловості та будівництва, освіти, транспорту та зв’язку;

• зменшується зайнятість молоді у сферах інформаційно-обчислювального обслуговуваний, науки, охорони здоров’я, фізичної культури та соці- ального забезпечення, культури й мистецтва — тобто саме там, де за логікою сучасного реформування та наявним віковим складом праців- ників найбільшою мірою потрібне оновлення кадрового потенціалу;

• поступово зростає значення приватного сектору економіки як сфери зайнятості, передусім для тих, хто вперше шукає роботу: кожна чет- верта молода людина нині працює на приватних підприємствах;

• за статусом зайнятості абсолютна більшість молоді (92 %) працює за наймом і лише 7 % ведуть підприємницьку діяльність, здебільшого на умовах самозайнятості;

• великих масштабів набула неформальна економічна діяльність: для кожної шостої молодої людини основне місце роботи було в нерегла- ментованому секторі економіки (тобто в “тіньовій економіці”); саме в ньому здебільшого працююча молодь знаходить додаткову роботу. Частка молодих громадян, які здійснювали нерегламентовану еконо- мічну діяльність, становила не менше чверті;