Тема 4. Соціологія другої половини XX — початку XXI ст.

83

«Загальна модель людської взаємодії» Суспільство визначається Г. Блу- мером як символічна взаємодія людей, груп і колективів; воно включає найрізноманітніші види взаємопов’язаної поведінки і дій людей: і коопера- цію, і конфлікт, і байдуже ставлення людей одне до одного, і експлуатацію —тобто все розмаїття людських взаємин. Він створює загальну модель люд- ської взаємодії, де центральною постаттю є індивід, який постійно діє і взаємодіє, тому Г. Блумер звертає основну увагу не на статику, а на ди- наміку людського життя, постійні зміни, які в ньому відбуваються.

«Основні положення символічного інтеракціонізму» Г. Блумер форму- лює основні положення символічного інтеракціонізму в такому вигляді:

• Люди діють щодо речей на підставі смислів {meanings), якими вони наділені. Наприклад, папір на столі є тим, на чому людина може записати свої думки, яблуко — тим, що людина може з’їсти. Кожна людська дія характеризується врахуванням специфічного сенсу відповідних речей.

• Сенс будь-якої речі, яка потрапляє у поле зору людини, виникає зі взаємодії, у яку ця людина вступає з іншою. Сенс не належить речам самим по собі і не є здатністю судження якого-небудь суб’єкта: сенс виникає у процесі взаємодії і вписується в неї, тому за природою цей сенс є со- ціальним феноменом.

«Завдання соціології» Звідси Г. Блумер виводить завдання соціології. Вони полягають у:

• дослідженні способів інтерпретації людьми (тобто тлумачення, пояс- нення) сенсу речей;

• інтерпретації ситуацій, які виникають у процесі людської взаємодії;

• дослідженні колективної дії.

«Колективна дія та її різновиди» Тому центральною категорією соціо- логії, на думку Г. Блумера, є колективна дія. Такою дією є і родинна вечеря, і гра, і судовий процес тощо, тобто колективними діями є і звичайна співпраця двох людей, і масштабні спільні дії великих скупчень індивідів. Колективна дія, за Г. Блумером, є фундаментальною, основною частиною суспільства, в якій активну участь бере індивід. У цьому плані Г. Блумер розходиться з Е. Дюркгаймом, для якого колективні дії та колективні уявлення були чимось зверхнім і вищим, визначальним стосовно окремої людини. Крім того, колективна дія у Г. Блумера теж розглядається як процес, у русі та змінах. Звідси уявлення про суспільство та процеси в ньому можна схематично зобразити так (рис. 12):

Модуль 1. Розділ 1. Загальна теорія та історія соціології

Г. Блумер

Рис. 12. Суспільство та процеси в ньому згідно з концепцією Г. Блумера

(Н.Й.Черниш «Соціология» вид. Київ «Знання» 2009)

Таким чином, для символічного інтеракціонізму характерним є:

• розуміння суспільства як символічної взаємодії людей та груп;

• у процесі взаємодії люди конструюють об’єкти і змінюють зовнішнє середовище;

• взаємодія розглядається не як взаємодія усталених соціальних ролей, а як реально існуючих, сповнених внутрішніх суперечностей, почуттів та емоцій, людей.

«Феноменологічна соціологія» Ще одним напрямом інтерпретативних парадигм, досить близьким до символічного інтеракціонізму, є феномено- логічна соціологія, тобто дослідження духовних сутностей. Вона є різновидом розуміючої соціології і скерована передусім проти позитивізму й натуралізму, які хибно розуміли природу суспільних явищ, приписуючи їм схожість з явищами природи. Представники феноменологічної соціології намагаються осмислити соціальний світ у його суто людському бутті, з уяв- леннями, мотивами і цілями індивідів, які діють у цьому світі. «Духовна взаємодія» Суспільство у цій концепції — це явище, яке постійно створю- ється й відтворюється у процесі духовної взаємодії людей.

«Соціальний світ як світ сенсів» Найвагомішу роль у виникненні фе- номенологічної соціології відіграє австрійський, а згодом американський соціолог Альфред Шюц (1899—1959), який, опирався на ідеї М. Вебера та Дж. Міда. Соціальний світ, згідно з теорією А. Шюца, є світом, створеним