Тема 10. Етносоціологія і соціологія нації

261

• етноцентричну ідентичність з акцентом на значущості етнічної ідентичності, орієнтацією на неї та на її переваги, але без почуттів агресивності стосовно інших або замкненості та відстороненості від інших;

• етнодомінуючу ідентичність, коли етнічна ідентичність стає провід- ною серед інших соціальних ідентичностей і набуває якостей безумовно домінуючої цінності;

• етнічний фанатизм як крайню форму агресивної ідентичності, що супроводжується готовністю йти на будь-які жертви і дії аж до за- стосування тероризму;

• етнічну індиферентність, коли люди практично байдужі до проблем етнічності й міжетнічних стосунків;

• етнонігілізм у формі космополітизму, який означає заперечення етнічності разом з етнічними цінностями та презентацію себе як “лю- дини світу”;

• амбівалентну ідентичність, тобто суперечливу, розщеплену, перма- нентно змішану, інколи полярно протилежну ідентичність особисто- сті.

«Складники процесу етнізації» Процес етнізації або набуття етнічності особою можна представити такими складниками:

• генетичне наслідування;

• вплив родини, найближчого соціального оточення;

• засвоєння рідної мови;

• засвоєння головних елементів етнічної культури: традицій, звичаїв, обрядів, міфів, вірувань тощо;

• вплив етнічно забарвлених елементів повсякденної побутової культури;

• взаємодія з іншими культурами, усвідомлення диференціації на “ми” і “вони”.

«Етапи досягнення спільнотою соціальної зрілості» Якщо розглядати етнонаціональну спільноту як соціальний суб’єкт, то вона, як і особа, та- кож перебуває у процесі становлення і набуття рис соціальної зрілості. В. Арбеніна виокремлює чотири основні етапи розвитку етнонаціональної спільноти як суб’єкта.

1. Нижчий рівень зрілості, якому відповідає номінальна, типологічна спільність. Вона охоплює індивідів, які успадкували спільні ознаки етнічної приналежності.

2. На другому етапі відбувається подальше згуртування членів певного утворення і помалу складається наступний тип спільності — соціально-психологічний. На цьому етапі формується етнічна ідентифікація Членів певної спільноти, “образ ми” і “відчуття ми”.

Модуль 2. Розділ 2. Суб’єкти суспільного життя

3. Змістом третього етапу є становлення ідеологічної спільності, а його ознаками — усвідомлення своїх інтересів, потреб, цілей, завдань розвитку, місця в соціальній системі, формування ідеологем, програм тощо.

4. Нарешті, етнонаціональною спільнотою досягається вищий рівень її соціальної зрілості — організаційний, якому притаманні система внутрішньо- групових комунікацій, організаційних форм об’єднання, поява загальнови- знаних лідерів, груп ідеологів та організаторів.

З досягненням кожного наступного етапу посилюється вага певної етнонаціональної спільноти в суспільстві, вона починає відігравати дедалі помітнішу роль і у внутрішньому житті соціуму, і в міжнародних відно- синах.

« Типи етносоціальних взаємодій» Отже, і член певної етнонаціональної спільноти, і сама ця спільнота мають здатність виступати суб’єктами між- етнічних і міжнаціональних відносин та взаємодій. На думку Є. Бабосова, всю багатоманітність етносоціальних взаємодій можна звести до таких основних типів:

• придушення;

• домінація (панування);

• суперництво;

• конфлікт;

• асиміляція (тобто злиття одного народу з іншим через засвоєння його мови, звичаїв, культури тощо);

• акомодація (або пристосування до інонаціональної культури);

• кооперація (співробітництво).

На жаль, як бачимо, в соціальній практиці людства переважали такі види етнонаціональних взаємодій, які пов’язувалися, насамперед, із частко- вою чи повною дискримінацією тієї чи тієї етнічної групи, її підкоренням іншій, сильнішій з подальшим розчиненням першої в інонаціональному організмі. Більшість дослідників, в тому числі й В. Євтух, схиляється до думки, що найбільш напружені стосунки між етносами, націями, етнічними групами поволі відходять у минуле і починає переважати останній тип взаємин — кооперація і співробітництво.

«Міжнаціональні конфлікти, їх означення і причини виникнення»

Однак і дотепер серед усіх типів цих взаємодій на чільне місце в етносоціо- логії висуваються міжнаціональні конфлікти, оскільки вони становлять собою велику загрозу політичній і соціальній стабільності багатонаціональних держав, а також світові в цілому. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, дві третини всіх насильницьких конфліктів у середині 90-х років XX ст. були міжетнічними. В. Тішков означує міжетнічний конфлікт таким чином: це будь-яка форма громадян-