Контрольні питання

1. Що таке інноваційний процес?

2. З яких стадій складається інноваційний процес, який їх зміст?

3. Які існують форми технічної підготовки виробництва інноваційної продукції?

4. Чим відрізняється науково-технічна діяльність від науково-технічного процесу?

5. В чому полягає різниця між НТП і інноваційною діяльністю?

6. Яка є різниця між інноваційним процесом й інноваційним циклом?

7. В яких формах здійснюється інноваційний процес?

2.4. Види життєвих циклів інновацій

Уперше закономірність функціонування капіталу, що виражається в періодично повторюваному в часі чергуванні фаз пожвавлення, підйому, кризи надвиробництва й депресії в промисловості й отримавши згодом назву "економічний цикл", була виявлена й досліджена Н.Д. Кондратьевим в 1925 р. Їм були встановлені довгі хвилі (цикли) довжиною в 40-60 років, зв'язані зі зміною пасивної частини капіталу, середні цикли тривалістю 7-10 років, обумовлені заміною активної частини капіталу, і короткі - 3 - 3,5 років, що ставляться до зміни окремих видів промислової продукції.

Розвиваючи хвильову теорію, австрійський економіст Й. Шумпетер у 1939 р. виділив і обґрунтував наявність "ділових циклів" у розвитку економіки промислового виробництва як результат якісного, революційного поновлення капіталу за рахунок використання технічних, організаційних, економічних і управлінських нововведень.

Поняття "життєвий цикл продукції" і його концепцію вперше запропонував американський теоретик маркетингу Т. Левитт в 1965 р.

В умовах планово-розподільчої економіки дослідження життєвого циклу інновацій мало в більшій мері теоретичне значення. Безпосередня увага приділялася змісту й черговості робіт зі створення й впровадження у виробництво нової техніки, тобто науково-технічному циклу.

В умовах переходу до ринкової економіки поняття життєвого циклу здобуває практично важливе значення. Знання закономірностей створення, своєчасного відновлення виробництва й пропозиції конкурентоспроможної інноваційної продукції дозволяє підприємствам знайти гідне положення на ринках і перспективу подальшого стійкого розвитку.

За останнє десятиліття концепція життєвого циклу одержала належний розвиток, однак і зараз існують розходження в підходах до його визначення й структури.

У більшості вітчизняних і закордонних роботах життєвий цикл інвестиції підрозділяють на п'ять характерних фаз: зародження, ріст ,зрілість, насичення ринку, спад.

Однак щодо структури життєвого циклу товару, є й інші точки зору. Так, Котлер Ф. пропонує підрозділяти ринковий життєвий цикл товару на чотири етапи: виведення на ринок, ріст, зрілість, занепад.

Борманн Д. розглядає життєвий цикл з позиції фаз, які товар проходить протягом терміну служби: початкова фаза, ріст, дозрівання, насичення.

У роботах Гриньова В.Ф. повний життєвий цикл інноваційного продукту представлений послідовною зміною фаз: зародження ідеї нового продукту, його утвердження; стабілізація потенціалу нового продукту і його дозрівання; початок зів'янення; падіння життєвого циклу продукції, його перехід у зону дрібного бізнесу; спад попиту на продукцію, деструктуризація продукту (припинення виробництва). Ця послідовність фаз у їхній значеннєвій частині охоплює стадії інноваційного процесу й тісно пов'язана з етапами розвитку виробничої системи, тобто з життєвим циклом організації. Маркетингова концепція життєвого циклу товару розрізняє ринковий і споживчий життєві цикли.

Ільєнкова С.Д. розглядає життєвий цикл виробу як сукупність передвиробничої, виробничої, екплуатаційної стадії й споживання, тобто як цикл, що охоплює НДДКР і закінчується експлуатацією або споживанням продукту.

У роботах Завліна П.Н. життєвий цикл представлений як період часу з початку фундаментальних досліджень і до зняття застарілого товару з виробництва. При цьому він передбачає цикли поліпшення базової моделі й заміни застарілої, що збігається зі змістом малого інноваційного циклу, а наявність трудових і вартісних оцінок перетворює життєвий цикл товару в об'єкт керування.

Мільнер Б.З. також розглядає життєвий цикл продукції як тимчасовий інтервал, що включає кілька стадій, які відрізняються характером зміни обсягу виробництва інноваційної продукції в часі. У його викладі повний життєвий цикл виробу включає час створення, випуску й експлуатації, а залежно від місця використання, він підрозділяється на життєві цикли в сферах виробництва й споживання. У такому викладі основою життєвого циклу в сфері виробництва варто вважати просту внутріорганізаційну форму інноваційного процесу, а життєвого циклу виробу в сфері споживання - просту міжорганізаційну й розширену форми інноваційного процесу.

В сучасній інноватиці життєвий цикл виробу представляють як різновид економічного циклу. Його стадіями вважають фундоментальні дослідження, етапи СОПНТ, ріст обсягу виробництва й реалізації, насичення ринку, загасання продажів і зняття з виробництва. При цьому використовують поняття "життєвий цикл новинки" (фундаментальні дослідження, НДДКР, створення дослідних зразків, їхнє випробування на ринку, старіння) і "життєвий цикл нововведення" (виникнення потреби в нововведенні, його створення або придбання, виробниче освоєння, дифузія й використання без зміни).

Фатхутдінов Р.А. життєвий цикл продукції представляє періодом часу від зародження ідеї, виробництва продукції, її практичного використання до зняття з експлуатації й заміни новою моделлю.

Розглянуті види й фази життєвого циклу інновації також тісно корелюються з видами діяльності, що представляють "петлю якості" ДСТУ ISO - 9000.

Результати аналізу існуючих точок зору на види й структуру життєвого циклу інновацій дозволяють зробити наступні висновки.

Кожна з наведених структур відбиває авторський підхід (виробничий, ринковий, споживчий і їхні сукупності) до їхнього змісту з урахуванням особливостей об'єкта інноваційної діяльності (засіб, предмети праці й споживання, виробничі відносини й ін.), тривалості інноваційного й споживчого циклів. Однак, не дивлячись на індивідуальність підходів, є й загальні ознаки життєвого циклу інновацій.

У більшій частині робіт початковим етапом життєвого циклу інновації вважаються фундаментальні дослідження, а не стратегічний маркетинг. Дійсно, установлена в результаті маркетингових досліджень незадоволена суспільна потреба не вказує на спосіб чи засоби її задоволення. До того ж вона може бути визначена й іншими методами. Тому маркетингові дослідження необхідно розглядати як окремий вид інноваційної діяльності, що володіє властивими тільки йому особливостями й характеристиками.

При проведенні фундаментальних досліджень виявлена суспільна потреба може розглядатися як явище, закономірності якого варто вивчити, або як проблема, для рішення якої необхідно знайти новий засіб або метод. Результати фундаментальних досліджень можуть і не мати орієнтації на задоволення конкретної потреби, яка, до того ж, на момент їхнього одержання може не існувати.

Тільки об'єднання результатів маркетингових і фундаментальних досліджень створює передумови для початку інноваційного процесу й життєвого циклу інновації. Можна стверджувати, що інноваційний процес починається з появою ідеї про спосіб або засіб задоволення суспільної потреби. Фундаментальні й пошукові дослідження передують наступній стадії інноваційного процесу - НДДКР. Тому фундаментальні й пошукові дослідження варто вважати першою стадією повного, а НДДКР - початком малого життєвого циклу інновації.

Щодо останньої стадії життєвого циклу також є різні точки зору. У якості такої пропонується вважати припинення експлуатації, списання, зняття з виробництва й утилізацію використаного інноваційного продукту, інновації. Ці стадії можуть мати місце:

припинення експлуатації й списання - у сфері виробництва (внутріорганізаційні інновації) і споживання (у зовнішніх споживачів);

зняття з виробництва - тільки в сфері виробництва;

утилізація - може бути передбачена в сфері виробництва, споживання або виконуватися "третіми особами" як самостійний вид діяльності. Тому утилізацію варто вважати останньою стадією життєвого циклу інновації.

Володіючи певною завершенністю, життєвий цикл інновації - це частина ресурсних циклів (сировинних, енергетичних та ін.). Слід зазначити, що корисно використовується не більше 5% сировини, що добувається, інші 95% перетворюються у відходи, що вражають не тільки природне, але й виробниче, а також, що особливо небезпечно, соціальне середовище. Звідси випливає необхідність обов'язкового включення утилізації в життєвий цикл інновацій. А ефективне природокористування повинне стати серцевиною інноваційної діяльності, спрямованої на забезпечення кругообігу речовин у природі з врахуванням її відтворювальних можливостей.

Таким чином, виявлена в сфері споживання незадоволена суспільна потреба перетворюється в сфері фундаментальної й пошукової науки в ідею, здатну задовольнити цю потребу. У результаті проведення НДДКР ідея здобуває форму, що володіє певними споживчими властивостями, матеріалізується у вигляді інноваційних продуктів, які проходять внутріорганізаційні або зовнішні випробування на ринку. Якщо випробування пройшли вдало, приступають до підготовки й, потім, виробництва інноваційної продукції. Остання в процесі комерціалізації здобуває товарну форму і статус інновації, що задовольняє конкретну суспільну потребу.

З моменту завершення інноваційного процесу - моменту комерціалізації - починається споживчий (експлуатаційний) життєвий цикл інновації, що завершується її списанням і утилізацією.

Залежно від сфери формування й використання варто розрізняти наукову, виробничу, ринкову стадію й стадію споживання інновацій, що включає її утилізацію. Вони відрізняються змістом виконуваних робіт, витратами різноманітних ресурсів, у тому числі часу, результатами й ефектами. Тривалості цих стадій життєвого циклу можуть не тільки істотно відрізнятися, але й перебувати в певній залежності, що відбивається на ефективності інновацій. Так, нові товари (вироби, послуги) кінцевого споживання (наприклад, продукти одноразового використання) можуть мати обмежені строки зберігання й споживання. Але, ставши традиційними й закріпившись на ринку, вони можуть вироблятися з незначними змінами роками й пережити кілька поколінь принципово нового обладнання, на якому вони виготовляються.

Залежно від глибини наукових досліджень і ступеня новизни результатів варто розрізняти повний і малий життєві цикли. Повний цикл передбачає створення принципово нового виду інноваційної продукції на основі нового технічного або іншого принципу й включає фундаментальні й пошукові дослідження. Малий життєвий цикл передбачає вдосконалення інноваційної продукції в результаті проведення НДДКР.

Стадії життєвого циклу інноваційного товару

Наукова

Виробнича

Ринкова

Споживча

М с

Ф Д

НДДКР

ПВ

ППІ

К

ПР

Е

Об

Сп

У

Е

Об

Сп

У

Малий ЖЦ внутриорганізаційної інновації

Ринковий ЖЦ

Споживчий ЖЦ

П овний ЖЦ внутриорганізаційної інновації

Малий ЖЦ удосконаленої комерційної інновації

П овний ЖЦ комерційної інновації

Ж иттєвий цикл організації

Рис 2.5. Види життєвих циклів інновацій

Примітки: Мс - стратегічний маркетинг; ФД - фундаментальні й пошукові дослідження; ПВ - підготовка виробництва; ППІ - промислове виробництво інноваційної продукції; Е - експлуатація інновації; Об - обслуговування інновації; Сп - списання й демонтаж; У - утилізація або рециклінг; К - комерціалізація; ПР - припинення реалізації; ЖЦ - життєвий цикл.

Залежно від сфери застосування інновацій їх повні й малій життєві цикли необхідно підрозділяти на внутріорганізаційні й зовнішні (див. рис. 2.5). Зовнішній включає ринковий (комерційний) і споживчий цикли.

На відміну від повного життєвого циклу комерційної інновації, життєвий цикл організації включає стадію стратегічного маркетингу, всі етапи повного інноваційного процесу, допускає наявність декількох циклів удосконалення базової моделі комерційної інновації й завершується ліквідацією організації після припинення реалізації інноваційної продукції, запасних частин до неї й сервісного обслуговування.

Ефективний життєвий цикл організації, тобто період її беззбиткової діяльності, багато в чому залежить від тривалості ринкового життєвого циклу інновації.

Якщо період ринкового життєвого циклу базової або вдосконаленої моделі інновації більше строку її корисного використання, тобто споживчого життєвого циклу, то така продукція конкурентоспроможна. У противному випадку вона морально застаріває швидше строку корисного використання, знижується її споживча вартість, ціна й ефективність.

Для збільшення ринкового й споживчого циклів інновацій необхідно: максимізувати споживчі властивості, конкурентоспроможність її базової моделі за рахунок придбання патентів, ліцензій і інших необхідних інтелектуальних продуктів, скоротити тривалість наукової стадії життєвого циклу й час підготовки, освоєння й виробництва інновацій.

Для забезпечення стійкого розвитку суспільного виробництва необхідно, щоб споживчі цикли інноваційної продукції в сфері виробництва (внутріорганізаційні інновації) і інновацій у сфері споживання (комерційні) були не менш тривалості відтворювальних циклів (природних і (або) штучних) ресурсів, використаних для їхнього створення й експлуатації.

Розглянуті умови й залежності між стадіями й видами життєвих циклів необхідно обов'язково враховувати в практичній діяльності підприємств і організацій, тому що будь-яка інноваційна продукція або послуга після виходу на ринок під впливом НТП відразу ж у тім або іншому ступені починає втрачати свою споживчу вартість і конкурентоспроможність.

Наведені класифікації видів і стадій життєвого циклу інновацій є основою відтворювальних економічних циклів, формування цілісної структури господарських комплексів на основі спеціалізації й кооперування суб'єктів їх науково-виробничої й інфраструктури, оцінки й стимулювання розвитку їхніх інноваційних потенціалів.

На всім життєвому шляху інновації виникає цілий ряд взаємозалежних проблем наукового, технічного, виробничого, екологічного, соціального, правового й економічного характеру. Керування ними є складним, але необхідним процесом, бо може й повинне забезпечити стійкий розвиток суспільства.