7.4 Розірвання та визнання біржових угод недійсними

Розірвання біржових угод не допускається, крім випадків, передбачених чинним законодавством України, Правилами біржової торгівлі та умовами контракту. Не допускається розірвання угод в односторонньому порядку.

Угода, зареєстрована на біржі, визнається розірваної в таких випадках:

- за рішенням біржового арбітражу;

- за рішенням судових органів;

- за погодженням сторін¹.

Порядок претензійного врегулювання спорів визначається чинним законодавством України та міжнародними угодами. Правила та порядок розгляду спорів, кількість суддів та персональний склад біржового арбітражу підлягають затвердженню рішенням загальних зборів членів біржі. У випадку розірвання контракту сторони зобов'язані сповістити про це біржу не пізніше 10 днів з дня розірвання контракту. В разі розірвання угоди або визнання її недійсною, біржа зобов'язана сповістити про це Пункт реєстрації угод митними органами України протягом наступного дня після отримання зазначеної інформації.

Якщо сторона відмовляється від виконання своїх зобов'язань, то зацікавлена сторона протягом певного періоду подає заяву про розірвання  угоди  і визнання її недійсною в комісію з розгляду спорів. Ця заява розглядається комісією у встановлений термін. Визнання  угоди недійсною здійснюється на основі чинного законодавства і правил ведення торгів на біржі. Якщо сторона  угоди  не згодна з рішенням комісії, то за нею залишається право звернутися до суду або господарського суду.

Відповідальність за неналежне виконання зобов'язань по укладених біржових контрактах визначається Правилами біржової торгівлі та загальними правилами цивільно - правової відповідальності.

Учасники біржової торгівлі зобов'язуються передавати спори, пов'язані з укладанням та виконанням біржових угод, а також з дотриманням правил біржової торгівлі, на вирішення біржового арбітражу (третейського суду), рішення якого є обов'язковими для виконання.

Підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Правилами біржової торгівлі. Також ці положення відносяться до норм врегульовані Господарським кодексом, Цивільним кодексом (ст. ст. 215-218), Законами «Про товарну біржу», «Про цінні папери та фондовий ринок» тощо .

У разі недійсності угоди кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цієї угоди, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тема 8 Юридична відповідальність за порушення порядку здійснення біржової діяльності

8.1 Поняття та види правопорушень у сфері біржової діяльності

Біржа – це спеціально створений суб’єкт господарювання, тому відповідальність товарної біржі наступає відповідно до загальних принципів відповідальності учасників господарських відносин, установлених главою 24 Господарського Кодексу України¹.

Правопорушення – це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене чинним законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність².

Правопорушення у сфері біржової діяльності – це винне, противоправне діяння, яке спричиняє шкоду біржовим відносинам, правам та законним інтересам суб’єктів господарювання та інших учасників біржових відносин .

Склад такого правопорушення включає в себе такі обов’язкові елементи: противоправну поведінку суб’єктів господарювання; наявність шкоди; причинний зв’язок між противоправною поведінкою правопорушника та наслідками; вину правопорушника.

Для наукових і практичних цілей створені різноманітні класифікації правопорушень. Види правопорушень – класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності), за об’єктами посягань, за суб’єктами, за розповсюдженням, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду.

Отже, правопорушення класифікуються за:

а) ступенем суспільної небезпеки – на злочини і провини;

б) належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, господарські);

в) колом осіб – особові і колективні;

г) за характером правових приписів – нормативно-правові і дисциплінарні;

д) в залежності від характеру цивільно-правового порушення – договірні і позадоговірні правопорушення;

е) правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля)¹.