Тема 1

Сутність і предмет аудиту

1.1 Сутність аудиту, історичні аспекти його становлення і розвитку

1.2 Концепції та підходи до проведення аудиту

1.3 Ціль та завдання аудиту. Характеристика завдань з надання впевненості

1.4 Об'єкт і предмет аудиту

1.5 Класифікація і характеристика основних класифікаційних груп аудиту

1.6 Професійна етика аудитора та етичні принципи

1.7 Проблеми і перспективи розвитку аудиту в Україні

Нормативна база

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» N 3126-XII від 22 квітня 1993 року (в редакції Закону України від 14 вересня 2006 року N 140-V)

2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року зі змінами і доповненнями

3. Цивільний кодекс України (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 р. №980-(V))

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV

9. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг

1.1 Сутність аудиту, історичні аспекти його становлення і розвитку

Аудитор - латинське слово, що має дуже давнє коріння і означає «слухач» або «той, що вислуховує». У Німеччині так називали молодих фахівців, присутніх при виробництві судових справ, але не мали права голосу. У Франції під час Другої Імперії аудитори були присутні на засіданнях Держради з метою підготовки з них чиновників високого рангу. В духовних школах і в низці світських навчальних закладів аудиторами називали учнів, призначених вчителем для вислуховування уроків своїх товаришів. У ряді держав аудиторами звали засідателів судів.

Але найчастіше аудиторами називали осіб, які обіймали військово-судові посади. Так у Росії це звання було за прикладом Польщі введено Петром I в 1716 році. У військовому статуті і «Табелі про ранги» аудитори були зараховані до військових чинів і до введення військово-судової реформи 1867 року утворювали собою вищі ревізійні військові суди в Росії. Починаючи з 1867 року, слово аудитор в цьому розумінні почало зникати.

Але приблизно в цей же час економічні перетворення, що відбувалися в ряді країн, наповнили його новим змістом. Законодавчо аудит було започатковано у Великій Британії, де вперше були прийнято закон, що вводив обов’язковість аудиторської перевірки і встановив вимоги до якості її проведення.

На замітку

В середині 19 сторіччя було створено безліч акціонерних товариств. Їх організатори часто вдавалися до шахрайств, пов'язаних зі складанням фальсифікованої звітності, в якій, як правило, штучно завищувався прибуток. Це дозволяло засновникам, в основному через підставних осіб, продавати знецінені папери за високими цінами. Подібні афери, які отримали велике поширення, негативно відбивалися на стані ринку цінних паперів. Інвестори боялися купувати акції, а це, у свою чергу, заважало розвитку країни: економічні крахи та банкрутства слідували одне за одним. Відомий юрист того часу Рудольф Ієгер вважав, що акціонерні товариства розорили більше людей, ніж всі війни разом узяті. Після того, як Ієгер озвучив подібну думку, невелика група досвідчених бухгалтерів заявила, що вони рекомендують купувати акції тільки тих підприємств, звітність яких ними підписана.

Довіра суспільства до бухгалтерів і бухгалтерії в ті роки була безмежною. Підприємці, купуючи акції, стали питати звітність тих підприємств, у які вони вкладали гроші. Якщо вони бачили, що звітність підписана бухгалтерами, яких вони стали іменувати аудиторами, інвестори були спокійні, оскільки знали, що у разі обману можна буде пред'явити позов аудиторам, які підтвердили недостовірну звітність. Основними рисами особистості аудитора в той період були його бездоганна порядність, чесність і незалежність.

Так, в очах суспільства аудитори та аудиторські компанії стали виступати певною мірою гарантами економічної надійності підприємств.

Пізніше подібні закони було прийнято також в інших країнах: у Франції в 1867р., в США - після Великої депресії у 1937р. У більшості країн Європи аудиторська діяльність отримала розвиток тільки у ХХ сторіччі.

З того часу змінювалися лише деякі підходи до трактування даного терміну, але загальне його поняття лишалося незмінним.

Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави. Правові основи незалежної аудиторської діяльності були закріплені з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» № 3125-ХІІ від 22.04.1993р. в редакції № 140-V від 14.09.2006р.

Міжнародний досвід і його адаптація в умовах становлення аудиту в Україні підтверджують, що його виникнення було обумовлено низкою економічних факторів, а саме:

відокремленням власника від безпосереднього управління власністю;

необхідністю незалежного та кваліфікованого підтвердження інформації, яка представляється власнику суб’єктами управління;

потребою в такій кваліфікованій допомозі у кожного члена суспільства у статусі інвестора (акціонера), а також інших категорій користувачів інформації (ділових партнерів, банків, персоналу підприємства);

зацікавленістю держави в інформації про дійсний фінансовий стан підприємства недержавного сектора економіки, не збільшуючи при цьому власного контролюючого апарату за рахунок бюджету.

Вищезгаданий закон містить визначення терміну «аудит».

Аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Проте таке визначення не є єдиним та безперечним. Майже кожен дослідник намагається звернути увагу на нову грань цього поняття і наводить для цього власне його визначення.

З терміном «аудит» тісно пов'язаний термін «аудиторська діяльність», визначення якого запропоновано статтєю 3 Закону України «Про аудиторську діяьність».

Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг

Очевидним є те, що «аудиторська діяльність» трактується більш широко ніж саме поняття «аудит».

Таким чином, аудиторська діяльність повинна забезпечити захист інтересів власників, сприяти формуванню довіри між учасниками ринкових відносин, враховуючи, що їх інтереси часто не співпадають.

Нині аудит виділений у самостійну сферу комерційної ді­яльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій у сфері обліку та економіки, фінансів і права, а також допомоги з їхнього практичного застосуван­ня, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації.