1.4 Об'єкт і предмет аудиту

При визначенні об'єкту (об'єктів) і предмету аудиторської діяльності (аудиту) необхідно чітко усвідомити, що аудит не є наукою. Він має свій об'єкт і предмет як практична діяльність.

Предмет дослідження (а аудит носить ознаки дослідницької діяльності) формується в процесі пізнавальної діяльності, відображаючи окремі сторони об'єкту дослідження. Характер предмету визначається не тільки специфікою об'єкту дослідження, але і залежить від спрямованості завдань діяльності.

Якщо виходити з того, що дані бухгалтерського обліку є основним документальним джерелом для формування будь-якої звітності, у тому числі і фінансової, а остання відображає не факти, а сукупність інформації про факти господарського життя (ФГЖ), то саме узагальнені дані, тобто сама інформація, надана бухгалтерським обліком, є об'єктом аудиту. Точніше показники фінансової звітності є об'єктом виконання завдання з аудиту фінансової звітності.

В процесі аудиту підтверджується ступінь дотримання вимог до складання фінансової звітності, формується і виражається думка аудитора щодо відповідності інформації, відбитої у фінансовій звітності, її концептуальній основі. Це і є основною метою діяльності аудитора.

Логіка усвідомлення цієї частини питання підтверджується схемою, яка наведена на рис. 1.1.

Рис.1.1. Місце об’єкту (об’єктів) аудиту в системі дій аудитора

Предметом аудиторської діяльності є відповідність показників фінансової звітності підприємства концептуальній основі її підготовки.

Іншими словами, предмет аудиту віддзеркалює окремі сторони (параметри) інформації кожної зі статей фінансової звітності.

Таким чином, з урахуванням основної сутності аудиту – надання суспільству інформації про ступінь можливої довіри до тієї або іншої звітності (згідно з законом – фінансовою) – можна прийти до висновку, що сукупним об'єктом аудиту є інформація, що відображена у фінансовій звітності. Предметом же аудиторської оцінки є певні характеристики, що притаманні об'єкту аудиту – вірогідність, реальність, об'єктивність, відповідність чинному законодавству та внутрішнім регламентам, документальна обґрунтованість, арифметична правильність, доцільність, ефективність.

1.5. Класифікація і характеристика основних класифікаційних груп аудиту

Існують різні підходи до класифікації аудиту, що пояснюється використанням різних ознак і методів класифікації.

Відповідно тому, як види фінансово-господарського контролю визначаються метою і суб’єктами, які досягають цієї мети, види аудиту також залежать від тих осіб, які виконують функції з аудиювання. Звідси можна виокремити таки види, як внутрішній і зовнішній.

Суб’єктами зовнішнього аудиту є незалежні аудитори, які мають сертифікат, працюють або індивідуально, або у складі аудиторської фірми, внесені до реєстру. Внутрішній аудит здійснюється внутрішніми аудиторами, які є працівниками самого підприємства. Порівняльну характеристику видів аудиту наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього аудиту

Структурні елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
1	2	3
Суб’єкти	Працівники спеціалізованої служби внутрішнього аудиту: бухгалтер-аудитор, експерт-аналітик, експерт-юрист, експерт - маркетолог, експерт інформаційних систем	Приватнопрактикуючі аудитори або аудиторські фірми (які мають сертифікат і внесені до реєстру АПУ)
Мета	Оцінка якості економічної інформації, яка формується в системі управління підприємством. Експертна оцінка економічної політики підприємства, функціонування внутрішньогосподарського контролю	Формування думки аудитора про вірність, об’єктивність та відповідність чинному законодавству показників фінансової звітності (або предмету завдання)
Завдання	- оцінка системи управління, організаційної діяльності підприємства; - розробка рекомендацій по її удосконаленню; - забезпечення користувачів інформацією про реальний стан об’єкта, достовірності обліку і звітності; - визначення фінансової	- ознайомлення і оцінка з системами обліку і внутрішнього контролю, в тому числі й внутрішнього аудиту; - оцінка аудиторського ризику; - встановлення доцільності і законності господарських операцій, вірності і

Продовження табл. 1.2.

1	2	3
	стратегії підприємства.	об’єктивності відображення їх в обліку і звітності; - розробка рекомендацій з оптимізації систем обліку, внутрішнього контролю.
Об’єкти	- система управління, в тому числі система обліку і внутрішнього контролю; - економічна інформація, яка формується менеджерами, в тому числі й дані обліку і звітності.	- показники фінансової звітності; - система обліку і внутрішнього контролю; - інша економічна інформація, що циркулює в системі управління підприємства-клієнта.
Функції	- внутрішній стратегічний контроль; - контроль фінансово-господарської діяльності і праці персоналу на відповідність встановленим нормам; - контроль достовірності результатів діяльності, які відображено у фінансовій звітності.	- контроль законності фінансово-господарської діяльності підприємства; - контроль вірності і об’єктивності фінансової звітності; - діагностування ступеня фінансової стабільності та платоспроможності; - екологічна експертиза.
Регламентація діяльності	Регламентується внутрішніми положеннями підприємства	Регламентований на рівні закону, документів виданих АПУ та МСА
Регулярність проведення	Перманентно	Відповідно до вимог про проведення обов’язкового аудиту та бажання клієнтів
Способи та прийоми	Органолептичні, розрахунково-аналітичні, фактичного та документального контролю
Види контрольної інформації	Відомості контролю окремих об’єктів, контрольні розрахунки, довідки, акти, аудиторський висновок.	Звіт незалежного аудитора у складі акту аудиювання і аудиторського висновку.
Користувачі контрольної інформації	Власники, менеджери вищої ланки управління	Власники, інвестори, ділові партнери, банки, держподаткові інспектори

З точки зору напрямків аудит можна поділити на загальний (підприємства та їх об'єднання незалежно від організаційно-правових форм і видів власності), банківський, аудит страхових організацій, аудит бірж, аудит позабюджетних фондів, аудит інвестиційних інститутів.

За ознакою обов'язковості проведення аудит може існувати в двох формах - обов'язковий та ініціативний.

У роботі Ж. Леворша варіанти аудиту (але що трактували їм як "види") за своїм змістом ідентичні наведеним вище, хоча відмінні у назві і не включають "громадських перевірок":

- аудит фінансових звітів;

- аудит на відповідність вимогам;

- аудит господарської діяльності.

Таким чином, для виділення і визначення варіантів аудиту основою є об'єкти, які передбачається піддати аудиюванню. Аудит фінансової звітності є основним питанням зовнішнього незалежного аудиту, але в окремих випадках - предметом внутрішнього аудиту. Цей варіант аудиту завершується аудиторським висновком з вказівкою відповідності усього пакету документів фінансової звітності вимогам стандартів. Погоджений аудит, або аудит на відповідність вимогам, як правило, проводиться на вимогу керівництва компанії для отримання інформації про дотримання конкретних процедур, норм, або правил діяльності, які наказані персоналу. Цей варіант аудиту відноситься до внутрішнього аудиту.

Наступний варіант аудиту, що виділяється багатьма вітчизняними і зарубіжними ученими, операційний аудит. У зарубіжній літературі замість терміну "операційний аудит" досить часто використовують терміни "управлінський і виробничий аудит" або "аудит господарської діяльності". Проте, операційний аудит ширше поняття, що включає оцінку системи внутрішньогосподарського контролю, оцінку перспектив господарської діяльності, оцінку організаційної структури, комп'ютерних операцій, облікової політики і процедур, вживаних у відділі маркетингу. Враховуючи вищенаведене доцільніше для аудиювання вказаних об'єктів використати термін «стратегічний аудит».