Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
аудит.Тема 5.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
517.63 Кб
Скачать

Частина 1. Теоретичні основи аудиту

Тема 5

Аудиторські докази та робочі документи аудитора

5.1 Аудиторські докази: поняття, критерії їх кількості і якості

5.2. Процедури отримання аудиторських доказів

5.3. Використання тверджень при отриманні аудиторських доказів

5.4. Робочі документи аудитора; класифікація і порядок формування та процедури зберігання

  1. МСА 230 «Аудиторська документація»;

  1. МСА 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики»

  1. МСА 500 «Аудиторські докази»;

  1. МСА 501 «Аудиторські докази: додаткові міркування щодо відіб-равних елементів»;

  1. МСА 505 «Зовнішні підтвердження»;

  1. МАС 510 «Перше завдання з аудиту – залишки на початок періоду».

  1. МСА 530 «Аудиторська вибірка».

5.1 Аудиторські докази: поняття, критерії їх кількості і якості

Вимоги відносно кількості і якості аудиторських доказів, які необхідно отримати при аудиті фінансової звітності, а також відносно процедур, виконаних для отримання аудиторських доказів, встановлені МСА 500 «Аудиторські докази». Аудитор повинен отримати достатні і доречні аудиторські докази, щоб сформулювати обґрунтовані висновки, на яких може базуватися думка аудитора.

Відповідно до МСА 500 Аудиторські докази – це інформація, яка використовується аудитором для обґрунтування думки про достовірність фінансової звітності під час виконання завдань.

До складу аудиторських доказів, які отримує аудитор із облікових даних відносяться: облікові записи (від первинних документів до облікових регістрів); показники фінансової звітності. Аудиторські докази в міру убування можна подати в такій послідовності:

  • Інформація, зібрана (отримана) самим аудитором в результаті виконання

власних аудиторських процедур (тестів, підрахунків, визначення показників, спостереження, зіставлення). Ця інформація вважається найдостовірнішою.

  • Зовнішні дані, наприклад, отримані від третіх незацікавлених сторін (відповіді на запити в банк, покупцям, кредиторам).

  • Внутрішня документальна інформація підприємства, отримана як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел, з банку. Аудитор більше довіряє такому виду інформації, у якого велика надійність системи внутрішнього контролю підприємства.

  • Внутрішня документальна інформація, створена і оброблена в межах підприємства-клієнта. Прикладом такої інформації можуть бути матеріали інвентаризації, дані управлінського обліку, накази, розпорядження, калькуляції.

  • Письмові і усні дані від керівництва підприємства-клієнта, отримані під час проведення попереднього знайомства, усного або письмового опитування.

Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дозволила йому зробити обґрунтовані висновки щодо завдань з аудиту.

Отримані аудиторські докази повинні відповідати певним вимогам щодо кількості і якості (рис.5.1).

Основними чинниками, які формують ці вимоги є:

- необхідність чіткої обґрунтованості висновків;

- дотримання економічності аудиту.

Ці чинники мають протилежний вплив. Так, чим більше аудиторських доказів буде зібрано, тим є більш обґрунтованими висновки аудитора. Але слід врахувати, що аудитори працюють в умовах обмеженого часу та у рамках існуючого договору на проведення аудиту. Виходячи з цього, витрати на організацію роботи аудиторів не повинні перевищувати економічний ефект від

результатів їх роботи.

Одним з принципових питань стосовно аудиторських свідчень є визначення сукупності обов'язкових вимог, яким повинна відповідати зібрана аудитором інформація. На основі вивчення і узагальнення вітчизняної і зарубіжної теорії і практики ми прийшли до висновку, що основними вимогами до аудиторських свідчень є: достовірність, достатність, прийнятність, неупередженість та доцільність.

Достовірність аудиторських доказів означає, що інформація є правдивою, правильною, відповідає дійсності і цій інформації можна довіряти, спиратися на неї при формулюванні аудиторського висновку. Вважається, що дані, які використовує аудитор, умовно можна розділити на більш достовірні і менш достовірні. Це визначається способами і джерелами отримання аудиторських доказів.

Рис. 5.1 Вимоги до аудиторських доказів у частині оптимізації кількості і якості

Аудитор повинен дотримуватися правил визначення достовірності доказів:

- доказу достовірніші, якщо вони отримані з незалежних джерел;

- доказу з внутрішніх джерел достовірніші за умови ефективного внутрішнього контролю;

- докази, отримані безпосередньо аудитором достовірніші доказів, отриманих непрямим шляхом або шляхом припущень;

- доказу достовірніші, якщо вони існують на матеріальних носіях інформації;

- доказу з оригіналів документів достовірніші, ніж докази з копій (факсів).

На замітку

Достовірність залежить від надійності джерела інформації і наближеності до реальної події.

Достатність – одна з ключових вимог, що висувається до аудиторських доказів. Це кількісна міра аудиторських доказів. Інформації повинно бути достатньо для того, щоб оцінити фінансову звітність за встановленими загальноприйнятими критеріями і зробити кваліфікований аудиторський висновок. Серед чинників, які впливають на визначення достатності аудиторських доказів, можна назвати такі:

  • рівень ризику неправильного висновку;

  • істотність статті (рахунку) у фінансовій звітності;

  • досвід, отриманий аудитором в процесі попередніх аудиторських перевірок;

  • результати аудиторських процедур, включаючи обман і помилки, які могли бути виявлені;

  • вид наявної інформації.

Прийнятність аудиторських доказів – це міра якості аудиторських доказів, тобто їх доречність та достовірність, для забезпечення підтвердження висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка.

Обов'язковою вимогою є неупередженість аудиторських доказів, тобто аудиторські докази повинні бути об'єктивними, зібраними під час аудиторської перевірки, аудитор не повинен упереджено ставитися до зібраних даних, мати матеріальну зацікавленість, «підтасовувати» і підроблювати документи, робити все можливе для захисту інтересів користувачів фінансової звітності, дотримуватися правил професійної етики при збиранні аудиторських доказів.

Доцільність – означає те, що інформація, зібрана аудитором повинна безпосередньо стосуватися певної аудиторської перевірки, підтвердження конкретних статей показників фінансової (бухгалтерської) звітності, належати до періоду, який перевіряється.

Виділяють цілий ряд чинників, які впливають на достовірність доказів. Серед цих чинників виділяють такі:

  • незалежність джерела інформації. Так, зовнішні джерела інформації є більш надійними, ніж внутрішні;

  • ефективність внутрішнього контролю. Коли система внутрішнього контролю клієнта ефективна, то і докази, отримані від клієнта, є більш достовірними;

  • безпосередні знання аудитора. Інформація, отримана аудитором безпосередньо в результаті фактичної перевірки, спостережень, розрахунків, більш достовірна, ніж та, яку одержують додатковими методами;

  • оцінка осіб, які надали інформацію. Навіть при незалежності джерела інформації доказ можна вважати надійними тільки у тому випадку, коли дійсно мають місце достовірні відомості. Окрім цього, докази, зібрані аудитором, можуть бути недостатньо достовірними у тому випадку, коли він має невисоку кваліфікацію для їх правильної оцінки;

  • ступінь об'єктивності. Об'єктивна інформація – це реально існуючі докази. До неї можна віднести підтвердження рахунків дебіторів, банківські виписки, результати інвентаризації;

  • достатність. Достатність зібраних доказів встановлюється їх кількістю. Тому розмір вибірки, встановлений аудитором, буде найважливішим, коли аудитор вирішує, чи буде достатньо йому відомостей;

  • своєчасність. Аудиторські докази найбільш достовірні, якщо вони відповідають моменту здійснення фактів;

  • об’єднаний ефект. Ступінь переконливості доказів можна оцінити тільки після загальної оцінки достовірності, достатності і своєчасності.

Відповідно до МСА 500 на достатність і доцільність аудиторських доказів впливають такі чинники:

  • аудиторська оцінка характеру і величини невід'ємного ризику як на рівні фінансової звітності, так і на рівні сальдо рахунків або класів операцій;

  • характер систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також оцінка ризику системи контролю;

  • істотність статті, що перевіряється;

  • досвід, придбаний під час проведення попередніх аудиторських перевірок;

  • результати аудиторських процедур, включаючи шахрайство або помилки, які могли бути знайдені;

  • джерело і достовірність наявної інформації.

Аудиторські докази аудитор одержує за допомогою специфічних процедур (оцінки ризиків, по суті та тестів на відповідність (тестів контролю)), які він обирає самостійно.