7.2. Порядок укладання біржових угод

До укладання договорів на біржах застосовуються за­гальні правила укладання договорів на основі вільного воле­виявлення, а урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, що передбачено ст. 185 Господарського кодексу України. Крім Господарського кодексу, порядок укладання біржових угод регламентується Цивільним кодексом України, Законами України «Про товарну біржу», «Про цінні папери та фондовий ринок», іншими законами, Положенням про функціонування фондових бірж та Правилами біржової торгівлі, затвердженими окремо взятою біржею.

Загальний порядок укладання господарських договорів ви­значає ГК України, наголошуючи на тому, що господарський дого­вір за загальним правилом викладається у формі єдиного докумен­та, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання цього виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сто­рін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умо­вами оформлює договір відповідно до вищезазначених вимог і по­вертає один примірник договору другій стороні або надсилає від­повідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та в двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей умов щодо дого­вору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути під­тверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжнос­тей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укла­дання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сто-рона-виконавець за договором, що в установленому порядку визна­на монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений два­дцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегу­льованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господар­ського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

До особливостей укладання господарських договорів на біржах за­конодавець передбачив застосування загальних правил укладення до­говорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж.

Так, під час укладання господарського договору на основі віль­ного волевиявлення сторін проект договору може бути розробле­ний за ініціативою будь-якої зі сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладання договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, додержанням загального порядку укладення договорів, про що вище зазначалося.

Отже, укладання біржових угод базується на принципі вільного волевиявлення їх сторін, з дотриманням певного порядку, що, вла­сне, й пояснює особливість природи біржових торгів.

Вільне волевиявлення сторін договору проявляється у змісті йо­го укладання, що передбачає:

- пропозицію однієї сторони (оферентом) укласти договір - оферта;

- прийняття пропозиції іншою стороною (акцептантом) - ак­цепт.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторо­нами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Укладаючи господарський договір сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк чинності договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна­чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість проду­кції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповід­но до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст. 15 ГК України, а в разі їх відсутності — в договірному поряд­ку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінце­вих споживачів товарів і послуг.

Ціна в біржовій угоді визначається в порядку, встановленому ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін в угоді може бути передбачено доплати до вста­новленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або ви­конання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Ціна зазначається в договорі у гривнях, тоді як ціни в зовніш­ньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іно­земній валюті за згодою сторін.

Угоди з біржовим товаром укладаються:

1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладання угоди;

2) за ціною, що склалася на ринку на момент постачання то­вару;

3) коли ціна досягне певної (граничної) величини;

4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку¹.

Строк дії біржової угоди визначається в самій угоді. Він дорівнює строку, протягом якого між сторонами наявні взаємні зобов’язаня, визначені цією угодою. Закінчення строку дії біржової угоди не припиняє зобов’язань, які мали місце під час дії цієї угоди, тобто не звільняє сторони від відповідальності за її порушення під час її чинності.

Законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо форми біржових угод і визначає лише загальне положення про те, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ст. 15). Таким чином, щодо біржових договорів діє загальне правило, установлене для господарських договорів, відповідно до якого він повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами й скріплений печатками (ст. 181 ГК України).

Письмова форма біржового договору дозволяє найбільш точно зафіксувати волю суб’єктів угоди й тим самим закріплює доказ про дійсну спрямованість намірів цих суб’єктів. Загальні для всіх угод вимоги до письмової форми біржового договору визнаються дотриманими, якщо складено документ, що виражає зміст угоди й має підпис осіб, що склали угоду, або уповноважених ними осіб. Такий підхід повністю відповідає вимогам Господарського кодексу України.

Визначаючи порядок укладення біржових угод А. В. Соловйов визначає, що умовно порядок укладання біржових угод проходить два етапи.

Перший етап починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошен­ня ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, із одночас­ним підтвердженням брокерами-покупцями та брокерами-продавцями своїми підписами на тікетах згоди на купівлю та продаж.

Другий етап укладення біржової угоди полягає у її оформленні в якості біржового контракту. Згідно із Законом України «Про товарну біржу», угода має бути подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Дані підписаних бро­кером тікетів зіставляються з даними реєстратора про покупця, про­давця, кількість товару та ціну укладених угод. У випадку розбіжності даних тікета з даними реєстратора рішення про умови угоди приймає маклер, що вів торги. При підписанні контракту брокер зобов’язаний надати договори, на підставі яких він діяв в інтересах третіх осіб. Угода оформляється письмово біржовим контрактом, що підписується брокером-покупцем і брокером-продавцем та уповноваженою особою біржі. Несвоєчасне підписання контракту визначається відмовою від оформ­лення угоди та порушенням правил біржової торгівлі. До члена біржі, що відмовися від оформлення угоди, застосовуються санкції на члена біржі накладається штраф в розмірі і порядку, визаченому біржовим комітетом.

Біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його фор­ма та зміст затверджуються біржею. На стадії реєстрації відбувається перевірка біржею дотримання сторонами загальних вимог щодо укладення біржових угод при проведенні торгів. Відповідно при виявленні будь-яких порушень відносно Правил біржової торгівлі біржа має право відмовити в реєстрації угоди.

Контракт оформляється в трьох примірниках: по одному для кожної із сторін угоди і один - для архівно­го зберігання на біржі. В разі укладення біржового контракту, однією із сторін якого виступає покупець - нерезидент України, оригінали продав­ся і біржі гасяться уповноваженою біржею особою штампом або надписом «Копія». Підставою для митного оформлення експорту продукції є тільки оригінал покупця. В разі відсутності у біржовому контракті відо­мостей щодо прав, зобов'язань та відповідальності митному оформлен­ню експорту продукції, декларування може виконати тільки продавець цієї продукції самостійно або через митного брокера. При оформленні біржового контракту, стороною (сторонами) якого є нерезидент (нере­зиденти) України, ціна біржової угоди зазначається в іноземній валюті. Перерахування здійснюється за курсом НБУ на день проведення торгів. Розрахунки за цими контрактами здійснюються в іноземній валюті¹.

Інформація щодо оформлених контрактів вноситься в журнал реєстрації контрактів. Контракту присвоюється реєстраційний номер, який відповідає номеру в журналі реєстрації контрактів. За реєстрацію укладеної угоди біржа встановлює реєстраційний збір з урахуванням усіх податків, зборів, обов’язкових платежів, встановлених на території України. Біржа самостійно визначає сторону або сторони, що сплачують державне мито за реєстрацію угоди, за умови того, що це не суперечить прямим угодам сторін (учасників).

Сторони одержують контракт після проведення розрахунків з біржею. Термін та сума цих розрахунків зазначається в протоколі.