Тема 3 Державне регулювання і контроль у галузі біржової діяльності

3.1 Поняття, мета і принципи державного регулювання у галузі біржової діяльності

У сучасній економіці біржі є важливим елементом ринкової інфраструктури, який, поряд з іншими підприємствами та організаціями, забезпечує рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Враховуючи вказані напрями діяльності вони мають суттєвий вплив на економіку держави. Протиправні дії біржових службовців та біржових посередників можуть викликати штучне коливання цін та пов’язані з цим економічні потрясіння, котрі можуть торкнуться всіх учасників ринку та суспільства в цілому. Все це обумовлює необхідність певного державного регулювання та контролю біржової діяльності, направленого на мінімізацію ризику всіх учасників біржових відносин.

Державне регулювання біржової діяльності є складовою регулювання діяльності бірж взагалі, яке підрозділяється за видами залежно від суб’єктного складу осіб та органів, що здійснюють таке управління.

Під регулюванням біржової діяльності розуміється нормативно врегульована система способів і прийомів щодо відповідного впорядкування діяльності біржових інститутів й укладання біржових угод за встановленими правилами й вимогами¹.

Державне регулювання біржовою діяльністю здійснюється державними органами, до компетенції яких належить виконання тих або інших функцій регулювання, передбачених законом.

Крім державного регулювання за суб’єктним принципом виділяють:

– регулювання з боку професійних учасників ринку цінних паперів або саморегулювання ринку. Тут може бути два варіанти. З одного боку, держава може передавати частину своїх повнова­жень щодо регулювання ринку уповноваженим нею (державою) організаціям чи професійним учасникам біржового ринку, як то Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у вста­новленому нею порядку може делегувати окремі повноваження саморегулівним організаціям. З іншого боку, біржові інститути можуть самі домовлятися про те, що створена ними організація (суб'єкт) одержує від них ок­ремі права щодо регулювання біржової діяльності всіх заснов­ників або учасників цієї біржі чи всіх бірж;

– громадське регулювання чи регулювання через громадську думку¹, коли повідомлення засобів масової інформації або виступи окремих верств населення дають поштовх для вчинення необхідних дій з боку державних органів або біржових інститутів з метою врегулювання відповідних відносин.

Метою державного регулювання біржової діяльності є забезпечення ста­більності, збалансованості та ефективності функціонування біржо­вого ринку.

Більш широкий зміст мети регулювання полягає у:

– підтриманні порядку на біржовому ринку, створенні нор­мальних умов для роботи всіх учасників ринку;

– захисті учасників ринку від недобросовісності й шахрай­ства окремих осіб чи організацій, від злочинних організацій і злочинців загалом;

– забезпеченні вільного та відкритого процесу біржового ці­ноутворення на основі концентрації попиту й пропозиції;

– створенні ефективного ринку, на якому завжди присутні стимули для підприємницької діяльності, і кожний ризик адек­ватно винагороджується;

– створенні нових біржових ринків, підтримці біржових структур, починань, нововведень тощо; впливі на біржовий ри­нок з метою досягнення відповідної мети (наприклад, знижен­ня біржових цін)².

З викладеного можна зробити висновок, що державне регулювання біржовою діяльністю, яке є складовою управління біржовою діяльністю в загалі, в цілому направлене на досягнення вказаної мети.

Якщо мету державного регулювання в сфері біржової діяльності можна визначити на підставі аналізу законодавства щодо діяльності бірж та правових норм, що встановлюють правові засади державного регулювання господарської діяльності в цілому, то мета державного регулювання ринку цінних паперів чітко визначена в спеціальному законодавстві, а саме в Законі України від 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону метою державного регулювання ринку цінних паперів є:

– створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з ура­хуванням інтересів суспільства;

– одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінан­сово-господарської діяльності емітентів, обсяги й характер угод із цінними паперами та іншої інформації, що впливає на фор­мування цін на ринку цінних паперів;

• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

• гарантування прав власності на цінні папери;

• захист прав учасників фондового ринку;

• інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;

• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

• запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

• контроль за прозорістю та відкритістю ринку цінних па­перів.

Процес регулювання на біржевому ринку включає:

– створення нормативної бази його функціонування, тобто розробка законів, постанов, інструкцій, правил, методичних положень на інших нормативних актів, які ставлять функціонування ринку на загальновизнану основу;

– відбір професійних учасників біржового ринку;

– контроль за дотриманням виконання всіма учасниками ринку норм та правил функціонування ринку;

– систему санкцій за відхилення від норм і правил, встановлених на біржі. Такими санкціями можуть бути усні та письмові зауваження, штрафи, кримінальні покарання, виключення їх з членів біржі.

Державне регулювання біржової діяльності базується на таких принципах:

– суспільної корисності;

– гласності й відкритості біржових торгів;

– довіри;

– саморегулювання;

– гарантії прав учасників біржової торгівлі.