8.1. Формування споживних властивостей цукерок

Більшість цукерок мають м'яку, ніжну консистенцію, привабливий аромат та ніжний смак, легко засвоюються організмом. Вони мають високу енергетичну цінність, особливо жировмісні (364—552 ккал/100 г), тому необхідно обмежувати їх споживання. Харчова цінність цукерок обумовлена вмістом, г/100 г:

• вуглеводів — від 53,6 (глазуровані з кремовим корпусом) до 83,6 (неглазуровані з помадним корпусом);

• жирів — від 4,3 (неглазуровані з молочним корпусом) до

35,0 (типу Асорті);

— білків— від 1,6 (глазуровані з фруктовим корпусом) до 7,5 (глазуровані з кремовим корпусом).

Основною сировиною для виробництва цукерок є цукор, патока, какао продукти, горіхи, жири і багато інших речовин, які суттєво впливають на споживні властивості готової продукції.

Виробництво багатьох груп, а також деяких видів цукерок має свої особливості і здійснюється на відповідних технологічних лініях. Разом з тим можна виділити загальні операції технологічної схеми виробництва: приготування цукеркових мас, формування корпусів, обробка їх поверхні, загортання, фасування, пакування.

Приготування цукеркових мас для більшості видів включає уварювання цукрово-патокового або інших сиропів, часом з наступним їх збиванням. Для багатьох цукеркових мас характерна механічна обробка сировини — подрібнення, розтирання, змішу-

329

вання тощо. Деякі особливості обробки наведено у характеристиці відповідних груп цукеркових виробів.

Цукеркові маси що включають молочні білки і цукри, під час теплового обробітку набувають відповідних смаку, аромату й кольору зумовлених реакцією Майяра (реакція неферментативного покоричневіння, реакція меланоїдиноутворення). Внаслідок взаємодії між аміногрупами і а-гідроксикарбонільною групою від-новлювального цукру, утворюється багато летких і нелетких сполук та полімерів. У харчових системах реакція Майяра є джерелом низькомолекулярних сполук, що визначають смак і аромат продуктів, а також високомолекулярних сполук, шо надають відповідне забарвлення продуктам. У зразках цукерок виділяють різні продукти реакції Майяра: 2-метилбутаналь, 2—3-пентадіон, оксалат-3-он, 2-метил-оксалан-З-он, метіональ, похідні фурана — 2-пропілфуран, фурфурол, фурфуриловий спирт, 2-ацетилфуран, заміщені піразини і піроли, а також бензальдегід, мальтол, етил-мальтол. Швидкість реакції Майяра максимальна за температури 120—150°С, але вона має місце і за температури близько 20°С, чи навіть 0°С і прискорюється в присутності вологи в продукті. Внаслідок такої реакції із попередників постійно утворюються леткі сполуки.

Для виробництва цукерок використовуються порошкоподібні наповнювачі, у тому числі сухі молочні продукти, какао-порошок або какао терте, фруктово-ягідні підварки та інші поліпшувачі.

Формування корпусів цукерок здійснюють кількома способами. Найбільш традиційний з них — відливання у комірки кукурудзяного крохмалю з вологістю 6—7% помадних, фруктових, лікерних, молочних, збивних мас. Після їх охолодження одержують тверді корпуси цукерок, які звільняють від крохмалю. Недоліком цього способу є значне витрачання крохмалю, складність його видалення з корпусів цукерок, збільшення браку продукції внаслідок осипання крохмальних форм, тривалість процесу вистоювання.

Формування випресовуванням економічно вигідніше і здійснюється для пралінових, шоколадно-пралінових і деяких видів помадних мас. Із формуючого преса маса виходить у вигляді не-скінчених стрічок або джгутів круглого чи прямокутного перетину. Для надання джгутам більшої міцності їх охолоджують, внаслідок чого температура знижується з 28 до 19°С, і значна частка тригліцеридів кристалізується.

Відсаджуванням формують кремові, пралінові і вершковопо-мадні маси, які мають високу в'язкість. Завдяки цьому одержу-

ють цукерки куполоподібної форми з гладенькою або фігурною поверхнею.

Розмазуванням і різанням виготовляють переважно цукерки багатошарові і на вафельній основі. Цей спосіб формування дає змогу використовувати цукеркові маси з більшою в'язкістю, тобто з нижчою температурою.

Формування розкатуванням і різанням здійснюють для цукеркових мас з густою консистенцією, наприклад, грильяжних.

У країнах ЄС у кондитерському виробництві знаходить використання одноопераційна технологія (One Shit method). Суть принципу у заміні поступового ходу операції на паралельний. Новий метод передбачає виготовлення шоколадної оболонки і начинки переважно одночасно (на двох вузлах машини).

Обробка поверхні включає глазурування, обсипання оздоблювальними матеріалами тощо.

Глазурування корпусів поліпшує споживні властивості цукерок, запобігає висиханню і зволоженню їх. Розрізняють декілька видів глазурі, основними з яких є шоколадна та кондитерська.

Шоколадна глазур буває на какао тертому (43,2 %) і какао-маслі (11,6 %); з частковою заміною їх кондитерським жиром (3 і 5%); на какао-порошку (32,5 %), у складі якої відсутнє какао-масло; із заміною какао-масла шокліном або іншими замінниками какао-масла (15,9 %).

За новою технологією НДІ кондитерської промисловості передбачено виробництво шоколадної глазурі з використанням на-півфабриката, отриманного на жирах-замінниках какао-масла не-лауринової групи, які не вимагають темперування (типу «Ако-мел»). Ступінь подрібнення глазурі на жирах-замінниках какао-масла, також понад 92 %.

Шоколадно-молочну глазур виробляють з какао тертого (17 %), какао-масла (23,3 %) і сухого молока (15,7 %). Жир шок-лін одержують в результаті викристалізації і переетерифікації пальмової олії. Близький за властивостями до нього жир коберін. Ці жири за температури 20°С мають тверду крихку консистенцію, а в умовах 32,5—34,5°С — повністю розплавляються. Вони поліморфні і глазур з такими жирами треба добре темперувати, щоб попередити посивіння поверхні виробів.

Для шоколадної глазурі цукрозамінником можуть служити ядра виноградного насіння (6—15%).

Шоколадна глазур, покрита водорозчинними сумішами сироваткового білка, характеризується вищими споживними властивостями, ніж інші види.

330

331

Кондитерська глазур готується на кондитерському жирі 33,4—36,4 % з додаванням, %: какао тертого — 10 і сої молотої смаженої— 11 або какао-масла— 10,2 і какаовели молотої — 10,8 чи какао-порошку — 2, какаовели— 11,1 і борошна соєвого дезодорованого — 5 %.

Поліпшений спосіб виготовлення кондитерської глазурі передбачає охолодження підготовленої маси до 35—40°С і введення до її складу інкапсульованого ароматизатора.

Глазур на основі жирозамінника Ертікоат—М51 і насіння винограду вважається з більш збалансованим мінеральним і жирно-кислотним складом, ніж виготовлена тільки на одному жирі.

Глазурування здійснюють у машині, куди подають добре від-темперовану глазур шоколадну з температурою 30°С, а кондитерську— 37-—40°С. Корпуси цукерок направляють на сітку транспортера, в камері на них безперервним струменем ллється глазур, частина якої здувається потоком повітря від вентилятора. Нижня поверхня цукерок покривається глазур'ю за допомогою валиків. Для затвердіння глазурі цукерки транспортером переміщують в охолоджувальні камери з температурою 8—10 °С, де за 5—6 хв. вони стають придатними для загортання або укладання в тару. Для деяких глазурованих цукерок передбачене обсипання вафельними крихтами, цукром-піском, цукровою пудрою, какао-порошком, шоколадною крупкою тощо.

Загортання цукерок надає їм привабливого зовнішнього вигляду, запобігає зволоженню і висиханню, а також захищає від забруднення. Для загортання використовують етикетки з парафінованого паперу, целофанові етикетки, фольгу і парафіновану підгортку. Залежно від способу запаковування кінців зовнішньої обгортки застосовують такі види загортки: вперекрутку, взатяжку (Трюфелі), із запаковуванням кінців етикетки в куток, обтяжка із запаковування кінців обгортки складками (переважно при загортанні у фольгу), флоу-пак.