62. Методологічні принципи і інші регулятиви пізнавальної діяльності в науці

Методологічний принцип характеризується меншою, ніж у наукового метода, експліцитністю і меншою точністю.

Методологічні принципи (особливо такі, як принцип симетрії, принцип доповнюваності, принцип відповідності) стали результатом розвитку теоретичного природознавства (особливо фізики).

Такі регулятиви пізнавальної діяльності в науці, як простота, краса, гармонія та ін., – ще менш експліцитні і точні, ніж методологічні принципи.

МЕТОДОЛОГІЯ - система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Методологічні принципи – піддаються менш чіткій процедурі і піддаються якійсь ідеї. [регулювання наукової діяльності, що спираються на ідею].

Методологічні принципи:

відповідності

дополнительности

наблюдаемости

симетрії

елементарності

(інші регулятивы) менш певні принципи:

простоти

краса

гармонії

оптимальності

практичної користі

Принцип відповідності народився в процесі створення нової фізики (це фактичний орієнтир, як будувати нову теорію – такий спосіб побудови нової теорії, щоб вона в граничному випадку зводилася до старої).

Принцип дополнительности – (з історії виникнення нової фізики) говорить оп суперечності дійсності. Бір запропонував описувати електрон двома способами – корпускулярний і хвилеводний.

Опис складного об'єкту є результат доповнення приватних способів опису з можливо протилежних.

Принцип наблюдаемости – має часнинний характер, оскільки має збої - теорію слідує сроить виходячи з вимірних понять (які виражають вимірювані величини).

Розглядаючи сутність наукового методу, потрібно звернути увагу на те, що він може діяти не тільки в самій науці, але і в техніці (особливо в концептуально розвинутих їх галузях), тобто, його можуть використовувати в наукових дослідженнях не тільки вчені, але і інженери. В цьому зв’язку наукові дослідження часто поділяють на фундаментальні та прикладні, які, зокрема, відрізняються цвільовою настановою, хоч їх назвати ізольованими один від одного не можна (див. [31]). З цим часто пов’язують і розподіл наукового знання на фундаментальні та прикладні галузі.

Крім методу в науці діють і інші регулятиви пізнавальної діяльності, але вони не так експліцитні та з більш низьким нормативним статусом. Це перш за все регулятивні методологічні принципи, які сформулювались в ХХ ст. головним чином в процесі рефлексії над науковою діяльністю в природничих науках, переважно в фізиці. До їх числа відноситься принцип відповідності, принцип доповняльності, принцип симетрії, принцип простоти тощо. На прикладі будь-якого з них бажано розглянути історію його виникнення, спробувати дати його експліцитне формування та проілюструвати його ефективність (див. [15;16;19-21]).

Обговорюючи динаміку наукового знання, навряд чи можна обійти її суперечність, яка проявляється, наприклад, у виділенні екстенсивної та інтенсивної гілок цієї динаміки (розвитку науки).

Методологічний принцип — певна форма пізнавальної діяльності в науці, причому більш експліцитна, ніж звичайні регулятивні принципи наукового пізнання. Більша частина ефективно працюючих в науці методологічних принципів сформувались в фізиці і математиці.

Методологія — вчення про методи. В загальнофілософському плані говорять про загальну методологію. В вузькому смислі, по відношенню до конкретної наукової дисципліни говорять про методологію фізики, методологію математики, тощо.

Принцип редукції (зведення) — методологічний принцип, суть якого полягає в тому , що складний, невідомий раніше об’єкт досліджується шляхом зведення ( редукції ) ряду його властивостей і особливостей до більш простих і відомих. Застосування принципу редукції тісно пов’язано з аналітичним підходом (див. аналіз ), що домінував у класичній науці. Абсолютизація принципу редукції веде до редукціонізму.

Редукціонізм — філосовсько-методологічна концепція, прихильники якої абсолютизують статус принципу редукції , припускаючи повне зведення складного до простого, більш високоорганізованої форми руху матерії до менш організованої форми, наприклад, біологічного до хімічного, тобто припускається можливість пояснення сутності біологічних процесів на основі законів хімії або фізики. Іншими словами , в межах редукціонізму заперечується якісна специфіка більш високоорганізованої форми руху матерії . Окремим випадком редукціонізму є механіцізм.

Механіцизм — філософсько-методологічна концепція, суть якої полягає в абсолютизації місця і ролі законів і принципів механіки. Згідно з механіцизмом, будь-яке складне і/ чи незнайоме явище можна пояснити на основі механічних моделей і законів механіки.

Регулятивні принципи наукового пізнання — норми пізнавальної діяльності в науці, хоча і менш визначені і менш експліцитні, ніж методологічні принципи (наприклад, такі норми, як простота, краса, гармонія тощо, або як принцип простоти, принцип естетичної досконалості, принцип гармонії тощо). Термін “регулятивний принцип наукового пізнання” “ вживається і в більш широкому смислі, характеризуючи, взагалі кажучи, будь-які норми пізнавальної діяльності в науці.