59. Наука як триєдність знання, діяльності і соціальних форм її організації

Це питання – синтез питань 6, 7, 8.

Наука — певна цілісність як єдність трьох складових ”частин”:

знання (див.: знання наукове);

певна діяльність (див.: метод науковий);

соціальні форми її організації (див.: наукове товариство).

Закон науковий — форма наукового знання, яка виражає об’єктивний зв’язок явищ. Проте не будь-який зв’язок є законом, тим більше – законом науковим, а лише такий, який крім об’єктивності характеризується також регулярністю, відтворенням (перевіркою і підтвердженням), суттєвістю. В мові науки закон науковий виражається в формі умовного речення (імпликативного висловлювання з квантором всезагальності). Закони наукові діляться на теоретичний і емпіричні. Теоретичний закон – один із найважливіших елементів наукової теорії. Закон науковий потрібно відрізняти від юридичних законів, законів (норм) моралі, а також від законів в сфері релігії. Закон науковий – один із найважливіших категорій наукового детермінізму.

Знання наукове — одне з трьох складових науки. Знання наукове – це такий вид знання, який має, в крайньому разі, такі властивості: 1) системність; 2) об’єктивність змісту (об’єктивну істинність); 3) предметну визначеність; 4) прогресивність (необхідність росту знання). В (1) входять такі форми наукового знання (в якості елементів чи підсистем), як теорії, гіпотези, закони, факти. З (2) пов’язані такі властивості наукового знання, як перевірюваність, підтверджуваність, доказовість, обгрунтованість.

Философия охватывает единство 3 основных сторон науки:

знание; познавательная деятельность; общественные формы ее организации

Научные знания отличают от обыденных, тем что в них есть логическая организованность и связность выражаемый в нем истины.

Чтобы отделить научное знание от не научного используются критерии научности – совокупность норм специфицирующих науку.

К числу типичных гносеологических признаков научности знания согласно критериев научности относят:

Черты науки как особого вида знания :

предметная определенность

системность(факты, законы)

объективная истинность

прогрессивность, необходимость роста

Наука – не просто совокупность знаний, а продукт определенного рода деятельности. Деятельность эта носит специфический только ей присущий характер и направлена на производство этих знаний. Новые знания проходят проверку в общественной практике, потребности которой являются стимулом развития науки.

Деятельность называется научной, если выполняются такие условия:

1. осмыслена цель

2. выполняется специализированными средствами

3. результат это особое знание – объективная истина

Наука как социальный институт включает:

- ученых

- разделение и кооперацию деятельности

- систему научной информации и коммуникации

- научные учреждения (институты, академии, кафедры)

- экспериментальное и лабораторное оборудование.

60. Структура і функції науки

Наука – це система знання. Її елементи – це форми наукового знання (наукові факти, закони, гіпотези, теорії і т.п.).

В залежності від того, на якому рівні наукового знання розглядаються форми, вони діляться на емпіричні (науковий факт, емпіричний закон) і теоретичні (ідеалізація, теоретична модель, наукова гіпотеза, наукова теорія та ін.).

Основні функції науки можна розділити на: а) світоглядні, б) гносеологічні, в) соціокультурні. В рамках кожного з цих типів можливий більш детальний поділ (наприклад, в (б) виділяють опис, пояснення і передбачення).

Як своєрідна форма пізнання - специфічний тип духовного виробництва і соціальний інститут — наука, виникла в Новий час, в ХVІ-ХVІІвв., у епоху становлення капіталістичного способу виробництва. З того часу наука починає розвиватися відносно самостійно". Проте вона постійно пов'язана з практикою, одержує від неї імпульси для свого розвитку і в свою чергу - впливає на хід практичної діяльності, опредмечивается, матеріалізується в ній. Наука - це форма духовної діяльності людей, направлена на виробництво знань про природу, суспільстві і про саме пізнання, що має безпосередньою на меті збагнення істини і відкриття об'єктивних законів на основі узагальнення реальних фактів в їх взаємозв'язку. Наука — це і творча діяльність по отриманню нового знання і результат такої діяльності: сукупність знань, приведених в цілісну систему на основі певних принципів і процес їх виробництва.

Разом з тим наука розділяється на безліч галузей знання (приватних наук), які розрізняються між собою тим, яку сторону дійсності, форму руху матерії вони вивчають.

По предмету і методу пізнання виділяють:

науки про природу — природознавство;

про суспільство - обществознание (гуманітарні, соціальні науки);

про пізнання, мислення (логіка, гносеологія і ін.)

Окрему групу складають технічні науки. Дуже своєрідною наукою є сучасна математика.

У свою чергу кожна група наук може бути піддана докладнішому розчленовуванню. Так, до складу природних наук входять механіка, фізика, хімія, біологія і ін., кожна з яких підрозділяється на ряд наукових дисциплін — фізична хімія, біофізика і т.п. Наукою про найбільш загальні закони дійсності є філософія, яку не можна, проте, повністю відносити тільки до науки.

Можуть бути і інші критерії для класифікації наук. Так, по своїй віддаленості від практики науки можна розділити на два крупні типи:

фундаментальні, де немає прямої орієнтації на практику;

прикладні — безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішення виробничих і соціально-практичних проблем.

Разом з тим межі між окремими науками і науковими дисциплінами умовні і рухомі.

Функції науки:

Гносіологічні функції:

Функція опису (Особливості наукового опису пов’язані з науковою мовою (термінологія - чітке значення).Науковий опис точний, особливо в точних науках,однозначний)

Функція роз’яснення

Функція прогнозування

Культурно-світоглядні функції. (Науковий світогляд – звільнення від суївір’їв. Наукав має цінність для людства – освітня.)

Практична функція. (Наука керує безпосередньою виробничою силою суспільства).