- •Страница 199 из 199
- •Розділ 1 історія філософії
- •Основні етапи і течії в історії філософської думки.
- •1. Східна філософія
- •1.1 Давньоіндійська філософія
- •1.2 Давньокитайська філософія
- •2. Західна філософія
- •2.1 Антична філософія
- •2.2 Середньовіччя
- •2.3 Філософія Відродження її етапи:
- •2.4 Філософія Нового часу (один етап, його загальна х-ка)
- •2.5 Німецька класична філософія (один етап, його загальна х-ка)
- •2.6 Філософія хіх ст. (один етап, його загальна х-ка)
- •2.7 Сучасна філософія (хх-ххі ст) (один етап, його загальна х-ка і)
- •Антична атомістика (Демокріт, Епікур)
- •Антична діалектика (Геракліт)
- •1. Натурфілософія (вчення про вогонь). – 2. Діалектичні ідеї (мінливість, війна – батько всьому). – 3. Вчення про Логос. – 4. Протилежність вченню елейської школи.
- •Філософія Елейської школи
- •1. Головна теза Парменіда. – 2. Істинне буття. – 3. Матеріальний світ як ілюзія, відмінність між відчуванням і розумовим осягненням.
- •4. Апорії Зенона, їхній загальний зміст, скільки нам відомо цих апорій, розглянути зміст хоча б однієї.
- •Філософія Мілетської школи
- •1. Що таке натурфілософія?
- •2. Фалес: вчення про архе; дві відомі нині тези
- •3. Анаксимандр
- •4. Анаксимен
- •Філософія Сократа
- •1. Вчення софістів, Сократ як їхній критик.
- •2. Ознаки істинного знання; знання і незнання.
- •3. Сократичний метод (маєвтика).
- •4. Вплив Сократової філософії на його життєвий шлях.
- •Вчення Платона
- •2. Пізнання як пригадування.???? – Петрушенко, § 3.2; фес: «Платон»]
- •1. Що таке ідея? Основні положення теорії ідей.
- •3. Вчення про три рівні душі; різниця людських чеснот.
- •4. Вчення про ідеальну державу
- •Вчення Аристотеля
- •1. Критика Аристотелем теорії ідей Платона.
- •2. Вчення про 4 типи причин буття всякої речі; матерія і форма.
- •3. Формальна логіка як метод пізнання.
- •4. Вчення про поліс. Типи державного устрою.
- •Філософія Середньовіччя
- •1. Зміна античного світогляду під впливом християнства
- •2. Патристика: позитивне і негативне ставлення до філософії; вчення кападокійців і блаж. Авґустина. Співвідношення філософії і теології
- •3. Схоластика і містика, основні відмінності. Різниця між номіналістами і реалістами в схоластиці
- •4. Вчення Томи Аквінського про симфонію віри і розуму. Вчення Вільяма Оккама.
- •Філософія Відродження
- •1. Відродження як перехідна епоха. Основні риси світогляду
- •2. Загальна характеристика ренесансного гуманізму
- •3. Загальна характеристика ренесансного неоплатонізму
- •4. Загальна характеристика ренесансної натурфілософії
- •5. Пізнє Відродження: Джордано Бруно і Галілей
- •Філософія Нового часу (загальна характеристика)
- •1. Розвиток буржуазного суспільства. Соціальні джерела нової науки.
- •2. Індивідуалізм, активність.
- •3. Поняття «здорового ґлузду»
- •4. Головні риси світогляду
- •Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
- •Філософські погляди ф. Бекона, т. Гобса, Дж. Лока
- •4. Вчення Лока про суспільство і державу: відмінність від вчення Гобса, обмежене делегування прав державі, розподіл влад, суверенітет народу (фес, стаття «Локк») ???
- •1. Ф. Бекон: типи знання (світлоносне і плодоносне); чотири типи ідолів, що заважають пізнанню істини; основні принципи наукової діяльності: емпіризм
- •2. Т. Гобс: співвідношення індуктивного і дедуктивного знання; вчення про природний стан і походження держави
- •3. Сенсуалізм Дж. Лока: критика «вроджених ідей»; tabula rasa; прості й складні ідеї; первинні і вторинні якості
- •Філософські погляди р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбниця
- •1. Декарт: вчення про метод; пізнання і типи ідей; наукове і стихійне знання; методичний сумнів і теза cogito ergo sum; Декартів раціоналізм і математика, вчення про 2 субстанції
- •2 Б. Спіноза: геометричний метод; вчення про єдину субстанцію; три стадії пізнання; шлях досягнення свободи
- •3. Ляйбніц: відмінність від Спінози; 4 основних принципи; вчення про монади
- •Філософія Просвітництва
- •2. Вчення Монтеск’є: природне право і національні особливості; форми правління; розподіл влад (Петрушенко, § 6.5).
- •3. Руссо: вчення про природний стан і приватну власність (§ 6.5).
- •4. Вчення д. Дідро про матерію, свідомість і рух (§ 6.5).
- •5. Вчення Гельвеція: ізольований індивід, вплив соціального середовища на пристрасті (§ 6.5)]
- •Німецька класична філософія (загальна характеристика)
- •1. Чому нкф уособлює філософію як таку
- •2. Причини виділення нкф в окремий стан.
- •3. Принципи, введені німецькою клас. Філ. – Петрушенко, § 7.1]
- •Вчення і. Канта
- •1. Три періоди творчості.
- •2. Кантів «коперніківський переворот» у філософії, його значення.
- •3. Почуття як початок пізнання, неоформленість даних почуттів.
- •4. Апріорні форми розсудку і оформлення знань, необхідність.
- •5. Досвід і речі самі по собі; просторово-часові схеми синтезу, що вони забезпечують
- •6. Ідеї розуму, нерозв’язність граничних питань, вільний вибір. Вчення про мораль і «категоричний імператив». – Петрушенко, § 7.2
- •Вчення г. В. Ф. Гегеля
- •1. Поняття абсолютної ідеї.
- •Основи марксистської філософії
- •1. Марксизм і прогрес наук в хіх ст.
- •2. Матеріалістичне розуміння історії, комунізм
- •3. Марксизм і робітничий рух; поняття революції.
- •Основні напрямки філософії хх століття
- •Особливості людського існування в хх ст. ???
- •2. Особливості філософії в хх ст.
- •3. Перелік основних напрямів філософії хх ст., представники. – Петрушенко, § 9.1
- •Сцієнтизм як напрямок філософії хх століття. Етапи розвитку позитивізму
- •Антисцієнтистський (антропологічний) напрямок філософії хх століття
- •Релігійно-філософські концепції хх століття
- •Становлення та розвиток філософської думки в Україні
- •Якась хрень див петрушенко
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософська думка на Україні в хіх- на початку хх ст.
- •Розділ 2 проблематика філософії
- •Поняття світогляду; його структура, рівні і історичні типи
- •Філософія як світоглядне знання
- •1. В чому полягає теоретичне формування світогляду (Петрушенко, § 1.2).
- •2. Ознаки філософування. Співвідношення філософії і світогляду в реальному житті: звідки філософія бере свої проблеми? (§ 1.2)
- •Відмінність філософії від міфології: визначення міфу, розклад міфу, причина виникнення філософії, порівняння філософії і міфології (§ 1.3).
- •4. Схожість і відмінність філософії і релігії (§ 1.4).]
- •Співвідношення філософії і науки
- •Основні функції філософії
- •Сфери реальності, які цікавлять філософію.
- •Структура філософського знання.
- •Основні функції філософії.
- •4. Причина розмаїття філософських вчень. Основні історико-філософські позиції. – Петрушенко, § 1.5].
- •Проблема буття в філософії
- •Буття, субстанція, матерія, природа. Матерія як філософська категорія
- •Простір і час - форми існування світу. Сучасні природничо-наукові уявлення про простір і час
- •Порядок та хаос в світі. Концепція детермінізму. Поняття закону. Класифікація законів
- •Філософія, релігія і наука про єдність світу
- •Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток
- •Проблема людини в філософії. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття
- •Проблема антропосоціогенезу
- •Свідомість як суб'єктивна реальність, її генезис і соціальна сутність
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософські концепції пізнання: "оптимістична", скептицизм, агностицизм
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання; специфіка їх взаємодії
- •Чуттєве і раціональне (логічне) у пізнанні
- •Проблеми істини і її критеріїв
- •Проблема свободи як філософська проблема
- •Суспільство як об’ект філософського аналізу
- •Життя і смерть в духовному досвіді людини. Проблема сенсу життя людини в різних філософських течіях
- •Особистість і суспільство
- •Культура і цивілізація
- •Поняття філософії історії
- •Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення
- •Поняття науки, неоднозначність його трактування
- •Філософія науки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття рефлексії. Філософська рефлексія і специфіка філософських проблем науки
- •Моделі співвідношення філософії науки
- •Поняття філософських проблем науки і їх класифікація
- •Наука як особливий тип знання
- •Особливості наукової діяльності; її раціональність. Поняття наукового методу
- •Наука як соціокультурний феномен
- •Наука як триєдність знання, діяльності і соціальних форм її організації
- •Структура і функції науки
- •Наукові методи і їх класифікація. Поняття методології
- •Методологічні принципи і інші регулятиви пізнавальної діяльності в науці
- •Емпіричний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теоретичний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теорія як ідеал наукового пізнання. Структура і динаміка наукових теорій
- •Загальнологічні прийоми наукового дослідження
- •Неопозитивізм і гіпотетико-дедуктивна модель наукового знання
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції к. Поппера і т.Куна
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції т.Куна і п.Фейєрабенда
- •Філософія техніки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття техніки і її взаємозв’язок з наукою
- •Техніка як соціокультурний феномен
- •Науково-технічний прогрес і його філософські інтерпретації
- •Цінності науки і загальнолюдські цінності
- •Етика науки і техніки; відповідальність вченого та інженера
Філософія Просвітництва
[1. Загальна характеристика: деїзм і матеріалізм
1. Д е и з м (от лат. Deus — Бог).Это религиозно-философское направление возникло в Англии в XVII веке, но получило особое распространение в Европе в следующем столетии. Деизм признает бытие Бога, но рассматривает Его лишь как Творца мира и его законов, полностью исключая возможность каких-либо Откровений, чудес, действий промыслительного характера со стороны Бога. Бог вне мира. Он трансцендентен (от лат. transcendere — выходить за пределы чего-либо), т.е. абсолютно непознаваем для человека. И никакое общение между человеком и Богом невозможно. Сотворенный мир, по деистическому воззрению, подобен совершенному часовому механизму, сделав который, мастер предоставил его самому себе. Человек абсолютно автономен, независим от Бога. Для полноценной жизни, не только телесной, но и духовной, не требуется ни молитв, ни богослужений, ни таинств, нет необходимости в какой-либо помощи Бога, Его благодати, ибо все это нарушало бы свободу человека. Весь грандиозный религиозный опыт человечества просто перечеркнут чисто волюнтаристским его отрицанием. Поэтому религия со всеми ее догматами, заповедями и установлениями оказывается учением неверным и бессмысленным. Излишней и вредной, естественно, является и Церковь.
МАТЕРИАЛИЗМ (от лат. materialis вещественный) - воззрение, которое видит основу и субстанцию всей действенности - не только материальной, но душевной и духовной - в материи. К материализму нужно отнести натурализм, поскольку он не отводит человеку особого места в природе; эмпиризм, который расценивает как реальное только то, что может быть воспринято посредством естественно-научных методов; затем - неопозитивизм, с самого начала отклоняющий объяснение духовно-душевной сущности дел. Материалистична также философия Б. Рассела и его школы. Для материализма характерно уважение к естественным наукам и технике и прославление человеческого разума. Развитие материализма можно проследить во всей истории западной мысли от самого ее возникновения и встретить повсюду в истории философии. Своего расцвета материализм достигает в эпоху франц. Просвещения (Ж.Ламетри, П.Гольбах, Д.Дидро), но определяющее влияние на европейскую философию он приобретает только в 19 в. (К.Маркс, Ф.Энгельс, Л.А.Фейербах, Д.Ф.Штраус, Я.Молешотт, К. Фогт, Л.Бюхнер, Э.Геккель, Е.Дюринг). Он представляет собой противовес заблуждениям идеализма, но в своей односторонности совершенно пасует перед всеми решающими, т.е. человеческими, проблемами (сознание, существование, смысл и цель жизни, ценности и т. д.), которые он отклоняет как мнимые. Осн. его положения - это ряд догм и примитивная онтология, давно превзойденная западной мыслью. Материализм - образ мышления, предпочитаемый массами, поскольку они надеются осуществить свои цели прежде всего благодаря своему "весу", своему большому количеству и ощущают себя как нечто более или менее телесное. Необходимо различать следующие разновидности материализма: ОФизическ и и материализм, который усматривал в материи конечную физическую реальность (классическая механика); его принципы поколеблены данными новейшей физики. 2) Биологически и, или физиологический, материализм выставляет те же соображения относительно души и духа, причем он пренебрегает качественным различием между материальным и нематериальным (Ж.Ламетри, В.М.Бехтерев). 4) Нечто совершенно иное представляет собой этический материализм. Он признает достойными только полезные достижения или могущие быть используемыми блага и отрицает признание царства автономной нематериальной ценности. 5) Диалектический материализм ("диамат") - был фактически советской государственной философией и одновременно служил методологической основой советской науки. Он возник из перенесения гегелевской диалектики в материалистически-монистическое мировоззрение кон. 19 столетия; название "материализм" часто употреблялось при этом в смысле реализма (реальности, независимой от мышления и существующей вне сознания). 6) Исторический материализм (см. Материализм исторический).
Конкретной разновидностью философии Просвещения явилась деистская форма материализма, представители которой (Вольтер, Робинс и др.) исходили из метафизической онтологии конечного мира, дуализма причины и следствия, материи и движения, эволюции и целесообразности. В гносеологии деисты, как правило, разделяли идеалистическую теорию врожденных идей, рационалистическую концепцию совпадения логического и реального следования, идею субстанциональности души и некоторые положения агностицизма. Отвергая средневековую схоластику, разоблачая религию, фанатизм и нетерпимость католической церкви, деисты рассматривали Бога в качестве разумной первопричины мира, а "естественную" религию в качестве социального регулятора исторического процесса (Ш.Монтескье, Ж.-Ж. Руссо и др.).
Другая историческая форма философии Просвещения - материализм XVIII в. - формировалась путем критики теоретических основ деизма на основе материалистического естествознания Коперника, Галилея, Декарта, Ньютона.
В материалистической философии материя определяется как субстанция (основа) всех вещей и явлений в мире. Этот взгляд противостоит религиозно-идеалистическому пониманию мира, принимающему в качестве субстанции божественную волю, абсолютный дух, человеческое сознание, которое отрывается от мозга, подвергается абсолютизации и обожествлению.
Как известно, выделяют три вида материализма - наивный (или стихийный) древних греков и римлян; метафизический (или механический) XVII - XVIII в.в.; диалектический материализм.