- •Страница 199 из 199
- •Розділ 1 історія філософії
- •Основні етапи і течії в історії філософської думки.
- •1. Східна філософія
- •1.1 Давньоіндійська філософія
- •1.2 Давньокитайська філософія
- •2. Західна філософія
- •2.1 Антична філософія
- •2.2 Середньовіччя
- •2.3 Філософія Відродження її етапи:
- •2.4 Філософія Нового часу (один етап, його загальна х-ка)
- •2.5 Німецька класична філософія (один етап, його загальна х-ка)
- •2.6 Філософія хіх ст. (один етап, його загальна х-ка)
- •2.7 Сучасна філософія (хх-ххі ст) (один етап, його загальна х-ка і)
- •Антична атомістика (Демокріт, Епікур)
- •Антична діалектика (Геракліт)
- •1. Натурфілософія (вчення про вогонь). – 2. Діалектичні ідеї (мінливість, війна – батько всьому). – 3. Вчення про Логос. – 4. Протилежність вченню елейської школи.
- •Філософія Елейської школи
- •1. Головна теза Парменіда. – 2. Істинне буття. – 3. Матеріальний світ як ілюзія, відмінність між відчуванням і розумовим осягненням.
- •4. Апорії Зенона, їхній загальний зміст, скільки нам відомо цих апорій, розглянути зміст хоча б однієї.
- •Філософія Мілетської школи
- •1. Що таке натурфілософія?
- •2. Фалес: вчення про архе; дві відомі нині тези
- •3. Анаксимандр
- •4. Анаксимен
- •Філософія Сократа
- •1. Вчення софістів, Сократ як їхній критик.
- •2. Ознаки істинного знання; знання і незнання.
- •3. Сократичний метод (маєвтика).
- •4. Вплив Сократової філософії на його життєвий шлях.
- •Вчення Платона
- •2. Пізнання як пригадування.???? – Петрушенко, § 3.2; фес: «Платон»]
- •1. Що таке ідея? Основні положення теорії ідей.
- •3. Вчення про три рівні душі; різниця людських чеснот.
- •4. Вчення про ідеальну державу
- •Вчення Аристотеля
- •1. Критика Аристотелем теорії ідей Платона.
- •2. Вчення про 4 типи причин буття всякої речі; матерія і форма.
- •3. Формальна логіка як метод пізнання.
- •4. Вчення про поліс. Типи державного устрою.
- •Філософія Середньовіччя
- •1. Зміна античного світогляду під впливом християнства
- •2. Патристика: позитивне і негативне ставлення до філософії; вчення кападокійців і блаж. Авґустина. Співвідношення філософії і теології
- •3. Схоластика і містика, основні відмінності. Різниця між номіналістами і реалістами в схоластиці
- •4. Вчення Томи Аквінського про симфонію віри і розуму. Вчення Вільяма Оккама.
- •Філософія Відродження
- •1. Відродження як перехідна епоха. Основні риси світогляду
- •2. Загальна характеристика ренесансного гуманізму
- •3. Загальна характеристика ренесансного неоплатонізму
- •4. Загальна характеристика ренесансної натурфілософії
- •5. Пізнє Відродження: Джордано Бруно і Галілей
- •Філософія Нового часу (загальна характеристика)
- •1. Розвиток буржуазного суспільства. Соціальні джерела нової науки.
- •2. Індивідуалізм, активність.
- •3. Поняття «здорового ґлузду»
- •4. Головні риси світогляду
- •Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
- •Філософські погляди ф. Бекона, т. Гобса, Дж. Лока
- •4. Вчення Лока про суспільство і державу: відмінність від вчення Гобса, обмежене делегування прав державі, розподіл влад, суверенітет народу (фес, стаття «Локк») ???
- •1. Ф. Бекон: типи знання (світлоносне і плодоносне); чотири типи ідолів, що заважають пізнанню істини; основні принципи наукової діяльності: емпіризм
- •2. Т. Гобс: співвідношення індуктивного і дедуктивного знання; вчення про природний стан і походження держави
- •3. Сенсуалізм Дж. Лока: критика «вроджених ідей»; tabula rasa; прості й складні ідеї; первинні і вторинні якості
- •Філософські погляди р.Декарта, б.Спінози, г.Лейбниця
- •1. Декарт: вчення про метод; пізнання і типи ідей; наукове і стихійне знання; методичний сумнів і теза cogito ergo sum; Декартів раціоналізм і математика, вчення про 2 субстанції
- •2 Б. Спіноза: геометричний метод; вчення про єдину субстанцію; три стадії пізнання; шлях досягнення свободи
- •3. Ляйбніц: відмінність від Спінози; 4 основних принципи; вчення про монади
- •Філософія Просвітництва
- •2. Вчення Монтеск’є: природне право і національні особливості; форми правління; розподіл влад (Петрушенко, § 6.5).
- •3. Руссо: вчення про природний стан і приватну власність (§ 6.5).
- •4. Вчення д. Дідро про матерію, свідомість і рух (§ 6.5).
- •5. Вчення Гельвеція: ізольований індивід, вплив соціального середовища на пристрасті (§ 6.5)]
- •Німецька класична філософія (загальна характеристика)
- •1. Чому нкф уособлює філософію як таку
- •2. Причини виділення нкф в окремий стан.
- •3. Принципи, введені німецькою клас. Філ. – Петрушенко, § 7.1]
- •Вчення і. Канта
- •1. Три періоди творчості.
- •2. Кантів «коперніківський переворот» у філософії, його значення.
- •3. Почуття як початок пізнання, неоформленість даних почуттів.
- •4. Апріорні форми розсудку і оформлення знань, необхідність.
- •5. Досвід і речі самі по собі; просторово-часові схеми синтезу, що вони забезпечують
- •6. Ідеї розуму, нерозв’язність граничних питань, вільний вибір. Вчення про мораль і «категоричний імператив». – Петрушенко, § 7.2
- •Вчення г. В. Ф. Гегеля
- •1. Поняття абсолютної ідеї.
- •Основи марксистської філософії
- •1. Марксизм і прогрес наук в хіх ст.
- •2. Матеріалістичне розуміння історії, комунізм
- •3. Марксизм і робітничий рух; поняття революції.
- •Основні напрямки філософії хх століття
- •Особливості людського існування в хх ст. ???
- •2. Особливості філософії в хх ст.
- •3. Перелік основних напрямів філософії хх ст., представники. – Петрушенко, § 9.1
- •Сцієнтизм як напрямок філософії хх століття. Етапи розвитку позитивізму
- •Антисцієнтистський (антропологічний) напрямок філософії хх століття
- •Релігійно-філософські концепції хх століття
- •Становлення та розвиток філософської думки в Україні
- •Якась хрень див петрушенко
- •Філософія г. Сковороди
- •Філософська думка на Україні в хіх- на початку хх ст.
- •Розділ 2 проблематика філософії
- •Поняття світогляду; його структура, рівні і історичні типи
- •Філософія як світоглядне знання
- •1. В чому полягає теоретичне формування світогляду (Петрушенко, § 1.2).
- •2. Ознаки філософування. Співвідношення філософії і світогляду в реальному житті: звідки філософія бере свої проблеми? (§ 1.2)
- •Відмінність філософії від міфології: визначення міфу, розклад міфу, причина виникнення філософії, порівняння філософії і міфології (§ 1.3).
- •4. Схожість і відмінність філософії і релігії (§ 1.4).]
- •Співвідношення філософії і науки
- •Основні функції філософії
- •Сфери реальності, які цікавлять філософію.
- •Структура філософського знання.
- •Основні функції філософії.
- •4. Причина розмаїття філософських вчень. Основні історико-філософські позиції. – Петрушенко, § 1.5].
- •Проблема буття в філософії
- •Буття, субстанція, матерія, природа. Матерія як філософська категорія
- •Простір і час - форми існування світу. Сучасні природничо-наукові уявлення про простір і час
- •Порядок та хаос в світі. Концепція детермінізму. Поняття закону. Класифікація законів
- •Філософія, релігія і наука про єдність світу
- •Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток
- •Проблема людини в філософії. Природні, соціальні та духовні виміри людського буття
- •Проблема антропосоціогенезу
- •Свідомість як суб'єктивна реальність, її генезис і соціальна сутність
- •Свідомість і самосвідомість
- •Філософські концепції пізнання: "оптимістична", скептицизм, агностицизм
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання; специфіка їх взаємодії
- •Чуттєве і раціональне (логічне) у пізнанні
- •Проблеми істини і її критеріїв
- •Проблема свободи як філософська проблема
- •Суспільство як об’ект філософського аналізу
- •Життя і смерть в духовному досвіді людини. Проблема сенсу життя людини в різних філософських течіях
- •Особистість і суспільство
- •Культура і цивілізація
- •Поняття філософії історії
- •Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення
- •Поняття науки, неоднозначність його трактування
- •Філософія науки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття рефлексії. Філософська рефлексія і специфіка філософських проблем науки
- •Моделі співвідношення філософії науки
- •Поняття філософських проблем науки і їх класифікація
- •Наука як особливий тип знання
- •Особливості наукової діяльності; її раціональність. Поняття наукового методу
- •Наука як соціокультурний феномен
- •Наука як триєдність знання, діяльності і соціальних форм її організації
- •Структура і функції науки
- •Наукові методи і їх класифікація. Поняття методології
- •Методологічні принципи і інші регулятиви пізнавальної діяльності в науці
- •Емпіричний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теоретичний рівень наукового пізнання: методи і форми
- •Теорія як ідеал наукового пізнання. Структура і динаміка наукових теорій
- •Загальнологічні прийоми наукового дослідження
- •Неопозитивізм і гіпотетико-дедуктивна модель наукового знання
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції к. Поппера і т.Куна
- •Проблема росту наукового знання в філософії науки: концепції т.Куна і п.Фейєрабенда
- •Філософія техніки як особлива філософська дисципліна
- •Поняття техніки і її взаємозв’язок з наукою
- •Техніка як соціокультурний феномен
- •Науково-технічний прогрес і його філософські інтерпретації
- •Цінності науки і загальнолюдські цінності
- •Етика науки і техніки; відповідальність вченого та інженера
Німецька класична філософія (загальна характеристика)
1. Чому нкф уособлює філософію як таку
Німецька класична філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську культуру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.
Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії
Уявімо собі, що фахівцям у галузі світової філософії поставили запитання: якщо була б гіпотетична можливість зберегти лише одну історичну форму філософії, яку б саме вони залишили за умови, щоб із неї можна було відродити основну проблематику та найважливіші надбання людської думки? — Без сумніву, досить велика кількість їх назвала б німецьку класичну філософію. Існує думка, що німецька класична філософія уособлює філософію як таку. Значною мірою це пояснюється тим, що вона постала закономірним результатом попереднього кількатисячолітнього розвитку філософської думки. Німецька класична філософія була останньою формою класичної європейської філософії; після неї розпочався розвиток некласичної філософії. Тобто німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу.
2. Причини виділення нкф в окремий стан.
Зрештою, саме тому її виділяють в окремий і особливий етап розвитку новоєвропейської філософії. До переліку причин такого виділення слід долучити ще й такі:
німецька класична філософія увібрала в себе провідну проблематику та ідейні здобутки новоєвропейської філософії загалом;
мало того, вона ввібрала в себе важливі досягнення усієї попередньої європейської філософії, починаючи з античної;
вона піднесла на новий рівень формулювання та вирішення основних проблем попередньої філософії (тобто по-новому їх осмислила і сформулювала, дала їм нове трактування).
Враховуючи сказане, можна зрозуміти, чому саме німецьку класичну філософію можна вважати формою філософії, яка концентрує її усезагальний зміст.
3. Принципи, введені німецькою клас. Філ. – Петрушенко, § 7.1]
Німецька класична філософія збагатила філософію і науку цілою низкою ідейних надбань, до яких треба віднести насамперед чотири провідні принципи:
принцип активності, або діяльності: В основі всіх знань, понять і думок лежить людська активність; ми знаємо лише те і настільки, що і наскільки увійшло в контекст нашої діяльності.
принцип системності знання: будь-яке знання набуває свого обґрунтування, достовірності та виправдання лише в системі знань.
принцип розвитку: у світі все пов'язане з усім; цей всезагальний зв'язок резюмується єдиним результатом – розвитком.
принцип рефлексії: розвиток знань, а також і розвиток узагалі можливий лише тому, що кожен крок у процесах буття входить у єдине ціле. Тому розвиток постає поглибленням і збагаченням змісту тих процесів, що розвиваються. Розвиток відбувається через рух від неусвідомленого до усвідомленого, від усвідомленого частково – до усвідомленого повніше та ін.
Зазначені принципи широко використовує сучасна наука; ввійшли вони також і в масову свідомість, поставши загальноприйнятими наголосами у міркуваннях різних планів.
