105. Драма Івана Франка «Украдене щастя».

Серед усіх п’єс І. Франка найвидатнішою є соціально-психологічна трагічна драма з сільського життя. У п’єсі«Украдене щастя»показано глибоку правду про гірку долю людей галицького села Ногуєвичі 70-их рр. 19 ст., поставлено питання про суспільно-політичні причини страждання народу. У своїй драмі письменник правдиво розкриває умови життя галицького села, задавленого приватницькими законами, владою землі, темнотою й забобонами. Проти тих темних соціальних сил, що крали щастя у людей, і спрямована п'єса. Драматург підводить глядача до думки, що винні у всьому суспільні порядки, за яких багатий пригнічує бідного, сильний — слабкого, освічений — темного. Головним винуватцем трагедії Миколи, Анни і Михайла є тогочасний суспільний лад, політичний устрій цісарської монархії. Він украв у трудового народу щастя, знедолив його. Драма Івана Франка «Украдене щастя» - це заклик Каменяра до боротьби проти експлуататорів за соціальне визволення. Такий висновок випливає з логіки розвитку драматичної дії твору. Перед нами постають спотворенi долi i характери трьох люблячих людей, якi кохають i страждають, поступаються власною совiстю i нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. I весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору - найважливiше i найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гiднiстю.