62. Проблема розорення «селянських гнізд» у дилогії Грінченка «Серед темної ночі» та «Під тихими вербами».

Повісті «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами» як і більшість українських письменників, автор звертається в цій дилогії до теми села. Повісті «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами» нерозривно пов’язані між собою темою тих соціальних суперечностей в українському селі на зламі століть, які зруйнували патріархальну хліборобську родину, принесли горе батькам, скалічили долю синів. Назва першої повісті є символічною: люди, опинившись у жорстоких умовах утисків, злиднів та здирств, прозябають у безпросвітній темрявіТипова українська повість з типового українського життя. На ці роздуми Б. Грінченко хоче дати відповідь у другій повісті «Під тихими вербами». Тут ми бачимо своєрідний двобій братів: Зінька і Дениса. Відійшовши від народницького погляду на селянство, Грінченко яскраво показує ту кривду, яка чиниться в селі, «під тихими вербами» Слобожанщини. Визначальною рисою реалізму Грінченка є майстерність узагальнення соціальних процесів, що відбуваються в селі. Ми бачимо сукупний образ глитаїв, які не гребують жодними засобами в пориваннях до збагачення: «Попанували пани-по-міщики, тепер ще треба й господам-хазяїнам попанувати!» Глитаї вирішили захопити громадську землю нечесним шляхом. Грінченко реалістично змальовує розшарування села. Селянство перестало бути суцільною масою, як донедавна його вважала народницька ідеологія. Є тут і п’яниці, яких нічогісінько не хвилює, є й хижаки, які, збагатівши, забувають, звідки вони вийшли, є навіть і братовбивці. І все це заради землі. Але є і такі, як Зінько Сиваш, отой найменший «дурень». Він усе життя своє намагався «кудись кинутися, щось зробити - щось велике, дуже і гарне-гарне». Навчившись грамоті, він призвичаював інших селян до книжки, відкрито виступав проти обурювання селян багатіями.

63. «Пора першого пробудження нашого жіноцтва» у повісті «Товаришки» Олени Пчілки.

Повість Олени Пчілки „Товаришки” писалася спеціально для задуманого жіночого альманаху. Отже, вона мала втілити ідейну программу нового видання, стати його своєрідним маніфестом. Саме так можна розглядати повість в історико-культурному контексті. Сюжет твору має цілком очевидну автобіографічну основу, а головна героїня – Люба Калиновська – проектується як alter ego авторки. Із характерною для української прози 1880-х „чорно-білою” контрастністю зображення Олена Пчілка зіштовхує в конфлікті дві життєві програми – альтруїстичну, народницьку (Люба Калиновська) і егоїстичну, вузько-прагматичну (Раїса Брагова). Цей контраст допомагає авторці яскравіше представити читачеві привабливість програми емансипованої жінки. Але підкреслено тут не лише інтелектуальні здібності жінок (обидві героїні їх посідають і можуть робити успішну кар’єру), йдеться про морально-етичні переконання, що виявляються в місії суспільного служіння, боротьбі за національне визволення. Олена Пчілка прагнула порушити в повісті „Товаришки” жіноче питання в його засадничих аспектах – становище жінки у родині, у суспільстві, на тлі поступу ідей, інтелектуальних пошуків та дискусій молоді. Справді, тут повнокровно зображено пробудження провінційного середовища, залучення його до нових ідей. Відправним моментом є період суспільних змін, який викликав появу жіночого руху. „Старі основигромадського життя, міркування, хисту, як крига навесні, поламались, закрутились, потрощені, наганяні теплою, вільною течією. Таким свіжим, молодим повіяло в повітрі!.. Старі руки й голови, здивовані, прибиті, приголомшені, опускались, молоді ж так сміло, бадьоро підіймалися, ретельно шукали праці! Молодь з сяючим поглядом дивилась просто на зійшовше світло правди й волі, і не гадаючи, що світло те може колись примеркнути…”