38. Укр драматургія 2п.19ст. Театр корифеїв:доля і слава.

На початку 70-х років професіонально заявили про себе на сцені видатні митці українського театру М. Кропивницький (перший акторський виступ 1871 р. у виставі "Сватання на Гончарівці"), М. Старицький та М. Лисенко. Створили 1881 р. в Кременчуці професійний український театр, який 1882 р. переїхав до Києва. Відтоді й ведеться його нова історія, багата на мистецькі відкриття, пов'язані з іменами митців — М. Кропивницького, М. Старицького, Тобілевичів (І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Садовської-Барілотті), М. Заньковецької. Український театр корифеїв познайомив глядачів із тогочасним і минулим життям українського народу в найрізноманітніших аспектах. Йому пощастило поєднати найефектніші засоби сценічної виразності з глибиною думок і почуттів, осягнути й освоїти для сцени ідейно-естетичне багатство народних обрядів і звичаїв, а також найрізноманітніших словесних жанрів фольклору як основу сюжету й засобів характеристики персонажів, як могутній засіб гармонізації особистості. Становлення реалізму в українській драматургії пов'язане значною мірою із сатиричними, викривальними елементами драми та побутової комедії І. Котляревського й Г. Квітки-Основ'яненка, з яких згодом розвинулись жанри соціальної комедії та фарсу: "За двома зайцями", "По-модному" М. Старицького, "Хазяїн" І. Тобілевича тощо. Жанрова система української драматургії, складена реалістичними творами, мала досить широкий діапазон — від водевілю до сатиричного гротеску, чимало різновидів драми. Паралельно з театром корифеїв існувало безліч труп, у яких українське слово використовувалося як своєрідний екзотизм, здатний привабити публіку й дати прибуток антрепренерам. До написання п'єс Федькович підходив поволі, апробуючи обрану тему в поетичних і прозових жанрах. Так було і з "Керманичем", і з трагедією "Довбуш", праця над якою здійснювалася протягом тривалого часу. Загалом же для української романтичної драматургії характерніша піднесеність земних мотивів героїчної й трагічної історії України. Конкретний історичний матеріал покладено в основу трагедії Ю. Федьковича "Хмельницький", де найголовніші події тієї епохи подано через сприйняття головного героя як постаті трагічної. Золотим віком галицького театру називали 80-і роки, на які припав розквіт творчого колективу товариства "Руська бесіда" під керівництвом І. Гриневецького. Виставлялися п'єси М. Старицького, М. Кропивницького, 1. Тобілевича. На 80 — 90-і роки припадає розквіт критико-театрознавчої та дра-матургічної творчості І. Франка. Його п'єси "Украдене щастя", "Будка ч. 27", "Рябина" (друга редакція) написані в дусі східноукраїнської соціально-психологічної драми й сатиричної комедії. Незважаючи на урядові утиски, народний театр Старицького, Кропивницького, Карпенка-Карого був якісно новим явищем не тільки в культурно-громадському житті України, а й за її межами, "свідоцтвом дозрілості" народу, могутнім засобом виховання його соціальної й національної самосвідомості.