101. Проблема взаємин інтелігенції і народу в романі «Лель і Полель».

Оцінюючи цей твір, треба пам'ятати, що це повість з життя польської інтелігенції у Львові, на першому плані виступають поступові поляки, але вони, брати Калиновичі не подали програми, за якою треба б працювати, щоб розв'язати складні в Галичині питання: національні і соціальні. Франко піднімає проблему формування національно свідомого інтелігента. Реалізм в повісті „Лель і Полель" виявився і в тому, що Франко показав неспроможність прогресивної ліберальної інтелігенції розв'язати кричущі соціальні суперечності без участі народу. Брати Калиновичі за повістю далекі з своїми народолюбськими ідеалами від народу, від його революційних стремлінь, тому й гинуть, як одинаки. В „Історії української літератури" вважається повість „Лель і Полель" „значним досягненням Франка-прозаїка", який в цьому творі „засудив як космополітичні, так і націоналістичні тенденції буржуазних інтелігентів". "Лель і Полель" — зразок міського роману, де майже імпресіоністично точно відтворено сцени міського життя, вулиці Львова, якими проходить Начко Калинович. При цьому зростає роль психологічно-імпресіоністичних характеристик, монологів, описів. Ритмічні й стильові переходи — від майже шизофренічного світосприйняття до розлогих описів надсянської природи й сатиричного змалювання польської аристократії — створили широкий образний діапазон цього новітнього роману.

102. «Для домашнього вогнища» і «Основи суспільності» - домінанта антигероя.

Це дві повісті з життя галицько-польської інтелігенції. Повісті «Основи суспільності» й «Для домашнього вогнища», де, у першому випадку, головними негативними дійовими особами виступають представники польського поміщицтва, звідси і саркастична назва твору, а другий твір мав першу редакцію польською мовою. «Основи суспільності» – незакінчений автором твір, він уривається буквально на півслові, проте збережено авторський план цього твору. Сюжетною основою і контекстним доповненням у соціально-моральному плані для повісті «Основи суспільності» виступив сенсаційний у свій час «кукузівський» судовий процес 1889 року. Художній твір українського письменника якраз заперечує сенсаційну винятковість цього судового процесу, показуючи, що такий злочин, незважаючи на його зовнішню нетиповість, є якраз природним, показовим для сучасного йому поміщицького середовища, якому притаманні вроджена жорстокість, зверхність по відношенню до «нижчих» верств суспільства, аморальність і духовна ницість. Твір «Для домашнього вогнища» характеризуємо як соціально-викривальний, у ньому продемонстровано скрутне становище офіцерської дружини з дітьми, позбавлених будь-яких засобів для існування, яку гнівно засудило суспільство, не поцікавившись всіма обставинами справи і причинами, що призвели до цієї трагічної ситуації, зображено лицемірну мораль тогочасного львівського суспільства. Образ головної героїні Анелі, на відміну від поміщиці і її сина з повісті «Основи суспільності», не виступає таким однозначно негативним, автор наголошує і на трагічності долі головної героїні.