29. Життєвий і творчий шлях Степана Руданського.

Син бідного подільського священика, Руданський готувався до духовної кар'єри.Стає студентом медико-хірургічної академії. Вибір фаху, й літературні зацікавлення С. Руданського зустріли затятий опір батька, наївного церковника — обскуранта.Вперше свої твори поет побачив надрукованими в петербурзькому тижневику "Русский мир".Працює в Ялті лікарем міської управи. У 1872—1877 роках на сторінках журналу "Правда" з'являється переклад "Іліади", 1880 р. виходить збірка віршів га гуморесок Руданського "Співомовки", впорядкована Оленою Пчілкою.Усі свої твори поет називав "співомовками", кілька поем та віршових хронік, драматичної одноактівка, ряд ліричних віршів і балад, переспіви та переклади.Баладну творчість ("Тополя", "Верба", "Купці ) продовжував поет і тоді, коли вже був автором великої кількості гуморесок, поем "Цар Соловей" та "Лірникові думи".Інтимна лірика Руданського має широкий діапазон варіацій одного й того самого в основі тужливого почуття: від вираження самотності, відчуженості від світу ("Сиротина я безродний", "Не дивуйтесь, добрі люди", "Ой чому ти не літаєш...", "П'яниця"), нарікань на долю ("Тілько-м родилась, злая недоля...", "До моїх дум") — до позірно-безтурботного, але силуваного анакреонтизму ("Хлопці — молодці, пийте, гуляйте!").Усі історичні "співи " Руданського читаються не як завершені твори поемного жанру, а швидше як поетичні парафрази на теми відомих історичних подій чи, точніше, відтинків української історії.У ліричних, часто з публіцистичним забарвленням, творах поет намагається показати особистість, яка шукає опертя у самій собі. Шлях цей Руданським тільки розпочато ("Наука", "До дуба", "Моя смерть", "Гей, бики!"); він намічений лише в найзагальніших рисах, у комплексі схем громадянської, морально-етичної, філософської проблематики. У гуморесках Руданського відображено невір'я найширших верств народу в цілий ряд офіційно пропагованих забобонів, у доцільність сенсу тих чи тих інституцій і цим самим засвідчено вищий, порівняно з попереднім періодом, ступінь духовної свободи в суспільному середовищі того часу.

30. Лірика Руданського.

Часовий діапазон творчості Руданського-лірика — з травня 1852 р. до серпня 1861 p.: від сентиментально-романсового «Сиротина я безродний...» до міченого реалістичними подробицями «Іще вчера ізвечіра». Лірика Руданського прикметна жанровою різноманітністю. Це філософські («Моя смерть») та суспільно-громадянські («Наука», «Гей, бики!») медитації, алегорія публіцистичного характеру («До дуба»), вірш-авто-портрет «Студент», вірш-оповідання «Над колискою» (автор із гіркою іронією переосмислює типово «колискові» мотиви у зверненні матері-кріпачки до своєї дитини), віршове послання «До дядька Прохора коваля» (з алегоричним описом життя адресата, у якого випрошує «рублів п'ятдесят лиш», та власного злидарювання), переспів 136-го Давидового псалму (входить у широкий контекст попередніх і пізніших інтерпретацій цього твору в українській поезії), історична медитація «Над могилою», заклична «Пісня Хмельницького» (Гей, браття козаки, сідлайте-но коні!..»); нарешті, чималу групу складають романси та «пісні» (саме такий заголовок дано понад десятку творів; до деяких із них автором вказані «голоси» інших, відомих українських або польських пісень, за якими вони мусили виконуватися; строфічні особливості ряду творів дають змогу гадати, що автор орієнтував їх на музичний супровід, можливо, власного компонування) («Ти не моя», «Мене забудь!», «Чорний кольор» (переспів з польської), «Повій, вітре, на Вкраїну...», «Голе, голе моє поле...», «Звела мене не біда...» * та ін. Інтимна лірика Руданського має широкий діапазон варіацій одного й того ж в основі тужливого почуття: від виражень самотності, відчуженості від світу («Сиротина я безродний», «Не дивуйтесь, добрі люди», «Ой чому ти не літаєш...», «П'яниця»), нарікань на долю («Тілько-м родилась, злая недоля...», «До моїх дум») — до позірно безтурботного, але силуваного анакреонтизму («Хлопці-молодці, пийте, гуляйте!»). Один із найраніших творів Руданського — «Чорний кольор», переспів з польської,— практично визначив основне забарвлення його лірики («Я співаю кольор чорний, Бо то кольор мій!») та уявлення про поета в масовій свідомості. Твори ці побудовані переважно на народнопісенній образності, проте й тут поет намагається посилити медитативний характер деяких із них, дати формулювання своїй загальній невтоленості й розчаруванню. Пройняті тугою, печаллю, смутком, ці твори Руданського доповнені в іншій частині його ліричного доробку жорсткими зарисовками реальної дійсності або ж вираженням викривально-докірливого почуття з приводу неї. У ліричних, часто з публіцистичним забарвленням, творах поет намагається показати особистість, яка шукає опертя у самій собі. Шлях цей Руданським тільки розпочато («Наука», «До дуба», «Моя смерть», «Гей, бики!»); він намічений лише у найзагальніших рисах, у комплексі схем громадянської, морально-етичної, філософської проблематики. До глибини душевного життя, до внутрішнього «я» цієї особистості поет ще не дійшов, відповіді на це не знаходив у межах критично-просвітительської концепції згаданих творів. Й історичні поеми, і «Лірникові думи», і ряд публіцистично-ліричних творів Руданського окреслюють певні параметри особистості, але переважно зовнішні. Поет означує загальне розуміння ним суспільної і національної проблематики, проте воно ще не розбудовує органічно змісту — до того ж, мало розкритого — внутрішнього життя його героя. Носіями позитивних характеристик є Ной і Соломон, апокрифічні персонажі «Лірникових дум», але характеристика ця ще надто абстрактна, на «всі віки»; до тієї дійсності і сучасності, в якій жив Руданський, стосунок їх є параболічним і умовним.