66. Доля України в поезії Щоголева.

Творчості Я.Щоголева, яка має приналежність до харківської романтики, також притаманна історична тематика. Поетичний доробок автора містить у собі цикл козацьких поезій, про які Г.Хоткевич зазначав:

"Сам Щоголев найбільше цінив свої поезії про козаків; він цілий поринав душею в козацьких часах, згадував минуле і сумував, що колишня слава не вернеться" [4, 391]. Дослідник творчості митця

А.Каспрук так характеризує твори поета: "Мотив суму за минулим України, за козаччиною… що визначився в поезії Щоголева в 40-х роках незмінно звучить потім в обох його збірках" [3, 13]. У поезіях

запізнілого романтика постає образ козака-захисника вітчизни, але людини вільної, яка віддавала перевагу степовому життю, ніж родинному затишку. Образи козаків у поезіях Я.Щоголева мають спільні риси з аналогічними образами творів А.Метлинського та Л.Боровиковського, та позначені впливом козацьких образів із народної лірики. А.Каспрук подає таку характеристику козака у поезіях митця: "Поет підкреслює типові риси запорізького козака – патріотизм, сміливість, рішучість, презирство до смерті, вірність в дружбі: образи запорожців, змальовані Я.Щоголевим, близькі до народнопісенних образів" Щ. був одним з представників Харківської школи романтизм романтиків, і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню іст. минулого Україна України, насамперед Запорізька Січ Запорізької Січі й козак Козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щ. перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій Щ. присвячена образам укр. Природи.

67. «Ремеслові» поезії Щоголева.

Більшість ліричних портретів, написаних Я. Щоголевим, – “ремеслові поезії”: характеристика персонажа вибудовується навколо смислового стрижня, яким постає той чи інший рід діяльності, фах. Ці вірші є “зафіксованою в ритмі та римі мініенциклопедією традиційних професій і ремесел, календарних трудів людини на землі. Більшість ліричних портретів, написаних Я. Щоголевим,– “ремеслові поезії”: характеристика персонажа вибудовується навколо смислового стрижня, яким постає той чи інший рід діяльності, фах. Ці вірші є “зафіксованою в ритмі та римі мініенциклопедією традиційних професій і ремесел, календарних трудів людини на землі”, у “ремесловій” ліриці митець продовжує традицію українського поета. Климентія Зіновієва. За своїми жанровим характеристиками з “ремесловим” циклом споріднені поезії, у яких змальовано образ знедоленої людини: старого жебрака (“Старець”), дітей-сиріт (“Вівчарик”, “Чередничка”). Елегія набула життєвості у зображенні внутрішнього світу людини, розкритті її почуттів. Зрозуміло, основні її жанрові канони збереглися. Художні деталі, що є реалістичними, стали відігравати роль спонукального елемента елегійного сюжету. Змінилися зображально-виражальні можливості вірша та хронотоп, відбулося поглиблення психологічного аналізу душевного стану людини в її духовних пошуках, загострилися мотивно-проблемні аспекти. У жанровій матриці елегії для розкриття багатого внутрішнього світу, життя душі особистості в тяжкий для неї час домінантного значення набуває психологізм, виступаючи важливим елементом жанроформування. Елегійний герой позбувся винятковості, характерної для романтизму, став більш конкретною реальною особою, живою людиною, свідомою національної гідності, особистості зі своїм самобутнім складним внутрішнім світом, здатною аналізувати, філософствувати, мріяти щиро і просто, як це природно для багатьох українців.