44. Життєвий і творчий подвиг Бориса Грінченка.

Як педагог Б. Грінченко відзначався прогресивними поглядами, дбав про розвиток національної школи з широкою програмою, гостро критикував існуючу самодержавну систему освіти. Грінченко займався упорядкуванням музею української старовини поміщика й мецената В. Тарновського. Цю працю каталогізування й упорядкування матеріалів годі переоцінити: одних шевченківських експонатів, малюнків і рукописів тут було до восьмисот. Видає він і неоціненні «Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях».Грінченко працює редактором української газети «Громадська думка», очолює київське товариство «Просвіта», у якому активно співпрацювали Леся Українка, її сестра О. Косач, Л. Яновська та ін. Редагує він і літературно-громадський журнал «Нова громада». В роки реакції після революції Грінченко зазнає переслідувань, переживає особисту трагедію: «жандарми доводять до смерті його дочку — мужню революціонерку Настю». Загострилась хвороба письменника, позичивши гроші, він їде на лікування до Італії, де невдовзі, 6 травня 1910 р. помирає у м. Оспедалетто. Тіло Грінченка було перевезене в Україну. Його похорон на Байковому кладовищі перетворився на демонстрацію демократичних антицаристських сил. У некрологах на смерть Б. Грінченка у вітчизняній і зарубіжній пресі відзначалися його заслуги письменника, наукового і культурного діяча. Всього за життя Б. Грінченком видано було шість збірок віршів: «Пісні Василя Чайченка», «Під сільською стріхою», «Нові пісні і думи Василя Чайченка»; «Під хмарним небом», «Пісні та думи», «Писання Б. Грінченка», «Хвилини» і «Книга казок віршем». Більшість віршів Грінченка — це програмна народницька поезія суспільного звучання, серйозна, цілісна за своєю тональністю, меланхолійна й дещо дидактична. Перу Б. Грінченка належать розлогі повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами». Вагома суспільна проблематика, широке коло героїв, які представляють різні верстви міста і села, яскраві ліричні й драматичні сцени, сильний дискусійно-публіцистичний струмінь роблять їх цікавими документами доби. 

45. Голгофа п. Грабовського.

Жандармерії вдалося розкрити його участь у розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі рядового Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють.В цей час молодий поет пише російською мовою вірші "Друзьям", "Молитва", "Многим", віршову хроніку "Из путевых заметок", поему "По Сибири. На засланні 1889 р. Грабовський укладає збірку оригінальних і пе-рекладних творів. Збірку не допустила до друку київська цензура; окремі вірші з неї в переробленому вигляді були включені пізніше до збірки "Пролісок". Діставши від знайомих деякі відомості про літературне життя в Галичині, він надсилає вірші в галицькі часописи, зав'язує листування з Франком, трохи далі — з Лукичем, Павликом, Паньківським. Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу. Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладні віршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати й видати у Львові збірку "Пролісок", "Твори Івана Сурика", "З чужого поля", "З півночі". Листи, як і ряд поетичних творів Грабовського останнього періоду, засвідчують значну еволюцію його світогляду, зокрема остаточне звільнення від народницьких ілюзій.Повернутися в Україну, про що він безнастанно мріяв, йому так і не пощастило. Роки заслання вкрай підірвали його здоров'я, в Тобольську він дуже хворів. Проте й за таких умов Грабовський не полишає літературної роботи, готується видати зібрання творів, пише нові вірші.Збірка Грабовського виразила думки й почуття людини, яка пов'язала особисту долю з суспільним рухом епохи, вважаючи його передовим і справедливим, зробила справою свого життя революційну боротьбу.Грабовський у збірці "Пролісок" виявив себе майстром короткого (8—12 рядків) ліричного вірша, сповненого животрепетної думки й пристрасті.У збірці "З півночі" найочевидніше виявлено складність створеного Грабовським авторського образу, тонкі грані відмінності між трьома його іпостасями: Грабовським — засланцем, Грабовським — поетом і героєм його поетичної творчості.Цікавим явищем є створення збірника "Песни Украйны" (за життя поета не був надрукований; перша публікація частини — 1959 р.) — спроба по-пуляризації російською мовою крайніх поетичних творів українських поетів XIX ст.