103. Художні колізії роману «перехресні стежки». Євген Рафалович – новий естетичний ідеал письменника.

Повiсть "Перехреснi стежки" - соцiально-викривальний твiр, в якому автор намагається художньо вирiшити проблеми служiння демократичної iнтелiгенцiї своєму знедоленому народовi. Проблематика повiстi надзвичайно широка. Це проблеми добра i зла, особистостi i народу, бiдностi i багатства, людської гiдностi i духовної ницостi, людини i закону. Сюжет твору розгортається двома лiнiями. Перша - це показ важкого життя зубожiлого галицького селянства; друга - зображення громадської дiяльностi адвоката Євгенiя Рафаловича, який постає носiєм головної проблеми твору. Вiн пробуджує свiдомi почуття солiдарностi у селян, шукає полiпшення долi народу, невтомно викриває державну бюрократiю. Історія взаємин головного героя «Перехресних стежок» — «русина», «мужичого» адвоката, радикального діяча Євгенія Рафаловича з його колишньою коханою, з селянами й польською адміністрацією становить зовнішній план твору, який відбиває й персоніфікує ті випробовування, які доводиться переживати новому поколінню радикальної інтелігенції. Важливу роль в творі відіграють психологічні передчуття героя, його пам'ять, спогади, сни. Франко звертає особливу увагу на ірраціональну природу суспільного життя. Власне, підсвідомі чинники й визначають значною мірою колізії характеру головного героя. образ Євгенія Рафаловича значною мірою автобіографічний: адже й сам Іван Франко належав до того покоління галицької інтелігенції, яке поклало собі за мету розбурхати приспані національні амбіції українців і досягло чимало на цьому шляху.

104. Тематика і проблематика комедій Івана Франка:Рябина, Учитель, Майстер Чирняк.

Показу тяжкого життя західноукраїнського селянства під владою Австро-Угорської монархії, відкриттю сваволі і злочинних дій цісарських урядовців та їх спільників-багатіїв у прикарпатському селі Франко присвятив комедію “Рябина”.Перша редакція комедії "Рябина" містить засоби фарсу, але в основі є драматизованою притчею, побудованою на засадах народної етики, що показує, до якого стану може довести безконтрольна влада загалом непогану людину, в якої, проте, нерозвиненими лишилися і совість, і душа, й інтелект. До фарсу часом наближається й несмішна комедія з життя міських ремісників і дрібних підприємців "Майстер Чирняк", конфлікт якої — між батьком і сином, який вибивається у великі капіталісти, по суті — між суб'єктивними застарілими уподобаннями, звичками та об'єктивними, новими тенденціями соціального розвитку. Тут часто втрачається межа між серйозним і смішним, аж до виникнення гротесковості, оскільки комічно-саркастичний ефект виникає від поєднання моментів, які самі собою не є комічними. Комедії «Учитель» і «Майстер Чирняк» побудовано на комічному контрасті. Він стає тим стрижнем, навколо якого розгортається сюжет. В комедії «Учитель» Франко відобразив самовіддану і надзвичайно важку за тих умов працю сільського вчителя. Омелян Ткач – головний герой п`єси, хворий на сухоти, гнаний і переслідуваний, працює для свого народу, сміливо викриває його ворогів, бо без нього, як він говорить, “мусив би загинути, як риба без води”.