- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
Календар завжди був пісно пов'язаний з релігією. Багатовікову історію мають календарі сх. Слов’ян .У них був свій календар уже в час так званої Черняхівської к-ри ІІ-ІVст. Нашої ери. Під час ареол. Розкопок у с.Лепесівка Волинської обл.,що вела М.А.Тиханова , знайдено вівтар святилища ,викладений з осколків великих глиняних чаш. На всьому широкому вінчику-орнамент з 12 прямокутних рамок з різними малюнками,які є символами 12 місяців. А на березі р.Прут арх. Г.Б.Федоров знайшов біля с. Малоешті старовинний глечик з неритмічним орнаментом. На цьому глечику зображено 7 дерев ,а по середині з них 3 особливих знаки(молоде деревце день Ярила , та два косих хрести-свято соня та небесної вологи) і знак, який нагадує стрілу – день бога громовика. 1899р в с. Ромашки Київської губернії в результаті арх.. розкопок знайдено глиняний глечик ІV ст. Нашої ери. На ньому розташовані малюнки двома горизонтальними поясами,які доповнюють один одного(12 місяців). Цей глечик був аграрно-магічним календарем наших предків – полян і виконував подвійну функцію:визначав,по-перше,послідовність язичницьких свят і, строки сільськогосподарського календаря. У Русь разом прийшов з Візантії вересневий стиль. Однак ще протягом декількох століть після прийняття християнства тут і далі початок року відзначали навесні тобто користувалися березневим стилем, загалом – константинопольською ерою,яка називалася ще давньоруською. З того часу Новий рік починався з 1 березня ,а з 1492р.-з 1 вересня. У 1582р-тільки з 1 вересня. Назви місяців походять від сил природи. У ХIV ст. значна частина території Київської Русі увійшла до складу Литовсько-Руської, пізніше Польської держави. В останній з 1364 р запровадили відзначати поч. року з 1 січня,а літочислення вести від Різдва Христового. Тому,починаючи з ХIV ст., в Україні поуряд з ерою від створення світу використовують літочислення від Різдва Христового. Ось,напр. що записано у Південноруському літописі:»Року 1432 Федор княжа Острожское, муж великой діяльности… добил Смотрич». Крім того, незабаром після григоріанської реформи 1582р. документи «Литовської Метрики» датуються за новим стилем. Роками від народження Христа датовані також козацькі, гетьманські і полковницькі універсали ХVI-XVIIIст. Місяці тут подавали за їхніми римськими назвами(генвар, апріль, май та ін.), які прийшли на Русь разом з християнством. Як виявилося, у Х-ХVI ст. літописці користувалися першим або другим способом нумерації років(березневим або ультра березневим) без будь-якої системи. Напр.,у Лаврентієвському літописі з загальної кількості 165 статей, до датованих 1110-1304рр., березневим роком позначено 101 статтю,ультра березневим – 60. У 7208 році від «створення світу» Петро І указом від 15 грудня 1699 року від Різдва Христова проголосив Новий рік з 1 січня 1700 року за юліанським стилем, який став діючим і на Україні. Після Жовтневої революції,яка відокремила церкву від держави, питання про Реформу календаря було розв’язано. Григоріанський календар , як точніший з астрономічного погляду, впроваджено від 14 лютого 1918року.Тоді різниця між сонячним роком і юліанським календарем становила 13 днів.