- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
Проблема виникнення слов2янської і ,зокрема,давньоруської писемності є одним з найскладніших сюжетів вітчизняної історії,що породив низку химерних уявлень та настанов.Широкої популярності набуло переконання,що сов»янська писемність виникла одразу(в 862р) внаслідок спрямованої діяльності»солунських братів»- великих слов»янських просвітителів Констянтина(Кирила) і Мефодія.На Русь же грамотність потрапила ще пізніше – після релігійної реферми Володиира Великого(988р) з Болгарії в цілком сформованому і усталеному вигляді. Обидві ці тези не відповідають істині,а відтак не витримують серйозної критики.Насправді слов»янька(і давньоруська)писемність виникла задовго до 9ст і на часи Кирила і Мефодія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те,що східні слов»яни(Русь)знали писемність до В.Великого,сумніву не підлягає.Про це вже давно заявлено в літературі з посиланнями на незаперечні свідчення джерел. Найдостовірнішими є тексти русько-візантійських договорів,укладених 860,874,944,971рр.Автентичність цих документів,що дійшли до нас у складі Несторової »Повісті временних літ» цілком незаперечна. Давньоруський хроніст напевно бачив оригінали тих документів,що зберігалися в київському Великокнязівському архіві.
Визначною пам»яткою давньоруської писемності 9-10ст. насамперед виступають самі угоди,писані двома мовами.Правда вони дійшли до нас в пізніших автографах,але вже сам факт існування говорить сам за себе.
В дореволюційній історіографії була поширена думка,що писемність на Русі виникла з подією хрещення Русі(988р),була принесена з інших земель і викликана потребами православ»я.Рядянські вчені,керуючись вказівками класиків,пов»язують причини і потреби в появі писемності з внутрішніми процесами історичного розитку: розкладом первіснообщинного ладу,складання антагоністичних класів,розвитком виробничих сил і утворенням державності.
Процес розкладу первіснообщинного ладу і класоутворння,який почався у сх.слов»ян у 4 ст і завершився у 9 ст утворенням Давньоруської держави.Сприятливі умови для розвитку писемності обумовлювався і складанням давньоруської народності,яка об»єднувала всі сх..племена і характеризувалась наявністю єдиної етнічоної території,спільної мови і культури.
Збереглися свідчення про те,що тдо прийняття христ. У слов»ян вже була писемність.До цих свідчень відносяться записи візантійських і східних авторів,а також літописні згадки про складання спеціально для русів копій документів Русі з греками і руські тексти самих договорів в літописі.Заслуговує уваги свідчення із «Житія»Костянтина(Кирила)-автора слов»янської азбуки про наявність книжної писемності з «руськими письменами».
Привсій дискусійності про походження цієї писемності та її букв вченими висувається загальна думка про існування в різних районах населених сх..слов»янами,одного і навіть декількох алфавітів.Але,на жаль,жоден з них не зберігся.
Питання про укладення слов»янських алфавітів пов»язаний з іменами болгарських місіонерів Кирила і Мефодія.Кирило(827-869)(Контянтин) і його брат Мефодій(815-885) народились в Солуні – місто,яке мало переважно слов»янське населення.В 863р. брати були направлені візантійськими імператорами для проповіді православ»я в Моравію.Перед від*їздом Кирил склав слов*янську азбуку і з допомогою Мефодія перевів на слов*янську мову деякі богослужі книги.В науці нема єдиної думки про час складання алфавітів і про те,який з них належить Кирилу.Одні дослідники вважають більш раннім алфавітом глаголицю,а її автором Кирила.Інші вважають,що алфавіт кирилиця створений Кирилом,а глаголиця з*явилась задовго до Кирила. Існує також думка,що глаголиця з*явилась через декілька десятиліть після створення Кирилом кирилиці,як тайнопис,в тих районах,де кириличні тексти підлягали особливо жорстокому переслідуванню з боку католицької церкви.Відомий радянський лінгвіст В.А.Істрін висказав думку,що до введення азбуки у слов*ян було 3 типи письма: у вигляді «начерків»,»протоглаглаголічного» і «протокириличного».Доля слов*янських алфавітів була різною.Спочатку два алфавіти існували паралельно.В подальшому глаголиця,як більш складний вид письма,була витіснена у сх.. і пд.. слов*ян кирилицею.Найдовше глоголицьким алфавітом користувались в районі Сх.Адріатики(Хорватія,Данія,Долмація),де богослужбі книги писались саме нею.
Алфавіт кирилиця витримав випробовування часом і ліг в основу сучасних слов*янських систем письменності: руської,болгарської,сербської і т.д.Деякі народи нашої країни не мали раніше писемності або мали писемність ,побудовану на малопридатній для національної мови основі(арабська,латинська),в нас час також користуються алфавітом,який має в основі кирилицю.
Велике значення для вивчення давноьслов*янської писемності має свідчення болгарського монаха – Чорноризця Храбра.Коли він жив точно не відомо(можливо від 10 до 14 ст).Вмсувається гіпотеза,що стародавній письменник застав у живих ще осіб особисто знайомих з «солунськими братами». Храбр був людиною освіченою і написав невеликий трактат «Про письмена або Сказаніє яко состави святого Кирила словінами письмена противу язику». Тракт дійшов у кількох списках,серед яких найдавніший належить до 14ст. У своєму творі автор подає цікаву періодику слов»янської писемності. Найдавніший етап характеризувався «чертами і різами».