Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.

Рукописи східних і південних слов’ян здавна привертали увагу спеціалістів , але предметом систематичного вивчення стали лиш на початку XIX ст. 1825р. видано перший опис приватного зібрання рукописів , складений К.Ф.Калайдовичем та П.М.Строєвим . Поступове відкриття протягом ХІХ ст. великої кількості рукописних пам’яток , видання альбомів документів з палеографічними коментарями , узагальнення значного палеографічного матеріалу в описах книгосховищ та архівів створили умови для переходу від початкового нагромадження до систематизації , від опису окремих рукописів до створення загальних основ слов’яно-російської палеографії , видаються загальні курси з палеографії .Значний внесок у розвиток української палеографії ввів О.І.Соболевський , який досліджував рукописні книги і найхарактерніші знаки уставного , півуставного і частково скорописного письма за сторіччями (ХІ - ХІV) Це все він узагальнив у праці «Славяно-русская палеографія» . В окремому розділі він аналізує орфографію рукописів київських та галицько-волинських . Також важливими є дослідження Є.Ф.Карського «Очерк слов’янської кирилівської палеографії» , де автор наводить зразки українського письма (особливості галицько-волинського скоропису). «Підручник руської палеографії» В.М.Щепкіна , де приділяється увага українському письму , зокрема наводиться загальна характеристика київського скоропису XVII ст. в порівнянні з московським та віленським письмом цього часу .

Теоретична спадщина української палеографії дореволюційних часів складається з описів рукописних зібрань бібліотек та палеографічних характеристик окремих рукописів . Найзначнішими є описи рукописів багатьох київських зібрань . Початок таким описам поклав історик М.І.Петров . У 1875 – 1879рр. він опублікував «Опис рукописів церковно-археологічного музею при Київській духовній академії» , у 1891 – 1904 рр. – «Опис рукописних зібрань , які знаходяться в Києві» .

Важливим внеском , у дослідженнях ураїнської палеографії були , роботи львівських науковців . Ряд описів львівських рукописних зібрань , що майже повністю збереглися до наших днів , здійснив І.С.Свєнціцький ,яки досліджував мистецтво рукописної книги (заставки , ініціали та ін.) у книзі «Кириличні пергаміни XII- XV ст», де він детально описує орнаментовані сторінки усіх пергаментних рукописів та уривків , що збереглися у Львівському державному музеї українського мистецтва .

Наприкінці XIX – на початку XX ст. опубліковані описи , багатьох рукописних зібрань України : Чернігівської духовної семінарії , Почаївської лаври , Одеського товариства історії та старожитностей та ін.

У 1890р. П.Владимиров робить першу і єдину до цього часу спробу дати зведений огляд усіх відомих на той час пам’яток українського письма .У праці «Обзор південноруських і західнорусських пам’яток письменності від ХІ до XVII ст.» де він систематизував у хронологічному порядку 167 рукописів з детальними палеографічними коментарями , де він детально зупиняється на особливостях мови і правопису давньоруського та українського письма . Палеографічному вивченню піддавалися окремі рукописи – «Пересопницьке Євангеліє» , написана на 480 пергаментних аркушах чітким півууставом у 1551-1561рр. Перші дослідження про цей рукопис подав І.М.Бодянський .

Питанню палеографії приділяв увагу Д.Зубрицький , який працював у галузі археографії та дипломатики . У 1921р. було створено «Ленінградське товариство дослідників української історії Ю письменства та мови», яке досліджувало рукописні матеріали , що зберігалися у ленінградських архівах .

Перша спроба наукової розробки укр. палеографії належить І.Каманіну .За роки радянської влади вивчення окремих питань палеографії було пов’язане з діяльністю Археографічної омісії УАН .

У 1956 була надрукована праця Черепіна «Руська палеографія»з багатьма ілюстраціями, аналізами окремих видів письма , почерків та ін.З палеографічних праць визначними є роботи відомого знавця стародавніх рукописів , проф. Київського університету – С.І.Маслова.

Важливим внеском у дослідженні слов’янської писемності є праці знаних істориків-джерелознавців – М.Брайчевського та С.Висоцького . Брайчевський розглянув головні етапи становлення слов’янської писемності . Висоцький запропонував вживання терміну «Київська

Писемна школа» для характеристики давньоруської доби Х-ХІІст .

У 1963р. вперше на Україні видано учбовий почібник «Допоміжні історичні дисципліни» . Нарис «Основи палеографії» вміщений у цьому посібнику , підготував В.А.Дядиченко , де на основі історичних джерел висвітлює розвиток письма та діловодства на Україні .

О.Вітвіцька та І.Каманін у результаті 20 праці , зібрали та дослідили понад 4000 водяних знаківіз актових книг XVI – XVIII ст.

За останні роки у дослідженні СІД(палеографії) досягнуто певних успіхів , про що свідчать республіканські наукові конференції з архівознаства та ін спец. Істор.дисциплін , наукові семінари в Києві та Львові, видання міжвідомчого збірника «Історичні джерела та їх використання».

Проте постає ще бгато питань в українській палеографії . Зокрема , подальша розробка періодизації української палеографії ,з урахуванням певних аспектів(соц.-економічного , політичного )також важливим є вивчення особливостей письма на західноукраїнських землях – Галичині , Буковині, Закарпатті.

Також потрібує вивчення питання взаємозв’язку та взаємовпливу українського , білоруського та рос. Письма , яке мало спільну основу походження .а також взаємозв’язки з іншими слов’янськими народами – сербами болгарами та іін.