- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
Рукописи східних і південних слов’ян здавна привертали увагу спеціалістів , але предметом систематичного вивчення стали лиш на початку XIX ст. 1825р. видано перший опис приватного зібрання рукописів , складений К.Ф.Калайдовичем та П.М.Строєвим . Поступове відкриття протягом ХІХ ст. великої кількості рукописних пам’яток , видання альбомів документів з палеографічними коментарями , узагальнення значного палеографічного матеріалу в описах книгосховищ та архівів створили умови для переходу від початкового нагромадження до систематизації , від опису окремих рукописів до створення загальних основ слов’яно-російської палеографії , видаються загальні курси з палеографії .Значний внесок у розвиток української палеографії ввів О.І.Соболевський , який досліджував рукописні книги і найхарактерніші знаки уставного , півуставного і частково скорописного письма за сторіччями (ХІ - ХІV) Це все він узагальнив у праці «Славяно-русская палеографія» . В окремому розділі він аналізує орфографію рукописів київських та галицько-волинських . Також важливими є дослідження Є.Ф.Карського «Очерк слов’янської кирилівської палеографії» , де автор наводить зразки українського письма (особливості галицько-волинського скоропису). «Підручник руської палеографії» В.М.Щепкіна , де приділяється увага українському письму , зокрема наводиться загальна характеристика київського скоропису XVII ст. в порівнянні з московським та віленським письмом цього часу .
Теоретична спадщина української палеографії дореволюційних часів складається з описів рукописних зібрань бібліотек та палеографічних характеристик окремих рукописів . Найзначнішими є описи рукописів багатьох київських зібрань . Початок таким описам поклав історик М.І.Петров . У 1875 – 1879рр. він опублікував «Опис рукописів церковно-археологічного музею при Київській духовній академії» , у 1891 – 1904 рр. – «Опис рукописних зібрань , які знаходяться в Києві» .
Важливим внеском , у дослідженнях ураїнської палеографії були , роботи львівських науковців . Ряд описів львівських рукописних зібрань , що майже повністю збереглися до наших днів , здійснив І.С.Свєнціцький ,яки досліджував мистецтво рукописної книги (заставки , ініціали та ін.) у книзі «Кириличні пергаміни XII- XV ст», де він детально описує орнаментовані сторінки усіх пергаментних рукописів та уривків , що збереглися у Львівському державному музеї українського мистецтва .
Наприкінці XIX – на початку XX ст. опубліковані описи , багатьох рукописних зібрань України : Чернігівської духовної семінарії , Почаївської лаври , Одеського товариства історії та старожитностей та ін.
У 1890р. П.Владимиров робить першу і єдину до цього часу спробу дати зведений огляд усіх відомих на той час пам’яток українського письма .У праці «Обзор південноруських і західнорусських пам’яток письменності від ХІ до XVII ст.» де він систематизував у хронологічному порядку 167 рукописів з детальними палеографічними коментарями , де він детально зупиняється на особливостях мови і правопису давньоруського та українського письма . Палеографічному вивченню піддавалися окремі рукописи – «Пересопницьке Євангеліє» , написана на 480 пергаментних аркушах чітким півууставом у 1551-1561рр. Перші дослідження про цей рукопис подав І.М.Бодянський .
Питанню палеографії приділяв увагу Д.Зубрицький , який працював у галузі археографії та дипломатики . У 1921р. було створено «Ленінградське товариство дослідників української історії Ю письменства та мови», яке досліджувало рукописні матеріали , що зберігалися у ленінградських архівах .
Перша спроба наукової розробки укр. палеографії належить І.Каманіну .За роки радянської влади вивчення окремих питань палеографії було пов’язане з діяльністю Археографічної омісії УАН .
У 1956 була надрукована праця Черепіна «Руська палеографія»з багатьма ілюстраціями, аналізами окремих видів письма , почерків та ін.З палеографічних праць визначними є роботи відомого знавця стародавніх рукописів , проф. Київського університету – С.І.Маслова.
Важливим внеском у дослідженні слов’янської писемності є праці знаних істориків-джерелознавців – М.Брайчевського та С.Висоцького . Брайчевський розглянув головні етапи становлення слов’янської писемності . Висоцький запропонував вживання терміну «Київська
Писемна школа» для характеристики давньоруської доби Х-ХІІст .
У 1963р. вперше на Україні видано учбовий почібник «Допоміжні історичні дисципліни» . Нарис «Основи палеографії» вміщений у цьому посібнику , підготував В.А.Дядиченко , де на основі історичних джерел висвітлює розвиток письма та діловодства на Україні .
О.Вітвіцька та І.Каманін у результаті 20 праці , зібрали та дослідили понад 4000 водяних знаківіз актових книг XVI – XVIII ст.
За останні роки у дослідженні СІД(палеографії) досягнуто певних успіхів , про що свідчать республіканські наукові конференції з архівознаства та ін спец. Істор.дисциплін , наукові семінари в Києві та Львові, видання міжвідомчого збірника «Історичні джерела та їх використання».
Проте постає ще бгато питань в українській палеографії . Зокрема , подальша розробка періодизації української палеографії ,з урахуванням певних аспектів(соц.-економічного , політичного )також важливим є вивчення особливостей письма на західноукраїнських землях – Галичині , Буковині, Закарпатті.
Також потрібує вивчення питання взаємозв’язку та взаємовпливу українського , білоруського та рос. Письма , яке мало спільну основу походження .а також взаємозв’язки з іншими слов’янськими народами – сербами болгарами та іін.