Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.

Майже одночасно з півуставним виникло скорописне письмо. Вперше воно з’явилося у XII ст.,серед південних слов’ян, а наприкінці XIV ст. ним почали користуватися у канцеляріях Великого князівства Литовського. У Московській державі скоропис запроваджується з початку XV ст.

  Півуставне письмо не задовольняло потреб швидкого писання. У XVIст. скоропис все більше виходить у канцелярії, витісняючи поступово півустав. Часто найстаріші зразки скоропису в XV ст. мало відрізняються від півуставу.

  Прискорення процесу писання вимагало писати не відриваючи руки, зв’язуючи літери слів. Виводиться багато графічних додатків до основних елементів літер (гачки,спіралі, з’єднуючі лінії). Спостерігається тенденція до спрощення – пропускаються деякі елементи літер. Практикується вписування літер одна в одну.

  У скорописі багато літер писалося над рядком(крім першої у слові і голосних). Надрядкові літери приймали різноманітне положення – вертикальне, горизонтальне. З’являється з’єднане написання букв. Часто використовується лігатура. Письмо починає набирати індивідуальних рис,які особливо помітні зXVIIст. Тому читати такі тексти досить важко.

  Особливістю скорописного письма є різноманітне написання окремих літер,яке властиве не тільки окремим школам і канцеляріям. Часто один і той же писар в одному документі писав різними способами одну літеру.

  У руському скорописі виділяють два типи:північноруський і західно- та південноруський. Різниця між ними відзначалась у характері письма,а потім появою різних варіантів однієї букви.

  Для північноруського(московського) скоропису характерні такі ознаки:розмашисте письмо,великі широкі літери навіть в одному тексті нахилені в різні боки.

   Параллельно з скорописним письмом розвивався також : скоропис західний(білоруський),яким писали документи,що вийшли в XV-XVI ст.,і скоропис південноруський,що панував на території України в XVIIст.

  Білоруська рукописна графіка розійшлась із московською у XVст. Головна розбіжність між ними полягає в тому,що для московського скоропису характерна свобода нажиму і розмаху пера.білоруський скоропис через вплив південних слов’ян засвоїв принципи візантійського округленного письма. Тому білоруська графіка відзначається наявністю у ряді букв (Д,Р,У) довгих хвостів,що йдуть до низу і загнутих на кінці вліво. Ці хвости на відміну від московського скоропису не мають на меті прискорити письмо,а насять декоративний характер.

  У XVII ст. розвивається так званий київський скоропис. На відміну від московського скоропису,його букви дуже пов’язані.

  Періодизація:

  1. Півуставний скоропис – ост.чверть XV поч. XVI ст.

  2. «Готичний» або латинський – поч.XVI-друга пол..XVIст.

  3. Ост.чверть XVI-кін.XVIIст.

  4. Характерний лише для Лівобережжя.

XV-XVIст. – характерна значна простота,від біглого півустава відрізняється більшою свободою письма. В скорописі XVст. Зберігається написання із прямих ліній.

Скоропис другої пол.XVI – поч.XVII ст.складається в значній мірі на основі півокруглого написання. Написання деяких букв нагадують грецький скоропис.

Для скоропису XVIIст. Характерне написання великої кількості варіантів одних і тих же букв.Також все частіше простежується з’єднання букв.

В XVII ст. скоропис стає основним видом письма.