- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
Майже одночасно з півуставним виникло скорописне письмо. Вперше воно з’явилося у XII ст.,серед південних слов’ян, а наприкінці XIV ст. ним почали користуватися у канцеляріях Великого князівства Литовського. У Московській державі скоропис запроваджується з початку XV ст.
Півуставне письмо не задовольняло потреб швидкого писання. У XVIст. скоропис все більше виходить у канцелярії, витісняючи поступово півустав. Часто найстаріші зразки скоропису в XV ст. мало відрізняються від півуставу.
Прискорення процесу писання вимагало писати не відриваючи руки, зв’язуючи літери слів. Виводиться багато графічних додатків до основних елементів літер (гачки,спіралі, з’єднуючі лінії). Спостерігається тенденція до спрощення – пропускаються деякі елементи літер. Практикується вписування літер одна в одну.
У скорописі багато літер писалося над рядком(крім першої у слові і голосних). Надрядкові літери приймали різноманітне положення – вертикальне, горизонтальне. З’являється з’єднане написання букв. Часто використовується лігатура. Письмо починає набирати індивідуальних рис,які особливо помітні зXVIIст. Тому читати такі тексти досить важко.
Особливістю скорописного письма є різноманітне написання окремих літер,яке властиве не тільки окремим школам і канцеляріям. Часто один і той же писар в одному документі писав різними способами одну літеру.
У руському скорописі виділяють два типи:північноруський і західно- та південноруський. Різниця між ними відзначалась у характері письма,а потім появою різних варіантів однієї букви.
Для північноруського(московського) скоропису характерні такі ознаки:розмашисте письмо,великі широкі літери навіть в одному тексті нахилені в різні боки.
Параллельно з скорописним письмом розвивався також : скоропис західний(білоруський),яким писали документи,що вийшли в XV-XVI ст.,і скоропис південноруський,що панував на території України в XVIIст.
Білоруська рукописна графіка розійшлась із московською у XVст. Головна розбіжність між ними полягає в тому,що для московського скоропису характерна свобода нажиму і розмаху пера.білоруський скоропис через вплив південних слов’ян засвоїв принципи візантійського округленного письма. Тому білоруська графіка відзначається наявністю у ряді букв (Д,Р,У) довгих хвостів,що йдуть до низу і загнутих на кінці вліво. Ці хвости на відміну від московського скоропису не мають на меті прискорити письмо,а насять декоративний характер.
У XVII ст. розвивається так званий київський скоропис. На відміну від московського скоропису,його букви дуже пов’язані.
Періодизація:
Півуставний скоропис – ост.чверть XV поч. XVI ст.
«Готичний» або латинський – поч.XVI-друга пол..XVIст.
Ост.чверть XVI-кін.XVIIст.
Характерний лише для Лівобережжя.
XV-XVIст. – характерна значна простота,від біглого півустава відрізняється більшою свободою письма. В скорописі XVст. Зберігається написання із прямих ліній.
Скоропис другої пол.XVI – поч.XVII ст.складається в значній мірі на основі півокруглого написання. Написання деяких букв нагадують грецький скоропис.
Для скоропису XVIIст. Характерне написання великої кількості варіантів одних і тих же букв.Також все частіше простежується з’єднання букв.
В XVII ст. скоропис стає основним видом письма.